Розумове виховання
Розумове виховання - цілеспрямований вплив на особистість, з метою розвитку інтелектуальних сил, формування світогляду та культури розумової праці.
Світогляд - це система поглядів, переконань, ідеалів, у яких людина виражає своє ставлення до навколишньої дійсності та самої себе.
Автор ідеї створення кімнати казок з метою розумового виховання школярів, розвитку їх творчих здібностей, формуванню загальних інтелектуальних умінь - видатний педагог Сухомлинський.
Вікторина, Рейн-ринг, інтелект-шоу, інформаційна година – це форми розумового виховання.
Розумове виховання – це...цілеспрямований вплив на особистість, з метою розвитку інтелектуальних сил, формування світогляду та культури розумової праці.
Основні завдання розумового виховання: Оволодіння системою знань про світ, розвиток мислення та мисленевих операцій, загальних та спеціальних інтелектуальних умінь, формування світогляду та культури розумової праці, розвиток психічних процесів.
Уміння читати, писати, слухати, усно та письмово формулювати і викладати свої думки – це:загальні інтелектуальні уміння
Мислительні операції: Аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, систематизація.
Складовими культури розумової праці є: Вміння організовувати робоче місце, вміння раціонально розподіляти час для праці та відпочинку, користуватись навчальною літературою, складати різні види конспектів.
Навчальна література, комп’ютерна техніка, навчальне обладнання, явища та предмети об’єктивної дійсності – це: засоби розумового виховання
Шляхи розумового виховання: виховання в родині, виховання в дошкільних закладах освіти, виховання в закладах середньої освіти, позашкільна освіта, виховання в вищих закладах освіти, самоосвіта.
Система поглядів, переконань, ідеалів, у яких людина виражає своє ставлення до навколишньої дійсності та самої себе – це світогляд
Моральне виховання
Цілеспрямований і систематичний вплив на свідомість, почуття та поведінку вихованця, з метою формування у нього особистісних якостей, що відповідають нормам і вимогам суспільної моралі – це моральне виховання.
Правове виховання — це процес оволодіння знаннями, поглядами, переконаннями про права і обов'язки людини, вироблення вмінь, звичок поведінки відповідно до правових норм, формування нетерпимості до правопорушень, прагнення боротися з цим явищем.
Екологічне виховання — це цілеспрямований вплив на особистість, з метою оволодіння вихованцем знаннями про відносини людини з природним середовищем, формування моральної відповідальності за збереження природного довкілля і розумного співіснування з ним.
Статеве виховання - це процес оволодіння підростаючим поколінням моральною культурою у сфері взаємин статей, формування у нього потреб керуватися у стосунках осіб протилежних статей нормами моральності.
Книги, газети, журнали, кінофільми, телевізійні передачі, твори мистецтв, усна народна творчість, українські звичаї та обряди – це засоби морального виховання.
Автор педагогічного твору « Серце віддаю дітям» Сухомлинський .
Виховання в родині, в закладах дошкільної освіти, виховання в закладах загальної шкільної освіти, позашкільне виховання, виховання у закладах вищої освіти, самовиховання – це шляхи виховання
Етика - наука, об’єктом вивчення якої є мораль.
Цілеспрямований і систематичний вплив на свідомість, почуття та поведінку вихованця, з метою формування у нього особистісних якостей, що відповідають нормам і вимогам суспільної моралі – це моральне виховання
Основні завдання морального виховання: оволодіння правилами і нормами моралі, усвідомлення сутності моральних понять, формування моральних переконань, переживань, почуттів, накопичення та збагачення досвіду моральної поведінки.
Патріотизм - глибоке громадянське почуття, змістом якого є любов до свого народу, Батьківщини, усвідомлення своєї причетності до історії, традицій, культури свого народу, вболівання за його майбутнє.
Мораль — це система поглядів і уявлень, норм і оцінок, що регулюють поведінку людей.
Оволодіння знаннями про правила і норми поведінки в суспільстві, усвідомлення сутності моральних понять формування моральних почуттів і переконань, умінь і навичок моральної поведінки — це завдання морального виховання.
До загальнолюдських морально-духовних цінностей належать набуті попередніми поколіннями, незалежно від расової, національної приналежності, надбання, що визначають основу поведінки й життєдіяльності окремої людини або певних спільнот.
Національні морально-духовні цінності — це історично зумовлені та створені певним етносом погляди, переконання, традиції, звичаї та ін., які характеризують певні національні прояви, своєрідність у поведінці і є основою соціальної діяльності людей окремої національної групи.
Екологічне виховання — це цілеспрямований вплив на особистість, з метою оволодіння вихованцем знаннями про відносини людини з природним середовищем, формування моральної відповідальності за збереження природного довкілля і розумного співіснування з ним.
Культура поведінки — це система повсякденної поведінки особистості, що відповідає нормам і правилам суспільної моралі та характеризується умінням знаходити правильний стиль спілкування з оточуючими людьми.
Статеве виховання — це процес оволодіння підростаючим поколінням моральною культурою у сфері взаємин статей, формування у нього потреб керуватися у стосунках осіб протилежних статей нормами моральності.
Правове виховання — це процес оволодіння знаннями, поглядами, переконаннями про права і обов'язки людини, вироблення вмінь, звичок поведінки відповідно до правових норм, формування нетерпимості до правопорушень, прагнення боротися з цим явищем.
Змістом морального виховання є формування моральних якостей особистості.
Компоненти морального виховання.
Знання людини про норми та правила суспільної моралі, моральні почуття й переконання, звичка моральної поведінки.
Шляхи морального виховання: Виховання в родині, виховання в дошкільних закладах освіти, виховання в закладах середньої освіти, позашкільна освіта, виховання в вищих закладах освіти, самоосвіта.
Наведене висловлювання
«Ти живеш серед людей, не забувай, що кожен твій вчинок, кожне твоє бажання позначається на людях, що тебе оточують. Знай, що є межа між тим, що тобі хочеться, і тим, що можна. Роби все так, щоб людям, які тебе оточують, було добре.» належить В.О. Сухомлинському.
Естетичне виховання
Наука про прекрасне та його роль у житті людини, про загальні закони художнього пізнання дійсності, розвитку мистецтва – це естетика.
Естетичне виховання – це процес розвитку у людини почуття прекрасного, формування умінь і навичок творити красу в навколишній дійсності, вміти відрізняти красиве від потворного, жити за законами духовної краси.
Естетичний смак - стійке, емоційно-оціночне ставлення людини до прекрасного, розуміння людиною краси
Естетичні почуття - це специфічне переживання, викликане внаслідок сприймання людиною естетики навколишнього світу.
Естетична діяльність - це різновид людської практики, що полягає у створенні прекрасного в побуті, поведінці, професії.
Мистецтво, природа, предметне середовище, праця людей – це засоби естетичного виховання.
Педагог, який розглядав естетичне виховання як шлях до моральної вихованості особистості «Я б назвав красу гімнастикою душі – вона вправляє нам дух, нашу совість, наші почуття та переконання» Сухомлинський.
Процес розвитку у людини почуття прекрасного, формування умінь і навичок творити красу в навколишній дійсності, вміти відрізняти красиве від потворного, жити за законами духовної краси. (Естетичне виховання).
Завдання естетичного виховання: Формування уміння розрізняти красиве і потворне, розвиток почуття прекрасного, оволодіння уміннями і навичками творити прекрасне, жити за законами духовної краси.
Методологічною основою естетичного виховання є естетика.
Значення естетичного виховання полягає в тому, що як складова процесу формування гармонійно розвиненої особистості, воно розвиває почуття, творчі здібності людей, що реалізовуються у науці, мистецтві, праці, побуті та спілкуванні.
Естетичний смак — це стійке, емоційно-оціночне ставлення людини до прекрасного, що носить вибірковий, суб'єктивний характер.
Естетичний ідеал – уявлення людини про красу, в основі яких лежать критерії, за якими вона оцінює ті чи інші явища, предмети дійсності.
Естетичне почуття — це специфічне переживання, викликане внаслідок сприйняття людиною естетичної своєрідності навколишньої дійсності: красивого і потворного, величного й низького, трагічного і комічного.
Естетична діяльність — це різновид людської практики, що полягає у створенні естетичних цінностей.
Мистецтво, природне середовище, предметне середовище, праця людей — це.засоби естетичного виховання
В.О. Сухомлинський розглядав естетичне виховання як шлях формування моральної культури особистості?
Система роботи з естетичного виховання: вивчення навчальних предметів, естетика спілкування, естетика шкільних приміщень та навчального обладнання, естетика навчальної праці школяра.