3.1 Структура популяцій.

В еволюційній теорії популяція - група особин, здатна до більш-менш сталого самовідтворення (як статевого, так і безстатевого). Вона відособлена (зазвичай географічно) від інших груп, з представниками яких (при статевій репродукції) потенційно можливий генетичний обмін. З точки зору популяційної генетики популяція - це група особин, в межах якої ймовірність схрещування у багато разів перевершує ймовірність схрещування з представниками інших подібних груп. Кожна популяція займає окрему територію суші або акваторії, розміри якої залежать від багатьох чинників: наявності умов існування виду, кількості особин у популяції, маси особин.

Виділяють такі структури популяції, як:

1. Просторова – закономірне розміщення особин даної популяції в просторі (рис. 3.1). Розподіл особин популяції буває рівномірний (зустрічається там, де між особами популяції сильна конкуренція), груповий (найпоширеніший розподіл, коли особини об’єднуються у групи), хаотичний (зустрічається дуже рідко).

2. Вікова – закономірне співвідношення різних вікових груп популяції. Чинить вплив на народжуваність і смертність, соме тому є важливою характеристикою.

3. Статева – це закономірний розподіл особин певної групи за статтю. Виділяють три періоди

• До репродуктивний (на одного самця припадає одна самка);

• Репродуктивний (на одного самця – три самки);

• Пост репродуктивний (на одного самця – одна самка).

4. Ієрархічна структура проявляється у ступені домінантності особин та функціональних особин, які виконує ця особина.

Екологічна структура популяції – це її стан на даний момент (кількість та густота особин, їх розміщення у просторі, співвідношення груп за статтю і віком, морфологічні, поведінкові та інші особливості).

За Швердтфегером розподіл у популяції може бути випадковим (трапляється дуже рідко при однорідному середовищі, коли організми не намагаються об’єднатися в групи), рівномірним (досить поширений, особливо в умовах сильної конкуренції), груповим (організми намагаються створити групи,розміщення яких зможе бути близьким до випадкового).

..................

………

..................

………

..................

………

..................

………

..................

………

..................

………

.......

…….

…...

…….

.

...

……

………

……

. .

.

…

. . .

. .

.

. . .

………..

…

Рис. 3.1 Типи можливого просторового розташування особин популяції.

За даними рисунку (3.2) у таблиці (3.1) наведені результати спостережень розміщення особин.

З метою встановлення просторового розташування особин популяції визначаємо розсіювання особин у популяції або дисперсію за формулою: S2=∑(xср.-m)2/(n-1),  де: S2 – розсіювання особин; xср. – середня кількість особин на одиниці площі (щільність популяції); m – кількість особин у кожній вибірці; n – кількість вибірок.

У випадку рівномірного розподілу дисперсія дорівнює нулю (S²=0), оскільки кількість особин у кожній вибірці постійна і дорівнює середньому. При випадковому розміщенні середнє значення m і дисперсія S² однакові  (S≤xср).

При плямистому розподілі S² вище середнього (S²>хср), і різниця між ними тим більша, чим сильніша тенденція особин до утворення згромаджень. S²=(4-5)2+(4-2)+(4-3)+(4-6)+(4-5)+(4-5)+(4-5)=1+4+1+4+1+1+1=13.

Отже, можна свідчити, що розподіл популяції плямистий, оскільки S² вище середнього(S²>хср).

Заг.чис.поп=xср*Sтер,ос=4*1,3=5,3 Sтер–площа території яку займає популяція (площа лісу)