2. Теорії пам'яті

Протягом розвитку психологічної науки в межах різних її напрямів виникали теорії, що мали на меті пояснення сутності пам'яті та її закономірностей. Ці теорії звертали увагу на різні аспекти проблеми дослідження процесів пам'яті.

І. Психологічні теорії пам'яті:

1. Перші спроби науково пояснити феномен пам'яті на психологічному рівні були зроблені АСОЦІАТИВНИМ напрямком психології, основи якого були закладені ще Аристотелем.

АСОЦІАЦІЇ – це обов’язковий принцип усіх психічних утворень: якщо якісь психічні утворення виникають у свідомості одночасно або безпосередньо одне за одним, то між ними утворюється асоціативний зв'язок, і повторна поява будь-якого елемента цього зв’язку неодмінно викликає у свідомості образи всіх його елементів. «Вузлик на пам'ять».

Види асоціацій:

1) Асоціація за суміжністю – (рос. смежностью) виникають при згадуванні подій, свідком яких була людина, при заучуванні навчального матеріалу або зв'язок виникає між фактами, що слідують в часі один за одним;

2).Асоціації за схожістю – обумовлюють цілісне запам’ятовування та відтворення об’єктів, які мають спільні, похожі особливості або зв'язок виникає між подібними фактами;

3).Асоціації за контрастом – обумовлює одночасне запам’ятовування та відтворення двох чи більше протилежних об’єктів (високий-низький, веселий-сумний, швидкий-повільний) або зв'язок виникає між фактами, які відрізняються, протилежні один до одного.

4).Причинно-наслідкові асоціації – відбивають не лише збіг подразників у часі та просторі, їх схожість та відмінність, а й причинні залежності між ними.

2. ГЕШТАЛЬТПСИХОЛОГІЧНА теорія пам'яті засвідчує, що безглуздий, погано структурований матеріал запам’ятовується дуже важко. Чім чіткіше буде організований матеріал, тим простіше його запам’ятати. При цьому наголошується на активній ролі людини в структуризації матеріалу шляхом ритмізації, перебудови, об’єднання або, навпаки, роз’єднання його різних частин.

3. БІХЕВІОРИСТИЧНА теорія пам'яті підкреслює роль вправ та рухових навичок необхідних для закріплення матеріалу. У процесі закріплення має місце перенесення навичок – позитивний, або негативний – вплив результатів попереднього навчання на наступне. Впливає на успішність закріплення також інтервал між вправами, обсяг матеріалу, вік та індивідуальні відмінності між людьми.

4.КОГНІТИВНА теорія розглядає пам'ять як сукупність різноманітних блоків і процесів переробки інформації – «шухляди в голові». Одні з таких блоків забезпечують відокремлення та розпізнавання характерних рис інформації, другі – побудову когнітивної карти, яка дає змогу орієнтуватися в особливостях інформації, треті – утримування інформації впродовж якогось часу.

5.ДІЯЛЬНІСНА теорія – полягає у тому, що закономірності пам'яті визначаються тим, що робить індивід з отриманою інформацією і яке місце вона посідає в структурі його діяльності. Ця теорія розглядає пам'ять, як ланку активного зв’язку людини зі світом. Принцип цієї теорії – утворення зв’язків між різними уявленнями визначається не тим, який сам по собі цей матеріал, а тим, що з ним робить суб’єкт.

І. Фізіологічні та фізичні теорії пам'яті.

За І П Павловим, умовний рефлекс як акт утворення зв’язку між новим і раніше закріпленим змістом складає фізіологічні основу акту запам’ятовування.

Для розуміння причинної зумовленості пам'яті важливого значення набуває поняття підкріплення. ПІДКРІПЛЕННЯ – це досягнення безпосередньої мети дії індивіда, або стимул, що мотивує дію, це збіг знову утвореного зв’язку з досягненням мети дії, а якщо тільки зв'язок збігся з досягненням мети, він залишився і закріпився І.П.Павлов). Фізіологічне розуміння підкріплення співвіднесене з психологічним поняттям мети дії.

Згідно з фізичною теорією пам'яті – проходження будь-якого нервового імпульсу крізь певну групу нейронів залишає по собі фізичний слід, тобто відбувається електричні та механічні зміни СИНАПСІВ (місць стикання нервових клітин), утворюються стійкі просторово-часові нейронні структури.

ІІІ. Біохімічна та хімічна теорії пам'яті. Ці теорії пов’язані з нейрофізіологічними процесами, розкривають механізм пам'яті на клітинному рівні. Існує така гіпотезі про двоступеневий характер процесу запам’ятовування:

• на першій стадії (безпосередньо після дії подразника) в мозку відбувається короткочасна електрохімічна реакція, яка викладає поворотні фізіологічні зміни в клітинах;

• друга стадія – це власна біохімічна реакція, пов’язана з утворенням нових білкових речовин (протеїнів).

Перша стадія триває секунди або хвилини, і її вважають фізіологічним механізмом короткочасного запам’ятовування.

Друга стадія, яка приводить до незворотних хімічних змін у клітинах, вважається механізмом довгострокової пам'яті.

Прихильники хімічних теорій пам'яті вважають, що з перебігом процесів пам'яті відбуваються різноманітні перегрупування білкових молекул нейронів, передусім нуклеїнових кислот.

Дезоксирибонуклеїнова кислота (ДНК) вважається носієм генетичної спадкової пам'яті, а рибонуклеїнова кислота (РНК) – основа онтогенетичної індивідуальної (біологічної) пам'яті, яка фіксує, зберігає та відтворює інформаціє в зв’язку з навчанням та формуванням навичок, адаптацією до навколишнього середовища.