Системи заробітної плати.

В історії розвитку економіки існувало багато систем заробітної плати.

У сучасній економічній системі застосовується: тарифні, преміальні, колективні системи оплати праці.

Тарифна система – була розглянута разом з почасовою заробітною платою.

При тарифній системі величина заробітної плати залежить від без перебійної роботи устаткування, складності праці, яка характеризується відповідним тарифом, розрядом і ставкою.

Преміальні системи – існують там, де робота може бути відміряна, а її кількість і якість знаходяться під впливом певних професійних дій виробників, їх наполегливості, кваліфікації і винахідливості.

Система колективної оплати праці застосовується, де існують нормативні частини прямих витрат на робочу силу у загальній вартості умовно чистої продукції.

- 6 -

Якісна сутність нагромадження капіталу залежить від соціально- економічних наслідків.

Соціально-економічні наслідки відтворення будь-яких сутнісних економічних відносин концентруються в законі народонаселення цього суспільства.

Розглядають форми прояву капіталістичного закону народонаселення:

1. розвиток ірраціональних форм діяльності населення у сферах некорисних, а іноді й шкідливих для людей із суспільства.

2. розвиток відносного перенаселення або безробіття.

В навчальній літературі визначаються три форми відносного перенаселення:

1. плинне перенаселення, яке представлено тимчасовим безробіттям;

2. приховане або аграрне перенаселення, яке представлене особами, що працюють в сезонних галузях виробництва;

3. застійне перенаселення представлене особами повністю безробітними.

Багато представників різних напрямів економічної думки вважають безробіття центральною проблемою сучасного суспільства.

Але всі виходять із того, що безробіття — це незайнятість у виробництві та невиробничій сфері працездатного населення, що бажає мати роботу. Розрізняють декілька форм безробіття:

1. Фрикційну форму трудового резерву, що є нормою для процесу суспільного відтворення і не суперечить принципу повної зайнятості. Фрикційне безробіття обумовлене перепадами ринкової кон'юнктури і розрізняється за своєю тривалістю.

2. Хронічне безробіття. В міжнародній практиці особливу увагу надають довгостроковому безробіттю (звичайно 12 місяців і більше), яке переходить в хронічне і для якого притаманна нерегулярність занять у частини громадян, падіння їх життєвого рівня. Хронічне безробіття пов’язане з втратою навичок до праці, а нерідко — з розпадом соціально—психологічних підвалин особистості.

3. Структурне безробіття. Виникає звичайно на основі науково-технічних зрушень, в наслідку яких робоча сила за своїми професійно—кваліфікаційними характеристиками перестає відповідати вимогам економіки і не може використовуватись.

4. Приховане безробіття. Ця форма безробіття виникає тоді, коли кількість працівників на виробничих ділянках перевищує об’єктивно необхідну.

5. Сезонне безробіття, що виникає внаслідок сезонності праці в деяких галузях (сільське господарство, будівництво, туризм тощо).

У західній економічній науці вважають, що повне подолання безробіття неможливе. Існує природний рівень безробіття (4-6 %), який складається з фрикційного і структурного безробіття