22. Характеристика студентського віку.

Студентський вік (17–25 років) виділений як спеціальний об’єкт психолого-педагогічних досліджень порівняно недавно. Як будь-яка стадія життєвого циклу людини, студентський вік має свою специфіку. К Д Ушинський вважав вік від 16 до 22—23 років «найрішучішим,» указуючи, що саме в цей період життя визначається напрямок думок людини та її характер. На думку Б. Г. Ананьєва, перетворення мотивацій, усієї системи ціннісних орієнтацій, з одного боку, інтенсивне формування спеціальних здібностей у зв’язку з професіоналізацією, з іншого боку – виділяють цей вік як центральний період характеру й інтелекту.

Аналіз феномена студентської групи і взаємин у ній вимагає розгляду цього об’єкта в педагогічному аспекті, насамперед, з погляду вікової психології. Найбільш повну і різнобічну характеристику особистості студента знаходимо у Л. Д. Столяренко, що виділяє психологічний, соціальний і біологічний аспекти її розвитку.

Студент як людина певного віку і як особистість може характеризуватися за трьома аспектами:

1. Психологічним, який являє собою єдність психологічних процесів, станів і властивостей особистості. Головне в психологічному аспекті – психічні властивості (спрямованість, темперамент, характер, здібності), від яких залежить протікання психічних процесів, виникнення психічних станів, прояв психічних утворень. Однак, вивчаючи конкретного студента, треба враховувати разом з тим особливості психічних процесів і станів кожного даного індивіда.

2. Соціальним, який передбачає суспільні відносини, якості, породжувані належністю студента до певної соціальної групи, національності тощо.

3. Біологічним, який включає тип вищої нервової діяльності, будову аналізаторів, безумовні рефлекси, інстинкти, фізичну силу, будову тіла, риси обличчя, колір шкіри, очей, зріст тощо. Цей аспект в основному визначається спадковістю й уродженими задатками, але у певних межах змінюється під впливом умов життя.

Вивчення цих аспектів розкриває якості і можливості студента, його вікові й особистісні особливості. Так, якщо підійти до студента як до людини певного віку, то для нього будуть характерні найменші величини латентного періоду реакцій на прості, комбіновані і словесні сигнали, оптимум абсолютної і різницевої чутливості аналізаторів, найбільша пластичність в утворенні складних психомоторних та інших навичок. Порівняно з іншими періодами життя в юнацькому віці відзначається найвища швидкість оперативної пам’яті і переключення уваги, розв’язання вербально-логічних задач тощо. Таким чином, студентський вік характеризується досягненням найвищих, «пікових» результатів, що базуються на всіх попередніх процесах біологічного, психологічного, соціального розвитку.

Факт вступу до ВНЗ зміцнює віру молодої людини у власні сили і здібності, породжує надію на повнокровне і цікаве життя. Разом з тим, на 2 і 3 курсах нерідко виникає питання про правильність вибору ВНЗ,спеціальності, професії. До кінця 3 курсу остаточно вирішується питання про професійне самовизначення. Однак трапляється, що в цей час приймаються рішення в майбутньому уникнути роботи за спеціальністю.

Найчастіше спостерігаються зрушення в настрої студентів – від захопленого в перші місяці навчання у ВНЗ до скептичного при оцінці режиму навчання, системи викладання та окремих викладачів.

Якщо дослідити студента як особистість, то вік 18-20 років – це період найбільш активного розвитку моральних і естетичних почуттів, становлення і стабілізації характеру і, що особливо важливо, оволодіння повним комплексом соціальних ролей дорослої людини: цивільних, професійно-трудових тощо. З цим періодом пов'язаний початок «економічної активності», під якою демографи розуміють початок самостійної виробничої діяльності людини (трудової біографії) і створення власної сімї. Перетворення мотивації, усієї системи ціннісних орієнтацій, з одного боку, інтенсивне формування спеціальних здібностей у зв’язку з професіоналізацією – з іншого, виділяють цей вік як центральний період становлення характеру та інтелекту. Це час спортивних рекордів, початок художніх, технічних і наукових досягнень. Дослідження, присвячені особистості студента, показують суперечливість внутрішнього світу через складність знаходження своєї самобутності і формування яскравої, висококультурної індивідуальності.

Студентський вік характеризується і тим, що в цей період досягається багато оптимумів розвитку інтелектуальних і фізичних сил. Але нерідко одночасно виявляються «ножиці» між цими можливостями та їхньою дійсною реалізацією. Безупинно зростаючі творчі можливості, розвиток інтелектуальних і фізичних сил, що супроводжуються і розквітом зовнішньої привабливості, приховують у собі також ілюзії, що це зростання сил також буде продовжуватися «вічно», що все краще у житті ще попереду, що всього задуманого можна легко досягти.

Час навчання у ВНЗ збігається з другим періодом юності або першим періодом зрілості, що відрізняється складністю становлення особистісних рис – процес, проаналізований у наукових роботах Б. Г. Ананьєва, А. В. Дмитрієва, І. С. Кона, В. Т. Лісовського, З. Ф. Єсарьової та ін. Характерною рисою морального розвитку в цьому віці є посилення свідомих мотивів поведінки. Помітно зміцнюються також ті якості, яких не вистачало повною мірою у старших класах, -- цілеспрямованість, рішучість, наполегливість, самостійність, ініціатива, уміння володіти собою. Підвищується інтерес до моральних проблем (мети, способу життя, обов’язку, кохання, вірності тощо).

Разом з тим фахівці у галузі вікової психології і фізіології зазначають, що здатність людини до свідомої регуляції своєї поведінки в 17—19 років розвинута не повною мірою. Нерідкі невмотивований ризик, невміння передбачати наслідки своїх вчинків, основою яких можуть бути не завжди гідні мотиви. Так, дослідники зазначають, що 19-20 років – це вік безкорисливих жертв і повної самовіддачі, але й нерідко й негативних проявів.

Юність – пора самоаналізу і самооцінок. Самооцінка здійснюється шляхом порівняння ідеального «Я»з реальним. Але ідеальне «Я» ще ен вивірене і може бути випадковим, а реальне «Я» ще всебічно не оцінене самою особистістю. Це об’єктивне протиріччя в розвитку особистості молодої людини може викликати в неї почуття внутрішньої непевності у собі та супроводжуватися іноді зовнішньою агресивністю, зухвалістю або почуттям того, що її не розуміють. Л. Д. Столяренко називає цей період «пізньою юністю» і дає йому таку характеристику:

«Пізня юність» (18-25 років):

• зрілість у розумовому, моральному відношенні

• упевненість, світогляд, що склався

• почуття нового – сміливість, рішучість

• здатність до захоплення – оптимізм

• самостійність – прямолінійність

• критичність і самокритичність

• суперечливість самооцінки, що сприяє виникненню почуття внутрішньої непевності, що супроводжується різкістю і зухвалістю

• скептичне, критичне, іронічне ставлення до викладачів і режиму навчального закладу

• збереження максималізму і критичності, негативного ставлення до поглядів і думок старших

• неприйняття лицемірства, святенництва, брутальності, прагнення впливати гриманням

• пік інтелектуальних і пізнавальних можливостей

• прийняття відповідальних рішень

• вибір і опанування професії, вибір стилю і свого місця в житті

• вибір супутника життя, створення своєї сімї, активність у сексуальній сфері.