Тема: Дидактика
Дидактика - окрема галузь педагогіки, яка досліджує теорію освіти і навчання.
Дидактика — це галузь педагогіки, яка розробляє закономірності, принципи, форми, методи і засоби навчання.
Основні категорії дидактики: освіта, навчання, викладання, учіння, закономірності навчання, принципи навчання, методи навчання, прийоми навчання, функції навчання, знання, уміння, навички.
Предметом дослідження дидактики є суть процесу навчання як двох взаємопов'язаних видів діяльності, зокрема, педагогічної діяльності вчителя та на-вчально-пізнавальвої діяльності учня.
Функції дидактики: науково-теоретична, нормативно-прикладна, перетворювальна.
Види дидактичних досліджень: теоретичні, експериментальні, фундаментальні, прикладні.
Основні завдання дидактики:
пізнання закономірностей процесу навчання;
удосконалення форм і методів навчання;
розробка навчальних технологій.
Дидактика безпосередньо пов'язана з:
філософією;
віковою фізіологією;
віковою і педагогічною психологією;
фаховими методиками.
Працю «Велика дидактика» написав Я.А. Коменський.
Засновником української дидактики був К.Д. Ушинський.
Тема: Процес навчання
Навчання – це процес взаємодії вчителя та учнів, в результаті якого учні оволодівають знаннями, вміннями і навичками, методами самостійної пізнавальної діяльності, забезпечується їх інтелектуальний розвиток, формується науковий світогляд.
Навчання — це двосторонній процес взаємодії вчителя та учнів, спрямований на озброєння учнів знаннями, уміннями, навичками, підготовку їх до активної життєвої діяльності.
Навчання – процес взаємодії вчителя та учня, в результаті якого учень засвоює знання, набуває вмінь і навичок, відбувається розвиток і виховання учнів.
Навчання і розвиток — процеси взаємообумовлені, навчання залежить від розвитку, але, в свою чергу, сам розвиток стимулюється навчанням. Навчання веде за собою розвиток.
Освіта — це цілеспрямований процес і результат оволодіння системою знань, умінь та навичок, формування світогляду і розвитку здібностей.
Освіта - процес засвоєння систематизованих знань і формування на їх основі світогляду, розвитку пізнавальних сил та результат цього процесу – досягнення певного рівня освіченості.
Викладання - організація та управління вчителем пізнавальною діяльністю учнів, в результаті чого відбувається розвиток і виховання школярів.
Учіння - власна навчальна діяльність учня.
Знання - узагальнений досвід людства, що відображає різні галузі дійсності у вигляді фактів, правил, висновків, закономірностей, ідей, теорій, якими володіє наука.
Знання - факти, відомості, наукові теорії, закони, поняття, системно закріплені у свідомості людини.
Уміння – це здатність людини свідомо виконувати певну дію на основі набутих знань.
Уміння– здатність свідомо діяти на основі засвоєних знань.
Уміння - властивості особистості, які формуються в результаті активної навчально-пізнавальної діяльності і передбачають високий рівень умілості в певній частині діяльності.
Навички - застосування знань на практиці, що здійснюється на рівні автоматизованих дій і виробляється в результаті багаторазових повторень.
Навички – уміння доведені до автоматизму.
Навички - автоматизовані, звичні, безпомилково виконувані дії.
Перетворення умінь в навички досягають за допомогою багаторазових спеціально організованих вправ.
Функції процесу навчання:
Освітня функція навчання передбачає оволодіння учнями науковими знаннями у вигляді фактів, понять, законів, теорій та узагальненої картини світу.
Розвивальна функція навчання передбачає розвиток учнів у процесі навчання.
Виховна функція навчання передбачає формування світогляду, уявлень, потреб, поглядів, переконань, способів поведінки, ідеалів, формування культури поведінки.
Етапи засвоєння знань (компоненти структури процесу учіння): сприймання, розуміння, запам'ятовування, застосування знань на практиці, узагальнення і систематизація.
Типи навчання:
Догматичне навчання: учитель повідомляє учням певний обсяг знань у готовому вигляді без пояснення; учні засвоюють знання без усвідомлення та розуміння і майже дослівно відтворюють завчене; від учнів не вимагають застосовувати знання на практиці.
Пояснювально-ілюстративне навчання: вчитель повідомляє учням певну суму знань, пояснюючи сутність явищ, законів з використанням ілюстративного матеріалу; учні свідомо засвоюють матеріал, вміють свідомо використовувати знання на практиці.
Проблемне навчання: учитель залучає учнів до формулювання задачі та пошуку шляхів її розв'язування; школярі використовують знання на практиці.
Модульно-рейтингове навчання – послідовне засвоєння навчального матеріалу рівними, цілісними, логічно впорядкованими частинами (модулями), результати якого є підставою для визначення місця (рейтингу) учня серед однокласників.
Типи навчання.
Пояснювально-ілюстративне навчання.
Догматичне навчання.
Розвивальне навчання.
Проблемне навчання.
Оптимізація навчального процесу – це створення найбільш сприятливих умов з метою отримання бажаних результатів без додаткових витрат часу і фізичних зусиль.
Мотиви - внутрішні імпульси, що спонукають до відповідальності в навчанні, старанності, акуратності, наполегливості.
Мотиви навчання:
Меркантильні мотиви – це мотиви навчання, що пов’язані з безпосередньою матеріальною вигодою особистості.
Соціальні мотиви – це мотиви навчання, що пов’язані з прагненням особистості через учіння утвердити свій соціальний статус – у суспільстві, у певному соціальному колективі.
Пізнавальні мотиви – це мотиви навчання, що проявляються у пробудженні пізнавальних інтересів і реалізуються через отримання задоволення від самого процесу пізнання і його результатів.
Спонукальні мотиви – це мотиви навчання, що пов’язані із впливом на свідомість учня певних чинників: вимог батьків, авторитету вчителів, думки однокласників.
Професійно-ціннісні мотиви – це мотиви навчання, що відображають прагнення учня отримати професійну підготовку.
Засоби навчання - допоміжні матеріальні засоби школи з їх специфічними дидактичними функціями.
Автором праці «Сто порад для вчителя» є В.О. Сухомлинський.
Навчання – це цілеспрямований процес взаємодії між учителем та учнями з метою їх розвитку, освіти і виховання.
Елементи навчання формуються у такій послідовності: знання, уміння, навички.
Процес навчання - це цілеспрямована активна взаємодія вчителя та учнів, у ході якої здійснюється освіта, виховання та розвиток учнів.
Процес навчання — це взаємодія учителя й учнів, в ході якої здійснюється стимулювання і організація активної навчально-пізнавальної діяльності учнів, відбувається розвиток і виховання останніх.
Кінцевий результат процесу навчання залежить від функціонування педагогічного процесу як системи.
Навчальний процес – це специфічний процес навчання в певному навчальному закладі .
Рушійна сила процесу навчання — це протиріччя між наявними у учня знаннями, уміннями, навичками та пізнавальними завданнями, що висуваються ходом навчального процесу.
Рушійними силами процесу навчання є: зовнішні та внутрішні протиріччя.
Компоненти навчальної діяльності:
Цільовий – постановка конкретної мети вивчення навчального матеріалу на уроці, вивчення навчальної дисципліни та освітньої мети навчально-виховного закладу певного типу.
Мотиваційний – формує внутрішню потребу до пізнавальної самостійності.
Змістовий – включає дві підсистеми: уже засвоєні знання, уміння і навички, на яких ґрунтуються вивчення нового матеріалу, і власне нові знання і способи дій, що є об’єктом засвоєння.
Процесуальний – способи діяльності з яких складаються способи виконання діяльності.
Стимулювальний – створення умов, які спонукають учнів до активної навчально- пізнавальної діяльності.
Оцінно-результативний – виявлення рівня знань, умінь і навичок кожного учня, причин неуспішності в кожному конкретному випадку і відповідна робота щодо їх усунення.
Основні етапи навчального процесу в діяльності вчителя:
мотивація учіння школярів,
актуалізація опорних знань, умінь і досвіду,
організація вивчення нового навчального матеріалу,
вдосконалення раніше вивченого,
визначення результативності навчання.
Інтеграція навчання – це відбір та об'єднання навчального матеріалу з різних предметів з метою цілісного й різнобічного вивчення важливих наскрізних тем.
Міжпредметні зв'язки – це дидактичний засіб, який передбачає комплексний підхід до формування й засвоєння змісту освіти, що дає можливість здійснювати зв'язки між предметами для поглибленого, всебічного розгляду найважливіших понять, явищ це.
Пізнання наукою істини відображає наступна схема: Живе споглядання < — > Абстрактне мислення < — > Практика.
Характер процесу навчання в сучасній школі визначає:
прогрес науки і техніки;
мета і зміст освіти, визначені державою та суспільством;
тісний зв'язок освіти і культури.
Тема: Принципи навчання
Закономірності навчання – це об’єктивні, стійкі й істотні зв’язки в навчальному процесі, що зумовлюють його ефективність.
Принципи навчання – це основні положення, що визначають зміст, організаційні форми та методи навчальної роботи відповідно до мети виховання і закономірностей процесу навчання.
Принципи навчання - вихідні положення, на які необхідно спиратися в практичній навчальній діяльності.
Правила конкретизують принцип. Принцип має характер загальної закономірності; правила, випливаючи із вимог принципу навчання, відображають дії, що використовуються у певній педагогічній ситуації. Правила вказують учителеві, як необхідно у практичній роботі реалізувати дидактичний принцип.
Загальновизнані принципи навчання:
Активність
Свідомість
Оптимізація.
Наочність
Науковість.
Емоційність
Послідовність.
Міцність
Доступність
Урахування вікових особливостей.
«Краще раз побачити, ніж сто разів почути» (принцип наочності)
Принцип систематичності та послідовності навчання: не поспішайте у вивченні нового навчального матеріалу, лише переконавшись, що учні усвідомили певну кількість знань, переходьте на вищу сходинку; турбуйтесь про культуру педагогічного мовлення з погляду виразності, логічності, дотримання логічних і психологічних пауз, темпу, ритму стосовно віку вихованців.
Принцип індивідуалізації навчання: враховуйте стан здоров'я дітей; диференціюйте навчальну роботу залежно від рівня інтелектуального розвитку дітей.
Принцип зв'язку навчання з життям: спирайтесь на попередній життєвий досвід учнів; будьте прикладом в організації роботи; навіюйте учням, що найважливіша життєва необхідність людини — оволодіти певним обсягом знань, умінь та навичок як передумови успішної життєдіяльності.
Я.А.Коменський обґрунтував принцип наочності як «Золоте правило дидактики».
Принцип природовідповідності організації навчання: підпорядкування режиму, змісту, методів навчання і виховання природі дитини і своєчасна орієнтація педагогів на підвищену сприйнятливість дітей певного віку до конкретних видів діяльності і впливів.
Правила принципу систематичності і послідовності: від легкого до важкого; від відомого до невідомого; від простого до складного.
Правило принципу свідомості й активності: «Якомога частіше використовуйте питання «чому»?
Правило принципу науковості: «У методах викладання відображайте методи наукового пізнання, розвивайте мислення учнів»