3.Сфери та класи прояву несвідомого

До сфер прояву несвідомого належать:

1) психічні явища, які виникають під час сну (сновидіння);

2) реакції-відповіді, які спричинені невідчутними, але реально діючими

подразниками;

3) рухи, які в минулому були усвідомленими, але з багаторазовим

повторюванням стали автоматичними і тому більше не

усвідомлюються;

4) деякі спонукання до діяльності, в яких відсутнє усвідомлення мети;

5) до несвідомого відносять і деякі патологічні явища, які виникають у

психіці хворої людини: марення, галюцинації тощо.

Виділяється кілька основних класів прояву несвідомого:

1. Надсвідомі явища (надсвідоме).

2. Неусвідомлювані мотиви, істинний зміст яких не усвідомлюється в силу їхньої соціальної неприйнятності чи протиріччя з іншими мотивами, коли витіснені в підсвідоме (несвідоме) бажання мотивують реальну поведінку (за З.Фрейдом).

3. Поведінкові автоматизми і стереотипи, що діють у звичній ситуації, усвідомлення яких зайве в силу їх відпрацьованості.

4. Прояви субсенсорного сприймання – підпорогове сприйняття, що в силу великого обсягу інформації не усвідомлюється.

За Ю.Б. Гіппенрейтер всі неусвідомлювані процеси можна розбити на три великі класи:

1.Неусвідомлювані механізми свідомих дій:

А) неусвідомлювані автоматизми – дії та акти, які виконуються «самі по собі», без участі свідомості. Іноді говорять про «механічну роботу» при якій «голова залишається вільною» - відсутність свідомого контролю. Це первинні автоматизми або автоматичні дії.

Вторинні автоматизми – ці дії спочатку були усвідомлюваними, а з багаторазовим повторенням стали автоматизованими діями або навичками.

Б) явище неусвідомлюваної установки – готовності до дії, яка передує, тоді коли навичка – відноситься до періоду здійснення дії.

«У страху очі великі». Д.Н. Узнадзе та його послідовники побачили в явищах неусвідомлюваної установки свідоцтво існування особливої «досвідомої» форми психіки.

В) неусвідомлювані супроводження свідомих дій – це мимовільні дії, міміка та пантоміміка, вегетативні дії, які супроводжують різні дії та стани людини.

2. Неусвідомлювані збудники свідомих дій.

3. «Надсвідомі процеси».

4.Функціональні особливості свідомого та несвідомого.

Свідоме й несвідоме функціонують за різними законами. Вони є протилежностями одного цілого і водночас еквівалентними та зорієнтованими на збереження цієї цілісності, хоч і різноспрямовані за орієнтацією на цінності. Ці дві підструктури (свідоме й несвідоме) не існують одна без одної, а пізнання однієї з них не може бути повним без урахування специфічних особливостей впливу іншої підструктури. Свідоме та несвідоме семантично настільки близькі одне до одного, наскільки й далекі. Свідоме й несвідоме є проявами однієї і тієї самої реальності – психіки, і водночас мають різні функціональні характеристики:

Функціональні характеристики свідомості та несвідомого:

СВІДОМЕ	НЕСВІДОМЕ
Дії мають цілеспрямований, раціональний характер	Має ірраціональний характер
Первинно детерміноване зовнішньою діяльністю і лише потім проходить процес інтеріоризації, що має вияв у думках та ідеях	Детерміноване внутрішніми механізмами; репрезентується переважно образами фантазії, які мають символічний характер
Орієнтується на вироблені суспільством цінності	Орієнтоване на глибинно-психологічні цінності
Охоплює ставлення суб’єкта до самого себе через цінності, притаманні самосвідомості	Ґрунтується на умовних цінностях, так само неусвідомлюваних, як і їх відношення до ідеалізованого «Я». Наявність умовних цінностей пізнається опосередковано через очікування суб’єкта на підтвердження гідностей «Я»
Причетне до самопізнання	Має обмежені можливості самопізнання
Переважно опосередковане досвідом пізнання інших людей	Піддається пізнанню у процесі психоаналізу матеріалу власної поведінки
Є суб’єктивним образом об’єктивного світу	Є об’єктивним образом суб’єктивного світу
Відображує в духовному житті суб’єкта інтереси та уявлення різних соціальних груп, класів, націй, суспільства загалом	Відображує інфантильні інтереси «Я», прагне за участі колективного несвідомого завершити нереалізовані потреби дитинства
Є носієм моралі	Ґрунтується на витісненнях у несвідому сферу змісту, що не відповідає моралі
Тлумачиться як особливий, вищій рівень логічної впорядкованості діяльності суб’єкта	Є формою регресивного, інфантильного способу самоорганізації, підпорядкованою «іншій логіці»
Передбачає раціональність дій та їхні наслідки	Має спонтанний характер активності
Із самого початку є суспільним продуктом	Стимульоване потягами «Ід», має інтрасоціальний характер
Має тим вищий рівень, чим більшою мірою людина здатна до самозвітування	Має тим нижчий рівень, чим меншою мірою воно вербалізоване
Має фокус і периферію ( «вчення про домінанту»)	Є носієм цінностей інфантильного «Я»; фокус та периферія синтезуються на латентному рівні
Має різні рівні зрозумілості (саморефлексії)	Можлива різна міра пізнаності
Перебуває в складній взаємодії з несвідомим	Перебуває в складній взаємодії зі свідомим
Зміст виражається знаково	Зміст виражається приховано, підтекстно й символічно
Підлягає законам часу, статі та простору	Функціональні особливості змісту – поза часом, статтю і простором
Зміст переважно зберігається в потенційно свідомому й може актуалізуватись вольовим зусиллям	Процес об’єктивування змісту стимулюється опорами та психічними захистами, відсутній прямий перехід у свідомість