Тема 8.22. Природа та сутність вольової регуляції Конспект лекції
План
1. Поняття про волю та її функції.
2. Види дій. Аналіз складної вольової дії.
3. Вольові стани та вольові якості людини.
4. Воля і ризик. Локус контроль.
5. Безвілля, його причини та боротьба з ним.
1. Поняття про волю та її функції
Порівняно з емоціями й почуттями у волі домінуючу роль відіграє безпосередній вплив людини на довкілля. І це виражається в багатьох діях і рухах. Якщо емоції визначають спрямованість дії, то воля – це вже сама дія.
ВОЛЯ – це психічний процес свідомої та цілеспрямованої регуляції людиною своєї діяльності та поведінки з метою досягнення поставлених цілей.
Воля виявляється в своєрідному зусиллі, у внутрішньому напруженні, яке переживає людина, переборюючи внутрішні та зовнішні труднощі в прагненні до дій або в стримуванні себе.
Павлов зазначав, що весь механізм вольового руху – це умовний, асоціативний процес, який підпорядковується всім описаним законам вищої нервової діяльності.
Фізіологічний механізм волі: зумовлене свідомою метою рефлекторне збудження кінестетичних клітин кори великих півкуль головного мозку через активізацію слідів від подразників, що діяли раніше.
З часів Аристотеля і дотепер воля розглядається як проблема породження реальної дії, але двома основними шляхами, двома основними лініями:
1. ЛІНІЯ АРИСТОТЕЛЯ – поняття волі пов’язується з проблемою породження не всякої дії, а лише дії на основі розуму, роздумів.
2. ЛІНІЯ ДЕКАРТА – воля розглядається у контексті породження будь-якої дії.
Воля –це психічна функція, яка передбачає:
регулювання людиною своєї поведінки відповідно до найбільш значущих для неї мотивів;
гальмування інших мотивів, спонукань, намагань;
організацію дій, вчинків згідно зі свідомо поставленими цілями. Саме в цих діях і виражається воля.
Отже, вольові дії – це свідомі та довільні дії.
Значення волі:
Вона допомагає досягти поставленої мети;
Вона пов’язана з почуттями та емоціями;
Вольові акти опосередковані розумовими процесами.
Основні функції волі:
Стабілізуюча – завдяки волі людина здатна за власною ініціативою, виходячи з усвідомленої необхідності, виконувати дії в заздалегідь запланованій послідовності та з потрібною інтенсивністю, яка зберігається на постійному рівні;
Активізуюча або ініціююча – завдяки волі людина здатна послідовно організовувати свою психічну діяльність і свідомо спрямовувати її;
Гальмівна – зусиллям волі людини здатна стримати зовнішні прояви своїх емоцій.
2. Види дій. Аналіз складної вольової дії
У вольовій діяльності розрізняють мимовільні та довільні, прості та складні дії.
МИМОВІЛЬНИМИ ДІЯМИ називаються неусвідомлені дії та рухи. Це насамперед, безумовнорефлекторні рухи, які викликаються безумовними подразниками і здійснюються підкорковими відділами ЦНС. Ці дії не усвідомлені, а отже й не контролюються. Найчастіше це буває тоді, коли подразники діють раптово, несподівано.
ДОВІЛЬНІ ДІЇ та рухи завжди свідомі. Вони характеризуються цілеспрямованістю та відповідною організованістю.
ПРОСТОЮ вольовою дією є така дія, яка для свого здійснення не потребує особливого напруження сил і спеціальної організації дій. Вона характеризується переходом бажання в рішення і виконання цього рішення.
СКЛАДНА вольова дія потребує значного напруження сил, терплячості, наполегливості, вміння організовувати себе на виконання дії.
Особливості мимовільних та довільних вольових дій:
Довільні рухи складніше ніж мимовільні. Проте, як показали І.М.Сєчєнов та І.П.Павлов, принципової відмінності в механізмі їх здійснення немає.
Д.р. як і М.р. мають рефлекторний характер. Довільні дії виникають умовнорефлекторним шляхом з мимовільних рухів.
У маленьких дітей всі рухи мимовільні. Але в результаті навчання та виховання діти поступово оволодівають ними, навчаються свідомо спрямовувати свої рухи й керувати ними.
Рухи і дії зумовлюються зовнішніми подразниками та центрально, тобто збудженими в корі великих півкуль головного мозку слідами, утвореними попереднім зовнішнім подразником, які є засадовими стосовно уявлень, думок, переконань, тощо.
У процесі розвитку людина навчилася не тільки довільно діяти, а й довільно затримувати свої дії – в процесі навчання та виховання людина виробила здатність до гальмування.
Важливу роль у здійсненні вольових актів відіграє МОВА, коли вона стає засобом внутрішнього аналізу будь-якого подразника.
Аналіз складної вольової дії.
СКЛАДНІ ВОЛЬОВІ ДІЇ людини визначаються свідомо поставленою МЕТОЮ. Кожна складна вольова дія чимось МОТИВУЄТЬСЯ.
МОТИВ – це рушійна сила, яка спонукає людину до дій, до боротьби за досягнення поставленої мети. У структурі волі мотивація є засобом саморегуляції поведінки й діяльності людини. До цих засобів належать емоції, бажання, потяги.
ПОТЯГ – це мотив діяльності, який являє собою ще недиференційовану недостатньо чітко усвідомлену потребу.
БАЖАННЯ – як мотив діяльності, характеризується достатньо усвідомленою потребою. Глибоко усвідомлене прагнення, при якому у людини виразно вимальовується не тільки мета діяльності, але й шляхи та засоби для її здійснення, зумовлює ВОЛІННЯ, активне бажання.
За волінням йде сама дія, в якій знаходить своє завершення вольовий акт. Однак це буває не завжди. Іноді людина вагається: чи діяти, чи ні. В такому випадку виникає проміжний стан у розвитку вольового акту – боротьба мотивів. В результаті цієї боротьби виділяється один домінуючий мотив, який керує та спрямовує поведінку і людина приймає рішення. Якщо рішення прийняте, це означає. Що людина точно усвідомила мету і вибрала спосіб, який допоможе досягти цю мету.
Після прийняття рішення людина:
без зволікань втілює його в реальне життя;
це рішення може бути відкладене – це є наміром;
іноді наміри залишаються нереалізованими.
Останній етап - виконання, коли рішення переходить в реальну дію, саме на цьому етапі виявляються вольові якості людини.
Тому успіх вольового акту залежить від вольових якостей людини, глибини усвідомлення завдання, інтересу, а також від знань, умінь та навичок діяти.
Будь-яка дія відбувається успішно, якщо стає звичкою. Навички та звички сприяють легшому подоланню труднощів та успішному завершенню дії.