8. Ідейно – художня своєрідність філософської драми Байрона «Каїн».

Каїн (англ. Cain) - герой містерії Д. Г. Байрона «Каїн» (1821). В інтерпретації Байрона біблійний Каїн перетворюється на романтичного героя - богоборця, революціонера духу, повсталого проти божества. Як і Манфред, Каїн «поранений істиною суворої, що Древо Знання - не Дерево Життя». Він дорікає Бога в тому, що той не дарував людям безсмертя, а своїх батьків, Адама і Єву, - в тому, що, зірвавши плід з дерева знання, вони не зірвали плоду з дерева життя. Почувши стогін К., до нього є скорботний дух Люцифер. Він приходить до єдиного з людей, хто, подібно до нього, повстав проти Бога і довів, що чиниться їм зло не є добро. К. жадає забороненого знання, хоча і відмовляється стати на коліна перед духом пітьми. Разом з К. Люцифер здійснює політ над безоднею, показує йому прекрасні світи і безсмертні світила, відкриває йому таємницю існування і таємницю смерті. Люцифер стверджує, що, маючи один плід - знання, необхідно прагнути до іншого - безсмертя. І на питання Каїна: «Але як?» - Відповідає: «Чинячи опір. Угасити / Ніщо не може духу, якщо хоче / Дух бути самим собою і осередок / Всього, що оточує дух ... »(переклад І. Буніна). Прозрів К. повертається на землю, несучи з собою заповіт Люцифера: «Терпи і думки - творить в собі / / Світ внутрішній, щоб зовнішнього не бачити. / / Зломай в собі земне єство / / І долучити духовному початку! » Таким чином, К. - типово романтичний герой, втілення всевладдя людського духу («... відчуваю, що в світі нікчемний я, між тим як думка моя сильна, як Бог»). Безплідні вмовляння Ади, що закликає К. перестати плакати за втрачений Едем. К. стверджує, що краще померти, ніж жити у муках і заповідати їх дітям. Тому він повстає проти Бога, який приймає криваву жертву Авеля, але не хоче прийняти його плодів. У запалі боротьби, бажаючи скинути жертовник Авеля, він вражає брата головешок в скроню. «Каїн ... вбиває Авеля в припадку невдоволення політикою раю, що призвела до вигнання з нього всіх (тобто перших людей), і частково (як це написано в Книзі буття) тому, що жертва Авеля була більш завгодно божеству», - писав Байрон у листі Т. Муру. Людина, пристрасно ненавидить смерт0ь, К. перший приносить її в світ. Бунт в ім'я людини обертається насильством. Єва проклинає сина-братовбивцю, ангел таврує його печаткою відігнаного. Каїн і Ада з дітьми йдуть у вигнання. Але головне покарання К. - його вічний сумнів.

На відміну від бунтарських образів східних поем, Каїн бореться не заради особистої волі, а від імені всього стражденного людства. Авель протиставлений брату, як «підлий догідник небес», як жалюгідний та боягузливий вірнопідданий богу, утілення рабської покірності і покірливого підпорядкування всякому гніту. В похмурі роки реакції драма Байрона звучала закликом до боротьби. Вона кликала народ не миритися з гнітом, а сміливо повставати проти того соціального порядку, який імператори і попи оголосили «богом установленим». Але Байрон сам не знав шляхів цієї боротьби і тому не міг показати їх у своїй містерії, у фіналі якої, герой залишається таким же самотнім страждальцем, як і колишні герої Байрона.

Твір Байрона часто розглядали однолінійне як антирелігійний, поза його філософією, складною діалектикою — добра і зла, життя і смерті, бунту і покори, злочину і кари. Жоден із центральних персонажів драми не є кимось цілісним, в ньому живуть і борються протилежні почуття і думки. Не випад­ково Байрона за його часу вважали великим психологом.