7. За адекватністю відображення дійсності:

А) Реалістичне мислення – відповідає дійсності, спрямоване на зовнішній світ;

Б) Аутичне мислення – майже відірване від дійсності, що керується лише бажаннями, уявленнями і намірами особистості.

6.Мислення та розв’язання задач

Поняття «задача» вперше застосували у вюрцбурзькій школі мислення. Будь-яка задача має об’єктивну й суб’єктивну (психологічну) сторони. Об’єктивно задача містить:

1. набір певних умов;

2. вимогу, яку потрібно досягти, дотримуючись умов.

У психологічній структурі задачі вимогам відповідає суб’єктивно поставлена мета, а умовам – засіб її досягнення.

Отже, ПРОЦЕС РОЗВЯЗАННЯ ЗАДАЧІ – це процес досягнення вже поставленої суб’єктом психологічно визначеної мети, процес пошуку необхідних для цього засобів в об’єктивно даних умовах.

Серед багатьох дослідників побутує думка, що мислення виникає в проблемній ситуації.

ПРОБЛЕМНА СИТУАЦІЯ – маловиразне, не дуже чітке і мало усвідомлюване враження, яке ніби сигналізує: «щось не так», «щось не те».

Це означає, що у своїй діяльності людина наштовхнулась на невідоме і незрозуміле, що спричиняє в неї інтелектуальні труднощі.

У розв’язанні задач виділяють декілька етапів:

1. Усвідомлення змісту задачі – аналізуючи умову, виявляють відомі величини і зв’язки та залежності між ними, а також їх зв’язки з невідомим.

2. Формулювання гіпотези. Це вибір стратегії розв’язання, тобто домінуючої тенденції в інтелектуальній діяльності.

3. Перевірка гіпотези. Це практичне застосування гіпотези.

7. Властивості мислення

Розумова діяльність різних людей, що підлягає загальним психологічним закономірностям, водночас характеризується індивідуальними особливостями. Відмітності в розумовій діяльності виявляються в різноманітних якостях мислення. Індивідуальні відмітності мислення людей зумовлені передусім особливостями їхнього життя, характером діяльності, навчанням. Певний вплив на особливості мислення справляють тип вищої нервової діяльності, співвідношення першої та другої сигнальних систем.

Виділяють такі властивості мислення або індивідуальні особливості:

1. Інтелектуальна активність особистості.

Д.В.Богоявленська виділяє три рівні інтелектуальної активності:

А) системно-продуктивний (пасивний) – людям цього рівня притаманна відсутність внутрішнього джерела та стимуляції пізнавального інтересу;

Б) евристичний – люди цього рівня шукають нові засоби, які дають можливість вирішувати поставлені ззовні задачі;

В) креативний – властива самостійність, творчість, оригінальність.

2. Швидкість мислення (протилежна характеристика – повільність мислення) – це здатність швидко розібратися у складній ситуації, вимагає невідкладного прийняття нестандартних рішень, часом у складних, екстремальних умовах.

3. Глибина мислення (поверховість) – сприяє аналізові, порівнянню. Знаходженню суттєвих зв’язків, проникненню в сутність складних питань. Ця властивість допомагає розкривати причини явищ, які приховані за нашаруванням неістотних проявів; бачити проблему там, де її не помічають інші; передбачати можливі наслідки подій та процесів.

4. Широта мислення (вузькість) – виявляється у здатності охопити широке коло питань, у творчому мисленні в різних галузях знання та практики. Широта мислення є показником ерудованості особистості, її інтелектуальної різнобічності.

5. Гнучкість мислення (ригідність або інертність) – виявляється в умінні швидко змінювати свої дії при зміні ситуації діяльності також розкривається в готовності швидко переключатися з одного способу розв’язання завдань на інший, змінювати тактику і стратегію їх розв’язання, знаходити нові, нестандартні способи дій за змінених умов.

6. Стратегічність мислення – це поняття пов’язане з терміном «стратегія», що передбачає вибір адекватних способів розв’язання задач та відповідних розумових дій.

7. Самостійність мислення (навіюваність) – характеризується вмінням людини ставити нові завдання й розв’язувати їх, не вдаючись до сторонньої допомоги.

8. Імпульсивність мислення (обережність) – більшості людей властива обережність у мислення, для них досить складно приймати ризиковані рішення. Однак у творчому мисленні інколи без ризику не обійтися, бо нове завжди є певною мірою ризикованим і незнайомим.

9. Послідовність або логічність мислення ( розірваність) – виявляється в умінні дотримуватися логічної наступності при висловлюванні суджень, їх обґрунтуванні.

10. Критичність мислення – виявляється у здатності суб’єкта пізнавальної діяльності не потрапляти під вплив чужих думок, об’єктивно оцінювати позитивні та негативні аспекти явища чи факту, виявляти цінне та помилкове в них. Це усвідомлений контроль за ходом інтелектуальної діяльності. Критичність мислення великою мірою залежить від життєвого досвіду людини, багатства та глибини її знань.

Усі властивості мислення людини формуються та розвиваються в діяльності. Змістовна й відповідно організована діяльність сприяє всебічному розвитку цінних властивостей мислення особистості.