Тема 7.18. Мислення Конспект лекції

План

1. Поняття про мислення, його функції.

2.Теорії мислення.

3.Розумові дії та операції мислення.

4.Форми мислення.

5.Види мислення.

6.Мислення та розв’язання задач.

7.Властивості мислення.

8.Інтелект та його формування.

9.Інтуїція та інтуїтивні знання.

10.Вади мислення.

1. Поняття про мислення, його функції

Мислення людини виникло разом із суспільством і спочатку було у предметній практичній діяльності людини, що реалізувалося в соціальних умовах. Першою думкою людини була дія. Уміння діяти поставило людину на значно вищий щабель порівняно з іншими істотами. Людина почала пізнавати довкілля. Поступово мислення перейшло у внутрішній план і сформувалися самостійні розумові дії. Адже в людини виникла потреба змоделювати дію у внутрішньому плані й передбачити її наслідки. Мислення прогресувало, тому, що людина навчилася обробляти – узагальнювати отримані знання і використовувати їх для своїх потреб. І тільки потім, у процесі історичного розвитку, мислення стало підкорятися логічним правилам.

Відмінності мислення й сенсорно-перцептивних процесів:

1. Відчуття і сприймання відображають дійсність у більш-менш випадкових сполученнях. Мислення співвідносить дані відчуттів і сприймань – зіставляє, порівнює, розрізняє, розкриває явища й предмети, тобто відображає світ у його зв’язках і відношеннях, у його різноманітних опосередкуваннях;

2. Завдання мислення в тому, щоб виявити істотні та необхідні зв’язки, засновані на реальних залежностях, відокремивши їх від випадкових збігів за суміжністю в тій чи іншій окремій ситуації;

3. Виявляючи необхідні істотні зв’язки, переходячи від випадкового до необхідного, мислення водночас переходить від одиничного до загального.

Вичерпні знання про об’єкти дійсності, їх внутрішню, безпосередньо не дану у відчуттях і сприйманнях сутність, людина одержує за допомогою мислення – вищої абстрактної форми пізнання об’єктивної реальності. Зароджуючись у чуттєвому пізнанні та спираючись на нього, мислення виходить за його межі. Мислячи, людина пізнає те, чого вона не може безпосередньо сприйняти та уявити; доходить до розуміння суті явищ світу, формує поняття про них і практично оволодіває ними.

Ознаки мислення:

1. опосередкованість мислення, яке виявляється у тому, що всі його акти відбуваються за допомогою слова та попереднього досвіду, який зберігається в пам'яті людини;

2. Завдяки мисленню об’єктах відображаються не будь-які, а істотні ознаки та властивості, які виражають сутність предметів і явищ, їх причинно-наслідкові залежності;

3. Узагальнений характер відображення дійсності.

Отже, МИСЛЕННЯ – це процес опосередкованого й узагальненого відображення людиною предметів та явищ об’єктивної дійсності в їх істотних зв’язках та відношеннях.

Мислення людини нерозривно пов’язане з мовою, яка є носієм пізнаного, знаряддям формування та способом існування думки. Завдяки слову стає можливим розгорнуте, послідовне міркування, тобто чітке та правильне зіставлення основних думок. Саме в слові закладено необхідні передумови ДИСКУРСИВНОГО МИСЛЕННЯ ( від лат. – міркування). Процеси мислення та мовлення не тотожні, бо відображають різні психологічні реальності: мислення – пізнавальний процес, а мовлення – процес спілкування та вираження думок.

Мислення породжується потребами людської практики і розвивається в процесі пошуку шляхів їх задоволення. Тому, практика є джерелом розумової діяльності. Відповідно до цього О.В. Брушлінський, у своєму визначенні «мислення» прагне збільшити кількість його специфічних рис. Так, за О.В. Брушлінським – Мислення – це соціально зумовлений, пов'язаний з мовленням психічний процес узагальненого та опосередкованого відображення дійсності в ході її аналізу та синтезу, що виникає на основі практичної діяльності з чуттєвого пізнання і здатний виходити далеко за його межі.

С.Л.Рубінштейн вважав, що основним предметом психологічного дослідження мислення виступає як процес так і діяльність.

П.Я.Гальперін писав, що психологія вивчає не просто мислення і не все мислення, а тільки процес орієнтування суб’єкта при розв’язанні інтелектуальних задач.

О.К.Тіхоміров переконаний, що предметом психологічного дослідження мислення є види мислення.

Основні функції мислення за В.Д. Шадріковим:

1. РОЗУМІННЯ.

2. РОЗВ’ЯЗАННЯ ПРОБЛЕМ І ЗАДАЧ. Уміння знайти зв'язок відомого і невідомого в задачі означає знайти спосіб її розв’язання.

3. ЦІЛЕТВОРЕННЯ. Постановка загальної, проміжної та кінцевої мети – саме і є цілеутворюючим процесом, що відбувається в мисленні.

4. РЕФЛЕКСІЯ. Це діяльність суб’єкта, що спрямовані на усвідомлення способів і дій самопізнання.