3. Класифікація та різновиди пам'яті
Існує ряд класифікацій видів пам'яті.
ІІ. За характером психічної активності, що переважає в діяльності:
Образна пам'ять – запам’ятовування уявлень, конкретних предметів, явищ, їх властивостей, а також звуків, запахів, смаків. Вона буває: зоровою, слуховою, тактильною, нюховою та смаковою.
Ейдетична – це різновид образної пам'яті, який полягає в здатності зберігати яскраві образи предметів тривалий час після зникнення їх з поля зору. Ці образи характеризуються такою наочністю, яка цілком недоступна звичайному уявленню.
Моторна або рухова пам'ять – це запам’ятовування, збереження та відтворення рухів та їхніх систем. Виявляється вона в різних видах діяльності, у діях художника, балерини і т.п. Ознакою гарної моторної пам'яті є фізична спритність людини, моторність у праці, те, що називають «золоті руки».
Емоційна пам'ять – це пам'ять на почуття та переживання. Пережиті та збережені в пам'яті почуття виступають як сигнали, які або спонукають до дії, або утримують від вчинків, що викликали в минулому негативні переживання.
Словесно-логічна пам'ять – це пам'ять на слова та думки (які здебільшого можуть бути передані іншими словами). Цей вид пам'яті ґрунтується на спільній діяльності першої та другої сигнальної систем.
ІІ. За характером мети діяльності:
Мимовільна пам'ять – це запам’ятовування та відтворення, за якого відсутня спеціальна мета щось запам’ятати чи пригадати.
Довільна пам'ять – це коли ставиться певна мета запам’ятовування та відтворення з докладанням вольового зусилля. У цьому випадку запам’ятовування та відтворення виступають як спеціальні МНЕМОНІЧНІ ДІЇ (від гр. – запам’ятовування).
ІІІ. За тривалістю утримання інформації:
Короткочасна пам'ять – характеризується швидким запам’ятовуванням матеріалу, його відтворенням і нетривалим зберіганням.
Довготривала пам'ять – виявляється у процесі набування та закріплення знань, умінь та навичок, розрахована на їх тривале збереження та наступне використання в діяльності людини.
Оперативна пам'ять – забезпечує запам’ятовування та відтворення оперативної інформації, потрібної для використання в поточній діяльності. Виконавши свою функцію, така інформація може забуватися.
Миттєва або іконічна (сенсорна) – утримання точної і повної інформації без якої-небудь її переробки; тривалість збереженні від 0,1до 0,5 с.
ІV. За усвідомленням (розумінням) змісту матеріалу:
Смислова (логічна) пам'ять – спирається на розуміння матеріалу;
Механічна пам'ять – здійснюється без розуміння суті. Вона призводить до формального засвоєння знань – зазубрювання.
4. Процеси пам'яті
Крім видів пам'яті, виділяють ще її процеси, беручи за основу різні функції, виконувані пам’яттю в житті й діяльності людини:
запам’ятовування (закріплення);
відтворення ( актуалізація, поновлення);
забування;
збереження (архівація).
1. ЗАПАМ’ЯТОВУВАННЯ – це процес пам'яті, завдяки якому відбувається закріплення нового через поєднання його з набутим раніше. Запам’ятовування завжди вибіркове. Вибірковість залежить від мотиву, мети, установки, діяльності особистості.
Запам’ятовування буває: мимовільне, довільне, механічне, смислове
або логічне.
2. ВІДТВОРЕННЯ – це процес пам'яті, в результаті якого відбувається актуалізація закріпленого раніше змісту психіки через вилучення його з довготривалої пам'яті й переведення в оперативну.
Форми відтворення:
А) впізнавання – це відтворення якогось об’єкта в умовах повторного сприймання. Воно буває: повним та неповним;
Б) згадування – відтворення без повторного сприймання того, що відтворюється. Воно буває: мимовільним та довільним;
До мимовільного згадування належать такі явища:
Явище ПЕРСЕВЕРАЦІЇ – уявлення, які мають нав’язливий характер. Образи персеверації з’являються після багаторазових сприймань певних предметів чи явищ або коли спостерігається сильний емоційний вплив на особистість.
Явище РЕМІНІСЦЕНЦІЇ або «виринання» у свідомість того, що неможливо було пригадати одразу після його запам’ятовування (підсвідома пам'ять). Воно може бути повнішим, ніж відразу.
В) пригадування – це форма довільного відтворення. Потреба у пригадуванні виникає тоді, коли в потрібний момент не вдається пригадати те, що необхідно.
Г) спогадання – відтворення образів нашого минулого, локалізованого в часі та просторі. Спогади – це історична пам'ять особистості.
3. ЗБЕРЕЖЕННЯ інформації – «архівація» – це нагромадження матеріалу в пам'яті. Чимало того, що має для людини особливо важливе життєве значення, взагалі не забувається.
4. ЗАБУВАННЯ – виявляється у тому, що втрачається чіткість того, що запам’ятовується, зменшується його обсяг, виникають помилки у відтворенні, стає неможливим відтворення, і, нарешті, унеможливлюється впізнавання.
Забування може бути пов’язане з такими чинниками:
дією негативної індукції, тобто сильні подразники під час запам’ятовування заважають утворенню нових зв’язків;
впливом до – чи після діяльності, тобто відбувається витіснення менш актуальної інформації більш актуальною.