3.2 Дослідження вертикальної структури біоценозу

Біоценоз — єдність, що діалектично розвивається, змінюється в результаті діяльності компонентів, які входять до його складу, внаслідок чого відбуваються закономірні зміни і зміна біоценозу (сукцесії), які можуть приводити до відновлення різко порушених біоценозів (наприклад, ліси після пожежі тощо).

Біоценоз  — сукупність рослин, тварин і мікроорганізмів, що населяють певну ділянку суші або водоймища і характеризуються певними відносинами як між собою, так і з абіотичними факторами середовища. Враховуючи кліматичні особливості та географічне положення певну ділянку території населяють певні біокомпоненти. Для Донеччини характерними є такі тварини і рослини як: ссавці –  хохуля руська, плазуни –  гадюка степова,жуки – цератофій багаторогий та багато інших цікавих, поширених і невідомих видів.

Термін «біоценоз» був запропонований німецьким біологом К. Мебіусом (1877). Біоценоз – комплекс організмів біогеоценоза, що формується в результаті боротьби за існування, природного відбору та інших факторів еволюції. За участю в біогенному кругообігу речовин в біоценозі розрізняють три групи організмів:

І) Продуценти (виробники) –  автотрофні, що створюють органічні речовини з неорганічних; основні продуценти у всіх біоценозах – зелені рослини (див. Фотосинтез). Діяльність продуцентів визначає вихідне накопичення органічних речовин в біоценозі.

ІІ) Консументи (споживачі) — гетеротрофні організми, які харчуються за рахунок автотрофних. Консументи  — травоїдні тварини, а також паразитичні бактерії, гриби та інші безхлорофільні рослини, що розвиваються за рахунок живих рослин.

ІІІ) Редуценти (відновники) — тварини які харчуються залишками організмів що розкладаються, і особливо непаразитуючі гетеротрофні мікроорганізми — сприяють мінералізації органічних речовин, їх переходу в стан, коли можливе їх засвоєння продуцентами.

3.3 Характеристика біоценотичних зв’язків

Угруповання організмів, що входять до складу біогеоценозів, складаються з трьох груп компонентів: утворювачів органічної речовини (автотрофних організмів) — продуцентів; споживачів живої органічної речовини — консументів; руйнівників органічних решток — переважно мікроорганізмів, які розщеплюють органічні речовини до простих мінеральних сполук, — редуцентів. Всі вони пов'язані ланцюгами живлення.

Ланцюги живлення — це послідовності особин одного виду, їхніх решток або продуктів життєдіяльності, які є об'єктом живлення організмів іншого виду, тобто ряд видів організмів, пов'язаних між собою трофічними зв'язками, що складають певну послідовність у передаванні речовин і енергії.

Ланцюг живлення (трофічний ланцюг) - взаємовідносини між організмами під час переносу енергії їжі від її джерела (зеленої рослини) через ряд організмів (шляхом поїдання) на більш високі трофічні рівні.

• рослини - попелиці - дрібні комахоїдні птахи - хижі птахи;

• зелені рослини - миша – змія - яструб.

- рослинни - коник – ящірка – яструб

Висновки: Популяція - група особин, здатна до більш-менш сталого самовідтворення (як статевого, так і безстатевого). Усі особини перебувають у тісному взаємозв’язку між собою утворюючи біоценотичні зв’язки.

Розділ 4. Оцінка стану території Донецької області і оптимізація її структурно-функціональної організації

Стійкість поверхні водозбору вираховуємо як відношення суми антропогенних факторів до суми природних факторів та факторів управління за формулою, тобто:

К_е – комплексний екологічний індекс стану території;

А – антропогенно-порушені території (розораність, урбанізація, індустріалізація);

Упр – фактори управління (ефективність очищення стічних вод, наявність резервних заповідних територій).

Від кількісної величини К_е буде залежати стан поверхні водозбору річки і як наслідок якість води в річці або озері. За таблицею (4.1) визначаємо стан поверхні водозбору виходячи з числового значення К_е.

Таблиця 4.1

Екологічна класифікація стану поверхні водозбору річки

Стан поверхні водозбору	Комплексний екологічний індекс стану поверхні водозбору (Ке)
	Полісся	Лісостеп	Степ
Добрий	<0.5	<0.75	<1
Задовільний	0.5-2.0	0.75-3.0	1.0-5.0
Перехідний	2.0-8.0	3.0-10.0	5.0-16.0
Поганий	8.0-21.0	10.0-27.0	16.0-40.0

У таблиці 4.2 вказані показники факторіальних характеристик у відсотковому значенні.

Таблиця 4.2

Показники факторіальних характеристик у відсотковому значенні

Показники	Відсоток, %
Антропогенні фактори
Урбанізація	11
Індустріалізація	0,1
Розораність	63,1
Природні фактори
Лісистість	16,18
Заболочуваність	1,45
Залуженість	13,5
Управлінські фактори
Ефективність очищення стічних вод	60
Заповідні території	1,6

Оптимальні значення факторіальних характеристик поверхні водозбору подано в таблиці (4.3)

Таблиця 4.3

Оптимальні значення факторіальних характеристик поверхні водозбору

№ п/п	Факторіальні характеристики	лісостеп, %
1	Залуженість К1	30,0
2	Лісистість К2	24,3
3	Заболоченість К3	По факту антропогенних змін
4	Розораність К4	28,0
5	Урбанізація К5	5,0
6	Ефективність очищення стічних вод К6	100
7	Вплив індустріалізації К7	0,02т рік/кВ.км – допустима величина розсіювання шкідливих не вловлених викидів у повітряний басейн еталонних озер
8	Заповідні території К8	30,0

Отримані та реальні значення факторних характеристик поверхні водозбору подані в таблиці (4.4).

Таблиця 4.4

Отримані та реальні значення факторних характеристик поверхні водозбору

№ з/п	Факторіальні характеристики, Кі	Оптимальні значення	Реальні значення
1	2	3	4
1	Залуженість К1	30.0	13,5
2	Лісистість К2	24,3	16,18
3	Заболоченість К3	По факту антропогенних змін	1,45
4	Розораність К4	28,0	63,1
5	Урбанізація К5	5,0	11
6	Ефективність очищення стічних вод К6	100	60
7	Вплив індустріалізації К7	0,02т рік/кВ.км –	0.1
8	Заповідні території К8	30,0	1,6

Виходячи з оптимального значення К_е та даних таблиці 4.1 стан Тернопільщини можна вважати задовільним.

За даними таблиці (4.4) будуємо дві колові порівнювальні діаграми з урахуванням всіх елементів. Одна діаграма відтворює фактичне становище у басейні по складу суходільних біоценозів, інша – оптимальна, виходячи з екологічного оптимуму умов формування поверхневого стоку, при збереженні 50% непорушних природних територій, у басейні річки. Графічно це представлено на рисунку (4.1).

За даними діаграми 4.1 для оптимізації поверхні водозбору потрібно збільшити площі заповідних і резервних територій. Потрібно також збільшити площі лісів та луків, для зменшення впливу водної та повітряної ерозії. Великі частини орних земель рекомендується засадити лісопосадками, особливо ті, де ведеться оранка крутих схилів. Це допоможе збалансувати рівень лісистості та розораності і зменшити деградацію ґрунту, спричинену вимиванням його внаслідок водного стоку. Це не лише зменшить деградацію на цих ділянках, а й приведе до зменшення її впливу на всіх орних землях, що призведе до підвищення врожайності СГ культур. Також рекомендується зменшити вплив антропогенного навантаження та урбанізацію для покращення стану навколишнього середовища.

Висновок: колова діаграма стану басейну річки, а також розрахунки, проведені для визначення стану поверхні водозбору свідчать, що стан якості Тернопільської області є задовільним.