Змістовий модуль 1. Психологія як наука

Тема 1. 1: загальне уявлення про психологію як науку Конспект лекції

План

1.Психологія в системі наук. Поняття психології як науки.

2.Основні етапи розвитку психологічної науки.

3. Методологічні принципи сучасної психологічної науки.

4.Основні галузі психології.

1.Психологія в системі наук. Поняття психології як науки

У системі наук психологія відіграє особливу роль, оскільки: 1) це наука про найскладніше, що відомо людині; 2) у психології зливаються суб’єкт і об’єкт пізнання; 3) психологічна наука має унікальні практичні наслідки.

Психологія одна з наук про людину. Об’єктом її вивчення є найскладніша сфера життєдіяльності людини – ПСИХІКА як функція мозку. Предметом ( те, що вивчається в об’єкті) психології є закономірності розвитку і проявів психічних явищ та їх механізмів.

Слово «психологія» з’явилося у ХVІ столітті в західноєвропейських текстах. Склали його з двох древньогрецьких слів «psyhe» – душа та «logos» – знання, учіння, що означає «наука про душу». Вихідною категорією в психології є – ВІДОБРАЖЕННЯ. Вищою формою відображення у людини є її свідомість.

Поняття «психологія» має як науковий так і життєвий зміст. В першому випадку воно вживається для позначення відповідної наукової дисципліни, в іншому – для опису поведінки або психічних особливостей окремої людини чи групи людей. Тому, так чи інакше, кожна людина знайомиться з «психологією» набагато раніше, ніж почне її систематизовано вивчати.

Основна різниця між життєвими та науковими психологічними знаннями:

ЖИТТЄВІ ПСИХОЛОГІЧНІ ЗНАННЯ:

• знання конкретні;

• інтуїтивний характер знань;

• передача знань має певні труднощі;

• джерело знань – спостереження;

• знання обмежені;

НАУКОВІ ПСИХОЛОГІЧНІ ЗНАННЯ:

• знання узагальнені;

• знання раціональні та усвідомлені;

• знання накопичуються та передаються;

• джерело знань – експеримент;

• знань постійно розширюються.

Сучасна наукова психологія є емпіричною наукою (від грецької – досвід), але не точною наукою, тому що її предмет дослідження – психіка та методи дослідження не визначені у відповідності з принципами, за якими визначені предмет та методи дослідження у точних науках.

Причина цього у наступному:

Психологія – це сама складна наука на межі філософії, релігії, медицини, соціології, біології, антропології, педагогіки, у зміст якої на протязі трьох тисячоліть виникали, формувалися психологічні знання. Тому на визначення змісту предмету психології впливали установки, суб’єктивізм авторів, ідеологія, світогляд, національні, політичні принципи, а також рівні розуміння.

В силу вищеназваних причин психологія як самостійна наука виділилась із усіх своїх материнських джерел тільки наприкінці 19 століття, але у формі багатьох різноманітних напрямків, які чітко сформувалися у першій половині 20 століття.

Це такі напрямки:

1. Медико-експериментальний напрямок, в якому були протилежні погляди на предмет психології від надто духовних до матеріальних, фізіологічних визначень. Його представниками були – В. Вундт, Е. Тітченер, Е. Фехнер, І. Мюлер, Г. Гельмгольц, І. Павлов, І. Сєченов, В. Бєхтєрєв.

2. Філософсько-релігійний – це головним чином релігійно-психологічний

напрямок індійської філософії (Буддизм, Йога, Веданта), російської філософії – А. Хомяков, В. Солов’ов, Г. Челпанов, Н. Лоський. Цей напрямок був антагоністичний методології радянської психології, яка заснована на матеріалізмі радянських природничих наук.

3.Біхевіоризм – поведінкова психологія, її представниками були: Торндайк, Уотсон, Толмен, Скінер. Предметом вивчення була поведінка, стимул-реакція, а внутрішні психічні явища в тому числі і свідомість не тільки не розглядались, але і не вважалися змістом предмету психології. Тому критики біхевіоризму називали його – «психологія без психіки».

4.Психоаналіз – напрямок, який має свої коріння у практичній медицині З.Фрейда. Дослідження в галузі психопатології та психіатрії викликали необхідність вивчати роль та дію неусвідомлюваних чинників, що визначають потреби й потяги особистості, її поведінку.

5.Гештальтпсихологія – німецький напрямок, який стверджував духовну основу всіх психічних явищ, що внутрішньо обумовлює їх цілісність. Але цей напрямок недостатньо враховував роль мозку – органу матеріальних механізмів психіки.

6.Соціальна психологія своїм предметом має не психіку, а людські спільності, діяльність людей, їх ставлення до дійсності.

7.Структурна психологія – своїм предметом вважає цілісність психічної діяльності, що є не сумою окремих психічних процесів, а своєрідною структурою із закладеними в ній специфічними властивостями.