10. Роман у віршах Байрона «Дон-Жуан», його тематика, структура.

Паралельно з «Мазепою» Байрон працював над поемою «Дон Жуан» (1818—1823 pp.). Цей роман у віршах він розпочав писати в Італії. Автор задумав написати 25 пісень, але встиг написати лише 16 і 14 рядків 17-ої.

Починаючи з 1818 року, поет працював над своїм великим романом у віршах «Дон Жуан». Вш шукав нових можливостей поєднання лірики й епосу, оновлення епічної форми, її осучаснення. У творі відображено сучасну Байрону епоху, глибо-ко і правдиво показано життя суспільства.

«Нема героя в мене!…» — так почав Байрон свою поему. Перебравши чимало різних персонажів штератури та історичних постатей, поет зупинивсГ на Дон Жуа-ні. За ті два столітгя, які іспанська легенда про Дон Жуана прожила в літературі та мистецтві до Байрона — в комедіях Тірсо де Моліна і Мольєра та в опері Моцарта, виробилася більш-менш чітка традиція в зображенні легковажного спокусника.

Байронового Дон Жуана з попереднши поєднували лише одне — любов до жінок і майстерність спокусницгва. Та й тут Дон Жуан Байрона оригінальний: він нікого не покоряв. Він сам ставав постійно знаряддям, жертвою прекрасних спокусниць.

У «Дон Жуані» автор розкрив глибину людської душі. Тема твору — показ того, як середовище і сусшльство формує і впливає на людину. Ідея - викриття основи суспільства — практицизму, схиляння перед грішми, лицемірства і намагання про-цвітати за рахунок інших.

Пригоди Дон Жуана викладені у романі послідовно і самі по собі складали ціка-вий авантюрний сюжет. Герой навчався і виховувався під впливом високоосвіченої матусі, великого педагога і дуже суворої моралістки. Батько був гультяй і рано по-мер. Та незважаючи на всі зусилля набожної донни Інес, 16-річний Жуан вступає у любовний зв’язок з одруженою жінкою (подругою матері, яка була не набагато ста-рша від Жуана). Щоб пригасити скандал, юнака відправили подорожувати. Потра-пивши після аварії корабля на пустий берег одного з грецьких островів, герой став об’єктом ніжного піклування чарівної Гайде — дочки пірата. Молоді закохалися одне в одного, та батько стає на заваді шлюбу улюбленої доньки і продав Жуана в

 

рабство. Одягненого в жіночі шати юнака купили для султанського гарему. Виник-ла досить двозначна ситуація, бо султан закохався у нову наложницю. Герою, після пікантних пригод із жінками гарему, вдалося з їхньою допомогою втекти. Він опи-нився біля Ізмаїла, який штурмували війська Суворова, став героїчним учасником штурму на боці російської армії, і генералісимус з дорученням відіслав юнака до Петербурга. Імператриця Катерина II обрала гарненького юного іспанця своїм чер-говим фаворитом. Щоб позбутися небезпечного суперника, Жуана відіслали з дип-ломатичною місією до Англії. Там він став своєю людиною у лондонському і про-вінційному аристократичному суспільстві. Знову опинився у центрі чергової любовної штриги з чужою дружиною. В середині розповіді про неї оповідь обірва-на. Автор «Дон Жуана» сам наголошував на тому, що головне для нього не пригоди героя, які були лише приводом для того, щоб показати «смішні сторони суспільст-ва» різних країн. У поемі Байрон зробив ніби попередні висновки зі своїх роздумів про долю лвдини і сусшльства, висловив зріш, виважені думки про все, що його хвилювало як мислителя і людину свого часу, як прихильника іронічних критиків феодалізму і монархії, церкви і суспільної моралі з XVIII ст. Але через хворобу і смерть Байрону не вдалося закінчити роман.