23.Організація охорони праці в системі освіти

Для створення здорових і безпечних умов навчання і праці, запобігання виробничому і шляхово-транспортному травматизмові, дотримання норм і пра­вил виробничої санітарії і протипожежної безпеки рекомендується створити в навчальних закладах службу охорони праці і техніки безпеки (згідно із Законом України "Про охорону праці"),

1.Загальне керівництво і персональна відповідальність за організацію роботи служби і забезпечення здорових і безпечних умов праці покладається на керівника навчального закладу.

1. Безпосередня відповідальність за організацію роботи з охорони праці та забезпечення здорових і безпечних умов навчання і праці покладається на керівників структурних підрозділів.

2. Керівник навчального закладу розробляє "Положення про службу з охорони праці і техніки безпеки" на підставі типового "Положення про службу з охорони праці і техніки безпеки", затверджує склад служби з охорони праці і техніки безпеки.

3. Служба з охорони праці і техніки безпеки погоджує посадові інструкції керівників структурних підрозділів і службових осіб для забезпечення безпеч­них умов праці і навчально-виховного процесу, стану робочих місць, обладнан­ня, приладів та ін.

Забезпечення здорових і безпечних умов праці в навчальному закладі покладається на адміністрацію.

Адміністрація навчального закладу зобов'язана забезпечити належне тех­нічне обладнання всіх робочих місць і створити на них безпечні умови праці.

У своїй роботі адміністрація навчального закладу повинна керуватися Положенням про організацію роботи з охорони пращ в навчальних закладах. Відповідно до названого Положення керівник навчального закладу видає наказ, в якому визначаються окремі особи, що відповідають за збереження життя і здоров'я при проведенні занять, а також під час позакласних, позаурочних захо­дів. Наказ доводиться до відома всіх працівників.

Для основних категорій працівників адміністрація навчального закладу розробляє посадові інструкції, які затверджуються керівником.

З метою систематичного дотримання вимог законодавства з охорони праці вводиться триступенева система контролю.

Виявлені у ході перевірки недоліки фіксуються в спеціальних журналах, де відзначається: недотримання вимог техніки безпеки (відсутність захисних засобів, запо­біжної блокувальної техніки, відсутність заземлення і т. д.); недотримання вимог виробничої санітарії (відсутність вентиляції); недотримання вимог освітленості, шум, вібрація, відсутність індивідуальних засобів захисту, відсутність водопостачання, каналізації; відсутність засобів пожежогасіння, відсутність інструкцій з безпечного ве­дення робіт; одночасно даються пропозиції для усунення виявлених порушень.

При цьому перевіряючий повинен підписати свої зауваження, вказавши посаду, прізвище, дату перевірки.

В обов'язки адміністрації навчального закладу входить інструктаж пра­цівників з техніки безпеки .

4. Загальні правила улаштування загальноосвітніх шкіл

Правила улаштування й утримання шкіл поширюються на всі загальноос­вітні школи: початкові, середні, вечірні й заочні, школи для молоді, що працює, школи з поглибленим вивченням деяких навчальних предметів, школи з про­довженим днем, школи-інтернати, спеціальні школи. Школи, розміщені у нети­пових будівлях, під час реконструкції й капітального ремонту необхідно посту­пово пристосовувати до вимог правил. Новоспоруджені будівлі загальноосвіт­ніх шкіл, будівлі після реконструкції або проведеного ремонту можуть бути допущені до експлуатації тільки з дозволу санітарно-епідеміологічної станції.

Школа повинна мати самостійну земельну ділянку, ізольовану і, як прави­ло, віддалену від транспортних магістралей, промислових, комунальних та ін­ших підприємств, які можуть бути джерелами шуму і забруднення повітря. Ґрунт на території ділянки повинен бути чистим і сухим. Земельні ділянки об­городжуються зеленими насадженнями, а прилеглі до вулиць і проїздів - огоро­жами заввишки 1,2 м. Площа озеленення ділянки становить 40 - 50%. На тери­торії ділянки виділяють зони: спортивну, зону відпочинку, навчально-дослід­ну й господарчу. Усі зони повинні мати зручний зв'язок з приміщеннями і між собою, зона відпочинку - зручний зв'язок зі спальним корпусом.

Спортивна зона повинна бути розміщена збоку спортивного залу, не дозволяється розміщувати її збоку вікон навчальних приміщень. Бігову доріжку влаштовують навколо футбольного поля, пряма доріжка, як правило, є части­ною колової. Ями для стрибків у висоту й довжину засипають піском, перемі­шаним з тирсою. Комбінований майданчик можна заасфальтувати (забетону­вати), футбольне поле повинно мати трав'яний покрив. Займатися на спортив­них майданчиках можна тільки в спортивному взутті й одязі. Діти повинні бути навчені правильно користуватися спортивним інвентарем і обладнанням. Фізкультурні майданчики потрібно відгороджувати один від одного зеленими насадженнями.

Зона відпочинку призначається для організації рухливих і тихих ігор, індивідуальних занять учнів на відкритому повітрі. Майданчики для рухливих ігор і відпочинку дітей під час перерв розміщують неподалік від виходів з бу­дівлі. Мають бути окремі майданчики для учнів 1 - 2, 3 - 4, 5 - 8 класів. Май­данчики для тихого відпочинку розміщують віддалік від спортивної зони і майданчиків для ігор. Метеорологічний і географічний майданчики потрібно розміщувати на відкритій місцевості на відстані не меншій як 35 м від будівлі школи і спортивних майданчиків.

Господарча зона розміщується з боку входу до виробничих приміщень їдальні й має окремий в'їзд з вулиці. У цій зоні розміщують господарчі будівлі (навіси для інвентарів, сміттєзбиральні тощо), а також гаражі для автомашин, тракторів та інших сільськогосподарських машин. Тут же може бути розміщена котельня і насосна з водонапірним баком. Сміттєзбиральні (баки, контейнери), що встановлюються на відстані не менш як 25 м від вікон і входу до їдальні на бетонованому майданчику під навісом, повинні мати кришки, які щільно закри­ваються.

Виїзди і входи на ділянку школи, проїзди, доріжки до господарських бу­дівель, а також до дворових вбиралень вкривають асфальтом, щебенем, бето­ном тощо. Підходи до будівлі школи не менше як за 100 м також повинні мати тверде покриття.

Будівлі шкіл повинні мати такі групи приміщень:

• навчальні секції 1 - 4 класів;

• навчальні секції 5-11 класів;

• для трудового навчання;

• навчально-спортивного і культурно-масового призначення;

• для організації продовженого дня;

• загально шкільного призначення: їдальня, бібліотека, адміністративно-гос­подарчі, медичного обслуговування та ін.

У школах-інтернатах, школах з подовженим днем і пришкільних інтерна­тах передбачаються секції спальних приміщень.

Будівля не повинна мати більше трьох поверхів. При розміщенні загаль­ноосвітніх навчальних закладів в раніше збудованих 4-5 поверхових будівлях четвертий і п'ятий поверхи відводять кабінетам, які несуть найменше навчальне навантаження.

Взаємне розміщення окремих груп приміщень має забезпечувати зручний функціональний зв'язок їх між собою і відповідними зонами ділянок, створюва­ні найкращі умови для організації навчально-виховного процесу. Навчальні приміщення відповідно до їх призначення поділяють на власне навчальні, нав­чально-виробничі та навчально-спортивні. Навчально-виробничі та навчально- спортивні приміщення треба розміщувати на першому поверсі у спеціальних блоках. Навчальні приміщення повинні бути ізольовані від приміщень, які є джерелами шуму й запахів (майстерень, спортивних і актових залів, харчового блоку та ін.). Класні кімнати, навчальні кабінети і лабораторії дозволяється розміщувати на будь-яких, крім підвальних і цокольних, поверхах будівлі.

Кабінети у будівлі школи рекомендується розміщувати переважно за ві­ковим принципом з вертикальними або горизонтальними зв'язками між кабінетами. У великих школах вертикальний зв'язок між кабінетами дає змогу розміс­тити в окремих блоках учнів 5 - 9 і 10 - 11 класів, створити спеціалізовані сек­ції, що об'єднують кабінети навчальних дисциплін природничо-математичного і гуманітарного циклів. Навчальні кабінети та інші приміщення загального при­значення можуть бути розміщені окремо або об'єднуватися в самостійний блок. Горизонтальні зв'язки між кабінетами забезпечуються у великих школах роз­міщенням учнів двох - трьох суміжних класів на одному поверсі (1-ий поверх -•1-5-6 класи, 2-ий поверх -7-9 класи, 3-ій поверх - 10 - 11 класи). На 1 поверсі розміщують приміщення, що використовуються всіма класами, і лабора­торію біології; на 2 поверсі - кабінети для 4-9 класів і на 3 поверсі - 10-11 класів. Якщо в школі існує кабінетна система навчання, то вона вимагає роз­міщення кабінетів у межах 1-2 поверхів так, щоб перехід в кабінет не займав більше 2-х хвилин. Оптимальна кількість кабінетів - 2 - 4 на один предмет за­лежно від місткості школи. У невеликих школах можна організувати навчальні кабінети з двох - трьох дисциплін (історії й географії, літератури й мови, хімії і біології і т.д.). Навчальні приміщення не можуть бути прохідними.

Приміщення для трудового навчання потрібно розміщувати ізольовано від інших навчальних приміщень (в окремих блоках, торцях будівель на першо­му поверсі) з улаштуванням звукоізолюючих стін і перекриттів. Дозволяється розміщувати навчальні майстерні у цокольному поверсі за наявності достатньо-і о природного освітлення, а також в окремій будівлі за умови обладнання гар­деробу і санітарних вузлів. Міжшкільні майстерні повинні мати самостійну ділянку.

Приміщення їдальні виділяють у спеціальний блок на 1 поверсі, вони ма­ють окремий вихід на господарчий двір і, в разі розміщення школи в кількох будівлях, - криті переходи у навчальні та житлові приміщення.

Кількість місць в актовому залі визначається з мінімального розрахунку 25% від загальної кількості учнів у масових школах і 50% - у школах-інтернатах.

У школах на 30 і більше класів, крім кабінету лікаря, передбачається ка­бінет зубного лікаря.

20= 12. Безпека при організації масових заходів у навчальному закладі.