9.Розслідування нещасного випадку з учнем під час навчально-виховного процесу

За результатами нещасного випадку під час навчально-виховного процесу складається акт за формою Н-Н. Відповідальність за правильне і своєчасне розслідування і облік нещасного випадку, складання акта за формою Н-Н, несе керівник навчального закладу. У випадках відмови адміністрації навчального закладу від складання акта за формою Н-Н, а також у разі незгоди потерпілого (його батьків) зі змістом акта конфлікт розглядає орган управління освітою вищого рівня у термін не більше десяти днів з моменту подання письмової заяви. Після закінчення строку лікування потерпілого керівник навчального закладу направляє до органів управління освітою, іншого органу виконавчої влади повідомлення про наслідки нещасного випадку.

Нещасний випадок, що стався в закладі освіти з учнями або студентами навчальних закладів, які проходять практику або виконують роботу під керів­ництвом вчителя, викладача, майстра виробничого навчання на дільниці, виді­леній підприємством для цієї мети, розслідується органом управління освітою, якому підпорядкований цей навчальний заклад, спільно з представником закла­ду освіти, оформляється актом за формою Н-Н і береться на облік органом уп­равління освітою, навчальним закладом. Один примірник затвердженого акта форми Н-Н направляється за місцем навчання потерпілого, другий - за підпо­рядкованістю до органу управління освітою.

Нещасні випадки, що сталися з учнями, студентами в побуті та у випад­ках не зазначених як виробничі, розслідуються і беруться на облік згідно з "По­ложенням про порядком розслідування невиробничого характеру" затвердже­ним постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 року № 270.

Нещасний випадок, що стався під час проведення далеких походів, екс­курсій, експедицій, розслідується комісією органу управління освітою, на тери­торії якого стався нещасний випадок. У разі неможливості прибути на місце пригоди представника навчального закладу, з учнем або студентом якого стався нещасний випадок, до складу комісії включається представник однієї з установ, підвідомчих органу управління освітою, що проводить розслідування. Ма­теріали розслідування, у тому числі акти за формою Н-Н, скеровуються до ор­гану управління освітою за місцезнаходженням навчального закладу.

Особи, що допустили порушення, або невиконання вимог "Положення про порядок розслідування нещасних випадків, що сталися під час навчально-виховного процесу " притягаються до відповідальності згідно із законодавством.

4. Типи вогнегасників, які використовуються в закладах освіти.

Первинні засоби пожежогасіння. Усі будівлі та приміщення закладів, установ і організацій повинні бути забезпечені первинними засобами пожежо­гасіння: вогнегасниками, пожежним інвентарем (пожежними щитами, пожеж­ними відрами, діжками з водою, ящиками з піском тощо), пожежним знаряддям (пожежними ломами, баграми, сокирами тощо) та засобами зв'язку. Місця розміщення первинних засобів пожежогасіння мають зазначатися у планах евакуації. Ручні вогнегасники повинні розміщуватися:

• шляхом навішування на вертикальні щити не більше, як 1,5 м від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника

• шляхом установлення до пожежних шаф разом і пожежними кранами або на пожежні щити. На пожежних щитах рекомендується компактно розміщувати вогнегасники, лопати, ломи, кошми, інструкцію з правил пожежної безпеки, написи з телефонами пожежної охорони і прізвища посадових осіб, відповідальних за пожежну безпеку.

Пожежні щити слід установлювати в приміщеннях на видних і легкодоступних місцях, якнайближче до виходу.

Під час експлуатації та технічного обслуговування вогнегасників слід керуватися вимогами, викладеними в паспортах заводів-виробників, та затверд­женими в установленому порядку регламентами технічного обслуговування.

На території будівель Ша, Шб, IV, ІУа і V ступенів вогнетривкості, роз­міщених у сільській місцевості, слід обладнати пожежні пости з набором таких первинних засобів пожежогасіння:

• вогнегасники пінні ємністю 10 л або порошкові ємкістю 5л - 2 шт.,

• відра-4 шт.,

• сокири, лопати, багри - по 2 шт.;

• драбини пристінні - 1 шт.;

• бочки з водою місткістю 250 л - 2 шт. (на зимовий період замінюються ящиками з піском тієї ж місткості). Повсякденний контроль за зберіганням, вмістом і постійною готовністю до дії первинних засобів пожежогасіння здійснюється особами, призначеними наказом керівника закладів, установ і організацій. Використання первинних засобів пожежогасіння для господарських та інших потреб, не пов'язаних з гасінням пожеж, не дозволяється. Пожежні щити призначені для розміщення первинних засобів пожежогасіння, немеханізованого інструменту та пожежного інвентарю у виробничих і складських приміщеннях, не обладнаних внутрішнім протипожежним водопроводом і автоматичними установками пожежогасіння, а також на території підприємств (організацій), які не мають зовнішнього протипожежного водопроводу, або віддалених будинків (споруд), зовнішніх технологічних установок цих підприємств на відстані більше 100 м від зовнішніх пожежних вододжерел.

Вогнегасники - технічні пристрої, призначені для гасіння пожеж в початковій стадії їх виникнення.

Хладоновий вогнегасник — прилад для гасіння пожежі, який створює аерозольний струмінь, що складається з дріб­нодисперсних крапель. Заряд — галоїдні вуглеводні. Такі вогнегасники застосовують для гасіння пожеж, що виника­ють на електроустановках під напругою до 380 В, твердих речовин, металів, карбідів, тліючих і здатних горіти без доступу повітря речовин. Принцип дії та застосування вогнегасників майже одна­кові, але є відмінності у приведенні їх у робочий стан. Тому біля кожного вогнегасника на видному місці вивішують стислу інструкцію щодо його застосовування.Вогнегасники вуглекислотні. Ручні вуглекислотні вогнегасники призначені для гасіння невеликих пожеж, всіх видів загорання (рис. 4.7). Вони приводяться в дію вручну. Через вентиль стиснена рідка вуглекислота прямує у патрубок, де вона розширюється і за рахунок цього її температура знижується до — 70 °С. При переході рідкої вуглекислоти в газ її об'єм збільшується в 500 разів. Утворюється снігоподібна вуглекислота, котра при випаровуванні охолоджує горючу речовину та ізолює її від кисню повітря. Корисна довжина струменя вогнегасника приблизно 4 м, час дії — ЗО—60 с. Вогнегасник слід тримати за ручку, для уникнення обмороження рук; зберігати подалі від тепла, для запобігання саморозряджання. Вуглекислотою можна гасити електрообладнання, що знаходиться під напругою, а також горючі рідини і тверді речовини. Не можна гасити спирт і ацетон, котрі розчиняють вуглекислоту, а також терміт, фотоплівку, целулоїд, котрі горять без доступу повітря. Вогнегасники пінні. Ручні хімічні пінні вогнегасники використовуються для гасіння твердих речовин, що горять, та горючих легкозаймистих рідин з відкритою поверхнею, що горить.Слід мати на увазі, що піна електропровідна — нею не можна гасити електрообладнання, що знаходиться під напругою, вона псує цінне обладнання та папери. Нею не можна також гасити калій, натрій, магній та його сплави, оскільки внаслідок їх взаємодії з водою, наявною в піні, виділяється водень, котрий посилює горіння. В промислових приміщеннях засоби пожежогасіння розташовують згідно з вимогами „Правил пожежної безпеки в Україні". В коридорах, проходах, проїздах або інших місцях, крім вогнегасників, розташовують пожежні щити з набором засобів пожежогасіння.Вогнегасники порошкові Для гасіння невеликих вогнищ загорянь горючих рідин, газів, електроустановок напругою до 1000 В, металів і їх сплавів використовуються порошкові вогнегасники ОП-1, ОП-25, ОП-10. Порошковий вогнегасник ОП-1 "Супутник" місткістю 1 л використовується при гасінні невеликих загорянь на автомобілях і сільськогосподарських машинах. Складається з корпусу, сітки і кришки, виготовленої з поліетилену. Заповнений складом ПСБ (порошок сухий двокарбонатний), що складається з 88 % бікарбонату натрія з додаванням 10 % тальку марки ТКВ, стеаратів металів (заліза, алюмінія, магнія кальція, цинку) - 9 %. Під час користування знімають кришку вогнегасника і через сітку порошок ПСБ уручну розпилюють на вогнище горіння. Стійка порошкова хмара, що утворюється, ізолює кисень повітря і інгібірує горіння. Порошковий вогнегасник ОП-10 містить в тонкостінному десятилітровому балоні порошок ПС-1 (вуглекислий натрій з добавками). Подається за допомогою стислого газу (азот, діоксид вуглецю, повітря), що зберігається в додатковому балончику місткістю 0,7 л під тиском 15 МПа. Застосовується для гасіння загорянь лужних металів (літію, кадію, натрія) і магнієвих сплавів. В інших вогнегасниках цього типу використовуються порошкові склади: ПСБ (бікарбонат натрія з добавками), ПФ (фосфорно-амміачні солі з добавками), призначені для гасіння деревини, горючих рідин і електроустаткуванні, СІ-2 (сидикагель з наповнювачем) - для гасіння нафтопродуктів і пірофорних з'єднань. Вогнегасник порошковий (ВІСПИ), що самоспрацьовує, - це нове покоління засобів пожежогасінні. Він дозволяє з високою ефективністю гасити вогнища загоряння без участі людини. Вогнегасник є герметичною скляною судиною діаметром 50 мм і завдовжки 440 мм, заповнений вогнегасним порошком масою 1 кг. Встановлюється над місцем можливого загоряння за допомогою металевого утримувача. Спрацьовує при нагріві до 100 °З (ВІСПИ-1) і до 200 °З ВІСПИ-2). Об'єм, що захищається, до 9 м3. Вогнегасники ВІСПИ призначені для гасіння вогнищ пожеж твердих матеріалів органічного походження, горючих рідин або плавких твердих тіл, електроустановок, під напругою до 1000 В. Достоїнства ВІСПИ: гасіння пожежі без участі людини, простота монтажу, відсутність витрат при експлуатації, екологічно чистий, нетоксичний, при спрацьовуванні не псує устаткування, що захищається, може встановлюватися в закритих об'ємах з температурним режимом від мінус 50 °З до плюс 50 °З.

6