
- •Екзамен
- •Виникнення і розвиток романтизму в світовій літературі. Своєрідність літератури романтичного напряму.
- •Особливості розвитку літератури в Німеччині.
- •Фантастичне відбиття ідеї привласнення чужої праці у казці Гофмана «Малюк Цахес».
- •Значення творчості Гофмана.
- •Творчість поетів озерної школи поезії.
- •«Паломництво Чайльд Гарольда» Байрона (особливості жанру, своєрідність романтичного героя, структура поеми).
- •Ідейно – художня своєрідність філософської драми Байрона «Каїн».
- •Особливості любовної і політичної лірики Байрона.
- •Роман у віршах Байрона «Дон-Жуан», його тематика, структура.
- •Поема Байрона «Мазепа», її ідейно – художня своєрідність.
- •«Східні поеми» Байрона. Романтична поетика циклу: фрагментарність оповіді, східний колорит, винятковість долі героя.
- •В. Скотт як творець жанру історичного роману.
- •Сюжет, проблематика і головні образи роману в. Скотта «Айвенго».(Анькина курсова)))
- •Ідейно-художня своєрідність роману в. Скотта «Перська красуня».
- •Шатобріан як творець жанру роману-сповіді («Рене», «Атала»).
- •Особливості романів о. Дюма (гостра сюжетність, майстерність оповіді, життєрадісність і енергія героїв, риси мелодрами) («Три мушкетера»).
- •Своєрідність романів ж. Санд («Індіана», «Консуело», «Орас»).
- •В. Гюго - поет. Тематичне розмаїття його поезії, художня майстерність.
- •Історичний роман Гюго «Собор Паризької Богоматері» (історичне і поза історичне в романі, його головні герої).
- •«Знедолені» в. Гюго як соціально-політичний роман.
- •Міцкевич як засновник польського романтизму. Своєрідність його лірики («Балада і романси», «Кримські сонети»).
- •Поеми Міцкевича «Гражина», «Конрад Валленрод» як зразки романтичної літератури.
- •«Пан Тадеуш» Міцкевича – національна епопея польського народу.
- •Роль романтизму в розвитку літератури сша, етапи його розвитку, національна своєрідність.
- •Ірвінг – творець американської новели. Фольклорні джерела його творчості («Ріп Ван Вінкль»).
- •Ідейно-художня своєрідність новел Ірвінга (2-3 за вибором).
- •Внесок ф.Купера в створення американського роману. Цикл романів Купера про Шкіряну Панчоху як найвище досягнення письменника. Казкові теми письменника.
- •Роман ф. Купера «Останній із могікан» (майстерність письменника в зображенні характерів, подій).
- •Особливості поетичного хисту Лонгфелло (поєднання ліризму і дидактичності, споглядання і т.Д.).
- •«Пісня про Гайавату» Лонгфелло як вершина творчості письменника. Фольклорна образність поеми.
- •Тематичне розмаїття пісень Беранже. Структура пісень Беранже, особливості лексики роль рефрена.
- •Французький реалістичний роман хіх ст. – значний етап у розвитку світової літератури .
- •Естетичні погляди Cтендаля, викладені їх в трактатах «Расін і Шекспір», «в. Скотт і Принцеса Кревська».
- •Ідейно-художня своєрідність новели Стендаля «Ваніна Ваніні». Історична основа твору, суперечливість характерів героїв, теми честі і зради, вірності обраному шляху.
- •«Червоне і чорне» Стендаля як панорамна картина часу. Психологізм роману. Образ ж. Сореля.
- •Художнє новаторство Стендаля в зображенні війни в романі «Пермський монастир». Образ Фабриціо.
- •Значення творчості Стендаля у формування психологічного реалізму.
- •Збірка Меріме «Гюзла». Прийом містифікації у збірці Меріме «Гюзла» і в циклі Пушкіна «Пісні західних слов`ян».
- •Історична основа роману Меріме «Хроніка часів Карла іх».
- •Меріме як майстер психологічної новели із стрімким захоплюючим сюжетом та яскравими характерами («Матео Фальконе», «Таманго», «Венера Ілльська» та ін.).
- •Образ Кармен в новелі «Кармен» Меріме. Особливості композиції новели.
- •Задум «Людської комедії» Бальзака, структура циклу, оригінальна форма зв`язку між романами.
- •Тема влади грошей в повісті Бальзака «Гобсек». Типове в образі Гобсека. Особливості композиції повісті.
- •Загальнолюдське і конкретно-історичне в романі Бальзака «Батько Горіо». Батько Горіо як тип. Особливості композиції роману, роль контрасту в його побудові. Система образів.
- •Тема скупості в романі Бальзака «Євгенія Гранде».
- •Тема загибелі творчої особистості в романі Бальзака «Втрачені ілюзії». Система образів в романі, особливості його побудови.
- •Філософська проблематика в романі Бальзака «Шагренева шкіра».
- •Бальзак і Україна.
- •Тема мистецтва і образ митця у «Невідомому шедеврі» Бальзака.
- •Група «Парнас» і її естетичні принципи.
- •Леконт де Ліль як визначний лідер парнаської школи (аналіз 2-3 віршів за вибором. «Слони», «Спалення» та ін.).
- •Теофіль Готьє як представник «чистого мистецтва» («Мистецтво», «Кармен» та ін.).
- •55.Ідейно-художня своєрідність збірки «Квіти зла» ш. Бодлера (звернення до зовнішніх описів, емоційна насиченість його творчості).
- •56 Значення поезії ш. Бодлера.
- •Образ Фелісіте у повісті Флобера «Проста душа».
- •62 Ідейно-художня своєрідність роману Флобера «Виховання почуттів».
- •63.Ідейно-художня своєрідність роману Флобера «Саламбо».
- •64 Флобер як майстер літературного стилю.
- •65. Загальна характеристика розвитку англійської літератури 30-40х років хіх ст. (ч. Діккенс, у. Теккерей, ш. Бронте та ін.).
- •66. Гумор, сатира, гіпербола, гротеск в романі Діккенса «Посмертні записки Піквікського клубу».
- •67. « Пригоди Олівера Твіста» як соціальний роман Діккенса.
- •Ідейно-художня своєрідність роману Діккенса «Пригоди Олівера Твіста». Система образів у романі.
- •69.Соціальні і моральні проблеми в романі Діккенса «Домбі і син». Особливості зображення характеру у Діккенса. Своєрідність композиції і розв`язання конфлікту.
- •70 Ідейно-художня своєрідність роману Діккенса «Девід Копперфілд» (проблематика, особливості композиції, система образів).
- •3. "Ярмарок суєти" - "роман без героя"
- •Особливості розвитку романтизму в американській літературі. Етапи розвитку романтизму.
- •76. Едгар По як поет. Ліризм і формальна довершеність його творів.
- •77. Ідейно-художня своєрідність лірики е. По (аналіз 2-3 творів).
- •Комічне і жахливе як провідні теми новелістики е. По.
- •79 Психологічні новели е. По (аналіз 2-3 творів за вибором).
- •80. Особливості побудови детективних новел е. По.
- •81. Значення творчості е. По.
- •82.Особливості новелістики н. Готорна.
- •83. Ідейно-художня своєрідність роману н. Готорна «Червона буква».
- •84. Проблематика і художні особливості збірки у. Уїтмена «Листя трави». Філософський характер збірки, особливості поетики
- •85. Романтизм в російській літературі і половини хіх ст., його риси і найвизначніші представники
- •86. Основні мотиви лірики о. Пушкіна. Утілення теми свободи, поета і поезії, дружби, кохання в його віршах.
- •Проблематика, особливості композиції, система образів в романі о.Пушкіна «Євгеній Онєгін». Онєгінська строфа.
- •Пушкін і Україна
- •90. Зображення історичного минулого, Запорозької Січі, українського козацтва в повісті м.Гоголя «Тарас Бульба».
- •91.Жанрова природа , проблематика, композиція «Мертвих душ» м.Гоголя. Система образів. Образ автора. Роль ліричних відступів
- •Герой нашого часу» м. Лермонтова як філософський соціально-психологічний роман. Особливості побудови твору. Образ Печоріна.
- •93. Основні мотиви лірики ш. Петефі. Поема ш. Петефі «Витязь Янош».
- •94.Основні мотиви лірики г. Гейне («Книга пісень»). Тема кохання та тема природи в збірці.
- •95.Внесок л. Толстого у розвиток жанру роману «Війна і мир» як роман - епопея. Значення сімейної проблематики в романі «Анна Кареніна».
- •Художні особливості
- •100. Ідейно-художня своєрідність роману і. Тургенєва. Проблематика, особливості композиції роману «Батьки і діти». Образ Базарова
- •Главные герои [править]
- •Другие герои
- •101.Ф. Достоєвський як майстер соціально-психологічного, філософського роману. Проблематика роману «Злочин і кара». Суперечливість теорії Раскольникова.
- •103. Новаторство а.П. Чехова у драматургії. П`єса «Вишневий сад»: особливості жанру, композиції, образної системи твору. Засоби вираження ліризму. Роль символіки.
Історична основа роману Меріме «Хроніка часів Карла іх».
«Хроника царствования Карла IX» (фр. Chronique du règne de Charles IX) — исторический роман французского писателя Проспера Мериме, написанный в 1829 году. В произведении показана Франция XVI века, любовная история молодого дворянина Бернара де Мержи и придворной красавицы Дианы тесно сплетена с борьбой католиков с гугенотами и событиями Варфоломеевской ночи. Мериме в период работы над «Хроникой» опирался не на труды и публикации учёных, а на подлинные свидетельства современников и участников событий. Основными источниками романа Мериме были книги поэта-гугенота Агриппы д'Обинье, обширнейшие жизнеописания и мемуарыБрантома[2], записки военачальников Монлюка[3] и Лану[4], дневники парижского горожанина Пьера де л'Этуаля[5]. Несомненно, помог ему разобраться в людях далёкого XVI века и великий гуманист Франсуа Рабле, современник Карла IX
В романе «Хроника времен Карла IX», как и в драме «Жакерия» Мериме сделал попытку раскрыть тему борьбы народа на материале родной французской истории и к тому же подойти к ее освещению с реалистических позиций. «Жакерия» и «Хроника времен Карла IX» – яркие свидетельства того живого интереса к национальной истории, который был характерен для многих передовых французских писателей во второй половине 20-х – начале 30-х годов. Этот период – своеобразная вершина в развитии исторического жанра во французской литературе (достаточно вспомнить исторические романы и драмы, созданные в те годы О. Бальзаком, В. Гюго, А. де Виньи, А. Дюма и др.). В своем историческом романе «Хроника времен Карла IX» (1829) Мериме вновь обратился к изображению значительных, переломных по своему характеру общественных сотрясений. Действие романа протекает в годы религиозных и гражданских войн, охвативших Францию во второй половине XVI века. Кульминационный момент в развитии действия – Варфоломеевская ночь, страшная резня протестантов (гугенотов), учиненная католиками в 1572 году в ночь Святого Варфоломея. Как и в более ранних произведениях Мериме, выбор темы был внутренне связан с острыми, волнующими проблемами современности. В «Хронике» Мериме изображает общественную смуту XVI века, повлекшую за собой множество человеческих жертв. Подобная тема звучала не менее злободневно во Франции конца 20-х годов XIX века. Ведь это было время, когда близкие к правительству круги дворянской реакции собирались насильственно изменить конституцию и подготавливали восстановление абсолютистской диктатуры. Кроме того, у всех в памяти были еще свежи воспоминания о страшных днях белого террора, сопутствовавшего возвращению Бурбонов к власти. Однако было бы неверным искать в «Хронике» прямые аналогии между политической борьбой эпохи Реставрации и исторической действительностью XVI столетия. Осмысляя события далекого прошлого, Мериме не подгонял их под современность, а искал в них ключ к закономерностям вызвавшей их к жизни эпохи. В своем романе Мериме обращается к важному моменту национальной истории, но это обращение отнюдь не дань романтическим пристрастиям к прошлому. Об историзме Мериме-художника, о его стремлении к объективному, непредвзятому изображению явлений прошлого наглядно говорит предисловие к роману – один из примечательных эстетических документов в истории становления реалистической литератур Такой подход обусловил особенности композиции романа, близость его жанру исторической хронии. В романе отсутствует единый, резко выраженный сюжетный стержень, автор издалека подводит читателя к кульминационному моменту – описанию Варфоломеевской ночи, постоянно переносит действие из одного места в другое, отдельные главки как бы обособляются, приобретают характер небольшого законченного целого. Композиция «Хроники» к тому же очень динамична. Подобный прием позволяет Мериме создать галерею запоминающихся фигур, составляющих пестрый и живой бытовой и исторический фон эпохи. В работе над этим произведением писатель использовал тот большой драматический опыт, который он накопил в течение предшествующих лет. Мериме избегает многословия и присущей романтикам склонности к пространным описаниям. Рисуя внешний облик своих персонажей, он строит эту характеристику, как правило, на основе какой-то одной, но типичной черты, особенно выразительной художественной детали. Герои «Хроники» проявляют себя в действии, в поступках, чем в решающей степени определяется динамика развития сюжета романа. Мериме не задерживается на пространных описаниях, он дает о героях и месте действия лишь самые необходимые предваряющие сведения и как можно скорее предоставляет читателям возможность наблюдать «сцены», в которых о героях красноречиво говорят их поступки, а не авторские рассуждения. Этим создается эффект стремительно развивающегося действия, «очищенного» от традиционных длиннот исторического романа. «Хроника времен Карла IX» явилась важным этапом для последующего творчества Мериме. Как в самой канве романа, так и в предисловии к нему обнаруживается эстетическая программа, на которую писатель будет опираться, создавая свои новеллы.