3. Вольові стани та вольові якості людини
У кожному конкретному випадку вольова регуляція виявляється через вольові стани, до яких можна віднести:
1) Стан мобілізаційної готовності – характеризується як досить стійкий, триває від декількох хвилин до декількох днів і відображає виникнення цільової динаміки, що спрямовує свідомість людини на досягнення високого результату та готовність боротися з будь-якими труднощами під час майбутньої діяльності;
2) Стан зосередженості – навмисна концентрація уваги на предметі діяльності;
3) Стан рішучості – готовність до дії. Крім емоційної та інтелектуальної сторін, у стані рішучості має місце специфічне переживання, завдяки якому сама людина відносить цей стан не до почуттів, а до вольової сфери;
4) Стан стриманості – психічний стан, при якому поведінка підкоряється розумному контролю.
Вольові якості особистості характеризуються:
широтою: кількістю діяльностей, у яких ця якість чітко виявляється;
силою: рівень прояву вольового зусилля, спрямованого на подолання труднощів;
стійкістю: ступінь сталості прояву вольового зусилля в однотипних ситуаціях.
До основних вольових якостей особистості належать:
Цілеспрямованість – це вміння людини керуватися в своїх діях та вчинках загальними та досить стійкими ідеями. Цим цілям людина підкоряє свої дії. Якщо у людини не достатньо сформована ця якість, тоді вона не має стійких цілей і може піддаватися випадковим бажанням.
Принциповість – це вміння людини керуватися в своїх діях та вчинках стійкими власними принципами. Ці дві якості є підґрунтям сильної волі особистості.
Самостійність – це вміння людини обходитись в своїх діях без сторонньої допомоги. Це результат високої принциповості людини, її ідейності та моральної витримки.
Ініціативність – характеризується дійовою активністю особистості, її вмінням знаходити нові, нестандартні рішення.
Витриманість – це вміння людини гальмувати небажані дії і не виконувати дії, які можуть зашкодити досягненню мети.
Рішучість – це вмінні приймати рішення обмірковано, наполегливо, рішуче.
Наполегливість – це вміння активно викликати дію, яка необхідна для подолання труднощів та досягнення мети. Якщо людина не рахується з думками оточуючих, це свідчить про те, що у людини розвивається впертість.
Впертість – (слід відрізняти від наполегливості) це необдуманий, нічим не виправданий прояв волі, який полягає в тому, що людина наполягає на своєму недоцільному бажанні.
Організованість – це вміння керуватися заздалегідь продуманим планом.
Самовладання – це здатність володіти собою, керувати своєю поведінкою та діяльністю. Це одна з умов дисциплінованої поведінки людини.
Навіюваність – людина легко піддається впливові інших людей, вона буває у тих людей, які не мають стійких переконань, твердих принципів, які некритично наслідують інших, не мають власної думки.
Нестриманість або імпульсивність – це відсутність самовладання, легко піддаються впливові почуттів, часто порушують дисципліну, пасують перед труднощами, впадають у розпач.
Конформність – людина хоча і має свою думку, але підкоряється впливу, тиску групи в своїх думках і вчинках, не виявляє своєї незалежності, не обстоює своїх позицій.
Ризикованість – це характеристика діяльності за невизначеності для суб’єкта її наслідків і наявності передбачень про можливі негативні наслідки на випадок неуспіху (покарання, біль, травма, втрата престижу, тощо).
Отже, сукупність позитивних якостей волі властивих людині, зумовлює її СИЛУ ВОЛІ. Як позитивні, так і негативні якості волі не є природженими. Вони розвиваються в процесі життєдіяльності.