2.Теорії розвитку мови
На сьогоднішній день існує велика кількість різних теорій, які намагаються пояснити виникнення та розвиток мови. Суть даної проблеми полягає в тому, що сьогодні важко дати однозначну відповідь по відношенню до того, чи є людська мова вродженою чи вона формується в процесі розвитку людини. Дискусії та дослідження по даній проблемі і досі продовжуються.
Крім цього існує цілий ряд теорій, які намагаються пояснити або описати процес формування мови. Серед найбільш відомих серед них є
1) ТЕОРІЯ НАУЧІННЯ. Вихідним положення цієї теорії э те, що дитина володіє вродженою потребою та здібністю наслідувати звуки. В межах цієї теорії оволодіння мовою зводиться до научіння всім її основним елементам, а механізмами формування мови є наслідування та підкріплення.
Наступною теорією, яка розглядає проблему формування мови, є
2) ТЕОРІЯ СПЕЦИФІЧНИХ ЗАДАТКІВ або ПРЕФОРМІСТСЬКА ТЕОРІЯ, автор якої американський лінгвіст М.Хомський. Він стверджував, що в організмі та мозку людини з народження є деякі специфічні задатки до оволодіння мовою. Ці задатки проявляються до першого року життя дитини – тому цей вік називається сенситивним для розвитку мови.
3) РЕЛЯТИВІСТСЬКА ТЕОРІЯ – мову можна розглядати тільки в контексті тієї чи іншої культури. При цьому кожній культурі властива визначена мовна структура, що служить свого роду матрицею для мислення її представників. На думку Уорфа, можна навіть стверджувати, що саме наше сприймання, чи наша картина світу , залежить від мови. Наприклад, в ескімосів існує багато різних слів для позначення різних видів снігу, і, виходить, їхні діти повинні більш чітко сприймати форми снігу. З іншого боку, в одній з народностей Нової Гвінеї існує тільки два слова для позначення всіх квітів (милі – темний, молу – світлий), і тому сприймання кольорового спектра в них нібито звужено. І ще француз реагує на ті самі явища не так, як англієць, і навіть не так, як житель Квебека, який говорить французькою мовою.
4) Наступна найбільш відома теорія засвоєння та формування мови є КОГНІТИВНА або КОНСТРУКТИВІСТСЬКА ТЕОРІЯ Ж.Піаже. Згідно цієї теорії, розвиток мови залежить від здібності сприймати та інтелектуально перероблювати інформацію, що властива вже дитині з народження. Тому розвиток мовлення пов'язаний з розвитком мислення. Цю теорію підтримав Л.С.Виготський, який вніс суттєвий внесок у розвиток даної проблеми. Він показав значення слова для психічного розвитку людини та її свідомості.
3. Онтогенез мовлення людини
Розвиток мови у дитини відбувається в кілька періодів, їх виділяють чотири:
Перший період – ПІВДГОТОВКИ СЛОВЕСНОЇ МОВИ (до кінця 1-го року життя). Як відомо голосові реакції спостерігаються вже у новонароджених – хникання. Проте ці перші звуки, позбавлені функції мови і виникають через органічні відчуття і рухові реакції на зовнішні подразники. У віці 2-3 тижнів діти починають прислуховуватися до звуків, а у віці 2-3 місяців – пов’язувати звуки голосу з присутністю дорослого.
Після 3-4 місяців дитина починає несвідомо наслідувати мову дорослого (інтонацію, ритм), вимовляються перші голосні, які разом з приголосними утворюють склади, які повторюються ( да-да-да-, ня-ня-ня).
З другої половини першого року життя у дитини з’являються специфічні реакції на слова дорослого, що супроводжуються жестами – це елементи справжнього мовлення. Перше розуміння і виникнення перших змістових слів відбувається в діяльності і емоційних для дитини ситуаціях. Це ситуації спільних дій дитини і дорослого з предметами.
Другий період – ПОЧАТКОВЕ ОВОЛОДІННЯ МОВОЮ І ФОРМУВАННЯ РОЗЧЛЕНОВАНОГО МОВЛЕННЯ (до кінця 3-го року життя). Дитина взмозі вказати і позначити будь-який предмет, але ці слова не відокремлюються від дій з предметами, при цьому одним і тим же словом дитина може називати різні предмети. Зміст слів залежить від ситуації, жестів та дій дитини. З другої половини другого року життя дитини починається швидкий ріст активного словника.
Третій період - РОЗВИТОК МОВИ ДИТИНМ В ПРОЦЕСІ МОВНОЇ ПРАКТИКИ І УЗАГАЛЬНЕННЯ МОВНИХ ФАКТІВ (дошкільний період 3-7 років). Мов розвивається в процесі мовного спілкування, не пов’язаного з певною ситуацією. Дорослий читаючи дитині казки, пропонує нову інформацію, дитина сама починає щось розповідати, фантазувати. Головним джерелом нових слів для дитини є дорослі.
Четвертий період - ОВОЛОДІННЯ ДИТИНОЮ ПИСЬМОВОЮ МОВОЮ СИСТЕМАТИЧНИМ НАВЧАННЯМ У ШКОЛІ. Під впливом навчання відбуваються значні зрушення. В процесі навчання дитина повинна оволодіти більш складними видами мови: письмового, монологічного, прийомами художньої літератури. У дитини, що приходить до школи спостерігається велика різниця між активним і пасивним словником. Зберігається недостатня чіткість значення слів. Особливе місце на цьому етапі займає письмова мова, яка на початку відстає від усної. А потім стає домінуючою.