Тема 4. 10. Мовлення Конспект лекції

План

1. Поняття про мову та її функції.

2. Теорії розвитку мови.

3. Онтогенез мовлення людини.

4. Фізіологічні механізми мовної діяльності.

5. Різновиди мовлення.

1. Поняття про мову та її функції

Найбільш загальними та необхідними умовами продуктивної психічної діяльності є МОВА, МОВЛЕННЯ та СПІЛКУВАННЯ.

З одного боку, вони пронизують усе психічне життя людини і забезпечують можливість активного задоволення її пізнавальних і суспільних потреб, а з іншого – є засобом реалізації внутрішнього світу та можливостей особистості.

Мова та мовлення виконують дві функції:

1. Вони є знаряддям мислення та інтелектуальної діяльності;

2. Оволодіння суспільно-історичним досвідом людства, окремого народу, нації, спільності.

Мовлення розглядається і як мовна діяльність, коли мовлення може набувати вигляду мовних дій, що є складовими елементами іншої цілеспрямованої діяльності – трудової чи навчальної. Мовна діяльність складається із двох підструктур: внутрішня та зовнішня.

Мова є специфічно людським засобом спілкування, що існує в житті людського суспільства. Мова виникла у процесі становлення самої людини як суспільної істоти, у процесі спільної трудової діяльності. Мова – це суспільне явище.

Виділяють такі основні елементи мови:

• словниковий запас слів;

• граматична будова мови.

СЛОВНИКОВИЙ ЗАПАС - це сукупність слів у кожній окремій мові. Його специфіка полягає в тому, що багатший та різноманітніший словник, тим багатша та різноманітніша мова. Розрізняють АКТИВНИЙ СЛОВНИК, тобто слова, якими людина користується для вираження думок, і ПАСИВНИЙ СЛОВНИК – слова, які вона розуміє, коли читає чи чує, але не вживає. Обсяг активного та пасивного словника людини залежить від її освіти, професії, характеру та змісту діяльності.

ГРАМАТИКА – визначає правила зміни слів, сполучення їх у речення. Слова, що є в реченні потрібно не лише розуміти, а й відповідно взаємоузгодити для того, щоб передати зміст думки. Слова, як одиниця мови є носієм інформації, що означає певний предмет або явище дійсності. Слово – це умовний звуковий знак предмету. Значення кожного слова складається історично.

Функції мови:

1. Сигніфікативна (означальна – за допомогою слова);

2. Комунікативна ( передача інформації);

3. Емоційна4

4. Вольова або функція впливу (можна примусите себе чи іншу людину, щось діяти).

Елементи та функції мови реалізуються і використовуються людиною в процесі мовлення.

МОВЛЕННЯ – це процес використання мови.

Мовлення і мова поняття не тотожні:

• Люди говорячи на одній мові, володіють своїм мовленням по-різному;

• Мовлення людини залежить від віку, освіти, професії.

У мовленні реалізуються всі багатства мови, всі її виражальні можливості. Водночас мова збагачується через мовлення.

Мови та мовлення:спільне й відмінне:

Мова	Мовлення
1. Мова - знакова система; знаки – це слова, звуки, морфеми, словосполучення, фразеологічні одиниці тощо	1. Мовлення - це саме спілкування, вираження думки, самовираження
2. Мова – потенційна система знаків	2. Мовлення – це дія та її продукт, це діяльність людей, воно завжди мотивоване – викликане обставинами, ситуацією, завжди має певну мету
3. Мова консервативна, стабільна	3. мовлення припускає винятки, саме у мовленні з’являються нові слова
4. Мова підкоряється закону, який формується спеціалістами-мовознавцями і зберігається у вигляді словників	4. Мовлення також, в ідеалі, підкоряється законам літературної мови, однак порушення норми є, оскільки мовлення на відміну від мови – індивідуальне
5. Мова стабілізує, об’єднує народність, націю, державу	5. Мовлення, будучи реалізацією мови, також об’єднує, але водночас породжує жаргони, арго, професіоналізми, зберігає діалекти
6. Мова має рівневу структуру (фонетичний, лексичний, морфемний і т.і. рівні), а також певну кількість звуків, морфем, відмінків тощо	6. Мовлення ж – лінійне, воно розгорається у часі та просторі. Кількість речень і текстів може бути необмежена
7. Мову не можна оцінити	7. мовлення завжди можна оцінити (правдиве, лицемірне, художнє тощо)

Все ж ці поняття взаємопов’язані, бо мовлення не існує і не може існувати поза будь-якою мовою. І мова існує, розвивається і вдосконалюється лише за умови, що активно використовується людьми в процесі спілкування, розв’язання мислительних та інших завдань. Мовлення у вигляді мовних дій може виступати складовою іншої діяльності (трудової чи навчальної).