
- •Розкриття основних властивостей та принципів організації живих систем в курсі загальної біології.
- •Характеристика рівнів організації живої матерії та рівнів організації структури тіла сучасних живих організмів в курсі загальної біології.
- •Розкриття передумов виникнення еволюційної теорії ч. Дарвіна в курсі загальної біології.
- •Основні положення еволюційної гіпотези ч. Дарвіна в курсі загальної біології.
- •Характеристика синтетичної гіпотези еволюції в курсі загальної біології.
- •1. Створення синтетичної гіпотези еволюції
- •2. Основоположники синтетичної гіпотези еволюції
- •3. Синтетична гіпотеза еволюції
- •Характеристика нестатевого та вегетативного розмноження в курсі загальної біології.
- •2. Вегетативне розмноження
- •Характеристика статевого в курсі загальної біології.
- •2. Форми і способи статевого розмноження
- •3. Будова статевих клітин
- •4. Роздільностатеві та гермафродитні організми
- •6. Порівняння нестатевого і статевого розмноження
- •Характеристика загально біологічного поняття «клітина — елементарна біологічна система»
- •Розкриття спеціалізації клітин багатоклітинного організму в курсі загальної біології.
- •Характеристика механізмів взаємодії клітин в курсі загальної біології.
- •1. Взаємозв'язок частин і органел клітини
- •2. Координація роботи клітин багатоклітинного організму
- •Функції викладача внз.
- •Методи навчання у внз. Типологія методів навчання.
- •Засоби навчання у внз.
- •Критерії та норми оцінки знань і вмінь студентів. Критерії якості навчання. Різновиди контролю.
- •Тестовий контроль: види тестів, технологія створення тестових завдань, вимоги до тестових завдань, переваги і недоліки тестового контролю. Класифікація тестів, організація тестового контролю
- •Самостійна робота студентів: сутність, функції, рівні самостійності студентів.
- •Самостійна робота студентів: форми, планування, контроль.
- •Лекція як організаційна форма навчання у внз. Вимоги до лекції та лектора.
- •Характеристика різноманітних форм організації навчання у внз.
- •Характеристика студентського віку.
- •Методика читання лекцій у внз.
- •Методика викладання теми «Пластичний обмін. Біосинтез білків»
- •8. Узагальнення. Для синтезу білка необхідно:
- •Методика викладання теми «Клітинний цикл. Мітоз»
- •8. Особливості клітинного циклу і мітозу.
2. Основоположники синтетичної гіпотези еволюції
В результаті праці багатьох видатних вчених всього світу в 20-50 роках XX ст. було створено синтетичну гіпотезу еволюції. Серед вчених необхідно відмітити, перш за все, С.С. Четверикова, О.М. Сєверцова; М. І. Вавилова, М.Ф. Тимофєєва-Ресовського, М.П. Дубініна, Д.Д. Ромашова, 1.1. Шмальгаузена (Росія, Україна), Дж. Холдейна, Дж. Хакслі, P.A. Фішера (Великобританія), Ф.Г. Добржанського, Дж. Сімпсона, С. Райта, Е. Майра (США).
1) С.С. Четвериков (1880-1959), ентомолог та генетик, розроби» вчення про популяцію як елементарну одиницю еволюції (1926), ввів терміни "хвилі життя", "генотипне середовище". Він показав, що в результаті постійного мутаційного процесу у всіх популяціях повинна створюватись і постійно існувати спадкова гетерогенність. Ці мутації служать основою еволюційного процесу, який проходить під спрямовуючою дією природного добору. Тому 1926 рік ознаменувався початком сучасного синтезу генетики і класичного дарвінізму.
2) О.М. Сєверцов (1865-1936), зоолог, доповнив біогенетичний закон Ф. Мюллера і Е. Геккеля положенням, що в онтогенезі повторюється філогенез не дорослих форм, а їхніх відповідних зародкових форм; розробив вчення про біологічний прогрес та його основні шляхи (ароморфози, ідіоадаптації, дегенерації).
3) М.І. Вавилов (1887-1943), ботанік і генетик, розробив теоретичні основи вчення про вихідний матеріал в селекції рослин і про походження культурних рослин.
4) М.П. Дубінін і Д.Д. Ромашов незалежно від англійського генетика Р. Фішера і американського С. Райта (1930-1931) дійшли висновку, що дрейф генів може бути важливим механізмом еволюційних змін у невеликих або ізольованих популяціях.
5) М.В. Тимофєєв-Ресовський разом з Ф.Г. Добржанським і Дж. Хакслі та ін. вченими є автором вчення про мікроеволюцію (1937-1942).
6) І.І. Шмальгаузен (1884-1963), український і російський зоолог, розробив вчення про форми добору (рушійний, стабілізуючий, дизруптивний); встановлену С.С. Четвериковим насиченість популяції рецесивними алелями назвав резервом спадкової мінливості; є одним із авторів вчення про рушійні сили еволюції.
7) Дж. Холдейн (1892-1964) - англійський біохімік і генетик, висунув гіпотезу про походження життя на Землі, один із перших почав розробляти генетико-математичні методи оцінки стану популяцій.
8) С. Райт (1889-1982) - американський генетик, розробив вчення про дрейф генів як фактор еволюції.
9) Ф.Г. Добржанський (1900-1981) - український генетик - працював в США; зробив великий внесок у вивчення генетики популяцій і теорії гетерозису, мутацій та мутагенезу; ввів термін "мікроеволюція".
10) Д. Сімпсон (1902-1984) - американський палеонтолог - вивчав темпи еволюції і паралельно з 1.1. Шмальгаузеном розробляв вчення про різні форми добору.
11) Е. Майр - американський зоолог, розвивав біологічну концепцію виду; запропонував сучасну класифікацію способів видоутворення, заклав основу гіпотези еволюційного компромісу.
3. Синтетична гіпотеза еволюції
Синтетична гіпотеза еволюції - результат розвитку дарвінізму, генетики, екології та інших біологічних наук. Вперше основні положення синтетичної гіпотези еволюції викладені в праці відомого англійського еволюціоніста Дж. Хакслі «Еволюція і сучасний синтез»(1942).
Постулати синтетичної еволюції:
1) Матеріалом для еволюції є, як правило, дрібні, проте дискретні зміни - мутації.
2) Елементарні фактори еволюції - мутаційний процес, хвилі життя, ізоляція, дрейф генів мають випадковий і неспрямовуючий характер,
3) Усі еволюційні перетворення відбуваються в популяціях, які є елементарною (найменшою) одиницею еволюції.
4) Єдиний спрямовуючий фактор еволюції - природний добір, зберігає і нагромаджує випадкові дрібні мутації.
5) Природний добір буває стабілізуючим, рушійним та розриваючим (дизруптивним).
6) Існує три види еволюційного процесу: мікроеволюція, видоутворення та макроеволюція.
7) Еволюція має дивергентний характер - один таксон може стати попередником дочірніх таксонів.
8) Еволюція має поступовий і тривалий характер. Видоутворення є поступовою зміною однієї тимчасової популяції низкою наступних тимчасових популяцій.
9) Будь-яка систематична група організмів може або процвітати (біологічний прогрес) або вимирати (біологічний регрес).
10) Шляхи досягнення біологічного прогресу: ароморфози, ідіоадаптація чи загальна дегенерація.
11) Макроеволюція іде лише шляхом мікроеволюції.