87. Проблематика, особливості композиції, система образів в романі о.Пушкіна «Євгеній Онєгін». Онєгінська строфа.

Сюжетно-композиційна форма роману. Із самого початку роботи над романом «Євгеній Онєгін» Пушкін планував, що він складатиметься з дев'яти глав, але в остаточний текст твору ввійшло вісім глав. Колишня передостання глава була вилучена з основного тексту роману і друкувалась автором окремо під назвою «Уривки з мандрівки Онєгіна». Починав поет роботу і над ще однією главою, яка мала стати десятою і в якій важливе місце повинна була посісти декабристська тематика. Але у 1830 р. сам Пушкін її знищив, і до нас дійшли лише деякі її уривки, до того ж ретельно зашифровані автором. Лише в XX ст. літературознавцям вдалося розшифрувати 17 строф цієї глави.  Сюжетно-композиційна форма роману має складну організацію, оскільки поєднує дві якісно відмінні фабульні лінії — епічну й ліричну. Епічна фабульна лінія вміщує розповідь про життя героїв твору — представників дворянського середовища Росії 20-х років XIX ст.  За напівжартівливою оцінкою одного з критиків, сюжет пушкінського роману «Євгеній Онєгін» в стислій формі — це «роман з нещасним коханням, дуеллю, сном та двома листами».  Справді, епічна фабульна лінія роману проста. Події розгортаються впродовж 1819—1825 рр.

Глава 1. Головний герой — дворянин Євгеній Онєгін, який веде типово світський спосіб життя, відвідуючи петербурзькі салони, прийоми, спілкуючись з колом схожих на нього молодих гульвіс. Але невдовзі він починає нудьгувати, розуміючи, що таке життя позбавлено сенсу. Його більше не цікавлять звичні радощі життя, увага жінок. Він поринає в читання, пробує писати сам, але все марно: ліків від нудьги, яка охопила його, він не знаходить. Саме в цей час з ним знайомиться автор-оповідач:  Зненавидівши марнослів'я І світські приписи дрібні, Його зустрів і полюбив я; Припали до душі мені І мрій жадоба мимовільна, І своєрідність непохильна, І ум холодний та їдкий; Він був похмурий, я — лихий. Обидва пристрасті ми знали. Обох життя гнітило нас; В серцях огонь юнацький згас; Обох підступно чатували Злоба Фортуни і людська У самім розцвіті віка. (Тут і далі переклад М. Рильського)  Автор і його герой зібралися навіть разом вирушити в мандрівку, але змушені були розлучитись: помер батько Онєгіна, а його майно відібрали кредитори. Невдовзі Онєгін отримує звістку про важку хворобу свого дядька, який має залишити йому ввесь свій спадок. Онєгін їде в його сільський маєток, та не встигає: дядько помер.  Глава 2. Онєгін живе в селі. Спочатку йому тут подобається, але дуже швидко він переконується, що сільське життя так само нудне, як і життя в Петербурзі. Із сусідами Онєгін не підтримує жодних стосунків, аж поки в сусіднє село не приїжджає молодий поміщик Володимир Ленський. Онєгін і Ленський стають приятелями. Ленський розповідає Онєгіну про своє кохання до Ольги Ларіної.  Глава 3. Ленський знайомить Онєгіна з сестрами Ольгою і Татьяною Ларіними. На Онєгіна велике враження справляє Татьяна, і серед сусідів-поміщиків уже поширюються чутки про їх майбутнє одруження. Татьяна закохується в Онєгіна і пише йому листа з освідченням у своїх почуттях.  Глава 4. Онєгін зворушений щирістю та відвертістю любовного зізнання Татьяни, але не хоче одружуватись, боячись втратити свою свободу. Він відмовляє Татьяні і радить їй навчитися стримувати свої почуття. Татьяна «нещасна від печалі в'яне, блідніє, гасне і мовчить». А роман Ленського й Ольги стрімко наближається до весілля. Онєгін тим часом продовжує віддаватися втіхам спокійного сільського життя.  Глава 5. Напередодні свого дня народження Татьяна бачить страшний сон, в якому Онєгін вбиває Ленського. Дівчина гортає сонники, аби дізнатись, що ж може означати цей сон, але відповіді так і не знаходить. Побачивши серед гостей Онєгіна, Татьяна розхвилювалася. Онєгіна це дратує, і він зриває злість на Ленському, який запросив його до Ларіних. Онєгін вдає, що захоплений Ольгою, але запальний Ленський усе сприймає трагічно, залишає бал і посилає Онєгіну виклик на дуель.  Глава 6. В ніч перед дуеллю Ленський намагається читати Шиллера і пише Ользі прощальні вірші. Онєгін не задоволений собою, але справа вже набула розголосу. Приятелі готові примиритися, але норми світської поведінки не дозволяють їм цього зробити: Вони готують кулю згубну... А що, як засміяться вмить. Як рук своїх не багрянить, Як розійтися миролюбно?.. Та серце слухати своє Фальшивий сором не дає.  Постріл Онєгіна вбиває Ленського.  Глава 7. Після смерті Ленського Ольга невдовзі виходить заміж за офіцера і залишає маєток. Онєгін починає «мандрувати по світу». Самотня Татьяна продовжує кохати Онєгіна, часто відвідує його кабінет, переглядає книжки з його помітками, починає краще розуміти його. Мати Татьяни стурбована: вона відмовляє всім женихам. Порадившись із сусідами, мати везе Татьяну в Москву, на «ярмарок наречених».  Глава 8. Повернувшись з подорожі, Онєгін з'являється в Петербурзі на одному із світських прийомів: Убивши друга на дуелі, — Доживши марно, без трудів До двадцяти шести років, Літа пройшовши невеселі Без служби, без жони, без діл. Не знав, де діти решту сил.  На балу Онєгін зустрічається з Татьяною, яка стала дружиною генерала. Онєгін закохується в неї, також пише їй листа з освідченням упочуттях і також чує відмову: «Я вас люблю (пощо таїти?), / Та ясим я стала до вінця — / Зостанусь вірна до кінця».  В останніх рядках твору автор прощається і з читачем, і зі своїми героями — Татьяною та Онєгіним.   Лірична фабульна лінія представлена в пушкінському романі низкою авторських ліричних відступів, які створюють ілюзію невимушеної розмови автора з уявним читачем і допомагають зрозуміти задум твору, який автор пише немовби на очах у читача.  Ліричні відступи, перебиваючи основну лінію — розповіді про долю головного героя твору Онєгіна, одночасно й доповнюють її, вводячи в роман соціально-історичні реалії, з яких зрештою і зростає в ньому енциклопедична картина життя тогочасного російського суспільства. За тематикою авторські ліричні відступи в романі можна поділити на шість основних груп: автобіографічні (містять натяки на обставини життя самого поета), літературні (зауваження щодо доцільності використання тих чи інших літературних прийомів, стилів, жанрів), морально-етичні та побутові (смаки, мода, звичаї, погляди, освіта, дружба, кохання), пейзажні (картини природи, переважно сільської), публіцистичні (на громадянську тематику), змішані (поєднують кілька тем). 

Онєгінська строфа — строфічна форма, винайдена 0. Пушкіним для написання роману у віршах "Євгеній Онєгін" з використанням таких джерел, як сонет та октава. О.с. — чотирнадцятирядкова зі схемою римування: абабввггдеедєє.