5) Знайдіть помилки в реченні:

У 1947 р. американський уряд висунув широку програму економічної відбудови Європи, так званий закон  "План Маршалла"

6. Охарактеризуйте період правління м. Тетчер;

Баронеса Ма́ргарет Гільда Те́тчер (англ. Margaret Hilda Thatcher, 13 жовтня 1925 — 8 квітня 2013) — 71-й прем'єр-міністр Великої Британії (Консервативна партія Великої Британії) у 1979–1990 роках, баронеса з 1992 року. Перша і поки єдина жінка на цій посаді, а також перша жінка, що стала прем'єр-міністром європейської держави. Прем'єрство Тетчер стало найтривалішим у XX столітті. Відома як «залізна леді». Втілила у життя ряд консервативних заходів, які стали частиною політики так званого «тетчеризму».

Тетчер призначено прем'єр-міністром 4 травня 1979 року, з мандатом зупинити економічний занепад Об'єднаного Королівства та зменшити роль держави в економіці.  По прибуттю до робочого кабінету вона проголосила (перефразовуючи Проста молитва):

Там, де розлад, ми повернемо гармонію. Там, де помилки, ми скажемо правду. Там, де сумніви, ми повернемо віру. А там, де відчай, ми принесемо надію.

1979–1983

За роки перебування на посту очільниці уряду Великої Британії Маргарет Тетчер завоювала репутацію «залізної леді»: у її Кабінеті всю роботу було побудовано на чіткій ієрархічності, підзвітності й високій особистій відповідальності; вона була яскравою захисницею монетаризму, обмеження діяльності профспілок суворими рамками законів.

Наприкінці свого «правління» Тетчер поширила свою тверду політику на соціальну сферу — вона заохочувала приватну освіту, введення платної медицини.

Критики політики кабінету Тетчер вказують на те, що внаслідок політики, яку вона провадила, посилився вплив центральної бюрократії. Окрім того, уряд зробив цілу низку помилкових кроків, чим значно зміцнив вплив тіньових капіталів на життя країни.

Характер політичного лідерства взагалі й жіночого зокрема формується під впливом багатьох факторів, сполука яких дає конкретні стилі політичного лідерства. Серед інших, таких, наприклад, як економічний, адміністративно-територіальний фактор, слід особливо виділити як найважливіші, для формування характеру жіночого політичного лідерства — історичний фактор, конкретну ситуацію, у якій доводиться діяти лідеру, і вплив особистих якостей.

Щодо першого фактора особливо важливою є історія взаємин суспільства і держави, рівень розвитку політичної культури, активності мас, політичні та сімейні традиції. Велика Британія у цьому сенсі є класичним прикладом політичної культури, з яким прийнято порівнювати інші країни демократичної орієнтації.

Кажучи про історичний фактор, також необхідно особливо підкреслити значення сімейних традицій та взагалі вплив родини у формуванні характеру політичного лідера. Саме в родині людина прилучається (чи не прилучається) до політики, у ній формуються вихідні орієнтації, у тому числі становище жінки в родині визначає ставлення її членів до участі жінок у політиці.

Більшість біографів Маргарет Тетчер відзначають особливу роль батька дівчинки, суспільна діяльність якого безсумнівно вплинула на подальший вибір її професії (попри те, що первинно вона здобула іншу освіту й була активною не тільки у галузі політики) і політичну орієнтацію на консерватизм. У родині Маргарет були прищеплені такі якості, як працьовитість, завзятість і великий ступінь самозречення в роботі, що потім виділялися як основні характеристики, що позначилися в ході її діяльності.

На загальносвітовий процес залучення жінок у політику вплинув феміністський рух «який ставив завдання домогтися надання жінкам виборчих прав». У результаті основним мотивом жіночого лідерства виявляється прагнення пробитися до політики. Це не дивно, оскільки політика тривалий час залишалася долею чоловіків. Адже у чоловічому світі основною цінністю була влада, тому прагнення пробитися до неї було одним з основних у русі за рівноправність чоловіків і жінок. Прорив жінок у політику був наслідком не тільки руху за рівноправність, але він обумовлений і «глибинними структурними змінами у соціумі та, насамперед, — значним збільшенням частки жіночої праці у суспільному виробництві». У трудову діяльність жінки втягнені були вдало, але це потягнуло за собою появу нових проблем: неоднакова з чоловіками оплата за рівноцінну працю, проблема «подвійної зайнятості», а отже, спроб вивільнитися з однієї зі сфер задіяності жінки (або родина, або кар'єра). У галузі політики це виявилося у більшій активності жінок у низових партійних організаціях.

Особливість місії проявилася в тому, що Тетчер змогла відчути необхідність зміни моделі попереднього розвитку Великої Британії. У поєднанні з її інтуїцією, вмінням орієнтуватися в ситуації — ці практичні навички дали світові феномен тетчеризму.

Загальновідома важливість психологічного фактора у формуванні стилю політичного лідерства, вплив якого взагалі багато в чому базується саме на цьому аспекті. Якщо говорити про особистісні характеристики Тетчер, то, як відомо, за нею закріпився титул «залізної леді».

Самій їй більше подобалося називати себе «політиком переконання», що ґрунтувалося на тому, що у своїй політиці вона, зазвичай, керувалася обставинами, але при цьому послідовно дотримувалась «генерального» неоліберального підходу. Взагалі їй притаманна цілеспрямованість, твердість. Опитування суспільної думки показували, що її поважали як політика, але не любили; британців дратували деякі її вчинки тільки через те, що вона була жінкою, чоловіку вони легше б пробачили це. Як приклад можна навести вирішення силовими методами Фолклендської кризи, чи її стиль ведення засідань кабінету міністрів, де вона звичайно брала ініціативу на себе. Якщо їй треба було домогтися проведення якого-небудь рішення без особливих ускладнень, вона просто викладала на самому початку свої позиції, чим забезпечувала потрібний результат. Багато говорили про авторитарний стиль її керування партією (хоча і до того прем'єр у консерваторів відігравав авторитарну роль) і країною. Це може підтвердити приклад її відносин з кабінетом міністрів, де вона тримала тільки тих, хто був їй потрібний у даний момент і часто усувала міністрів навіть без пояснення причин, результатом чого з'явилася найбільша кількість перестановок у кабінеті, який вона очолювала. У своїх промовах та інтерв'ю вона знову ж займала наступальну позицію. При цьому їй не можна відмовити у таких притаманних жінкам характеристиках, як гнучкість, інтуїція; часто кажуть, вона інстинктивно відчувала розвиток ситуації. Те, що вона жінка, автоматично працювало на неї, чим вона вміла користуватись. Попри те, що Тетчер віддавала перевагу, щоб у ній бачили не жінку, а політика, вигідною була хоча б та обставина, що міністри — чоловіки, а прем'єр — жінка. Кожен британець вважається джентльменом, якому складно сперечатися із жінкою, тим більше привселюдно.

Маргарет Тетчер як політичного лідера наділяють характеристиками мужності, твердості, цілеспрямованості і тощо. У той час, як для жіночого стилю властиві м'якість, поступливість, уміння йти на компроміси, пошук найбільш прийнятної для всіх лінії поводження у політиці. Причиною даного протиріччя є, очевидно те, що Тетчер часто доводилось бути першою: перша жінка — голова консервативної асоціації студентів в Оксфорді, перша жінка — міністр тіньового кабінету консервативної партії, лідер опозиції, прем'єр-міністр. І хоча зараз жінка у політиці вже не рідкість, як і жінка — лідер, прем'єр-міністр, усе-таки це ще не повсякденне явище. Жінки своєю більшістю значно активніші у низових партійних організаціях; якщо ж жінка пробивається до вершин політики, зазвичай вона змушена виявляти удвічі більшу активність, рішучість і цілеспрямованість, ніж чоловік, щоб довести свою компетенцію у цій сфері. Виявившись на такому рівні влади, вона не тільки починає діяти відповідно до чоловічого стандарту поводження, а характеристики твердості, десь навіть жорстокості стають для неї більш прийнятними, їй властивими, хоча останнім часом спостерігається визначена тенденція до пом'якшення жіночого стилю політичного лідерства у зв'язку з тим, що жінці стало легше стати до політики.

7) Холодна війна: причини та наслідки.

Холодна війна-глобальна геополітична, економічна та ідеологічна конфронтація між Радянським Союзом і його союзниками, з одного боку, і США та їхніми союзниками - з іншого, що тривала з середини 1940-х до початку 1990-х років. Однією з головних складових конфронтації була ідеологія. Глибинне протиріччя між капіталістичною і соціалістичною моделями є основною причиною холодної війни. Дві наддержави - переможниці у Другій світовій війні намагалися перебудувати світ згідно своїм ідеологічним установкам. Згодом конфронтація стала елементом ідеології двох сторін і допомагала лідерам військово-політичних блоків консолідувати навколо себе союзників «перед особою зовнішнього ворога». Нове протистояння вимагало згуртованості всіх членів протилежних блоків. 

Причини і сутність політики холодної війни

США, країни традиційної демократії, з одного боку, а СРСР, та згодом і ряд інших країн, в яких утвердилися комуністичні тоталітарні режими, -- з другого, по-різному сприйняли підсумки Другої світової війни. Хоча спочатку керівні діячі США і СРСР, на перший погляд, цілком схвально поставилися до вистражданих, вимріяних надій народів світу на швидке подолання жахливих наслідків війни, на краще повоєнне майбутнє, відродження демократії, забезпечення тривалого миру і міжнародної безпеки.

Згодом з'ясувалося, що з боку США і СРСР - головних партнерів у антигітлерівській коаліції в роки війни - стали виявлятися різні, подекуди цілком протилежні погляди і підходи до післявоєнного устрою в країнах Європи, які в ході війни були окуповані гітлерівськими військами. Керівні кола СРСР прагнули якнайшвидше скористатися сприятливою міжнародною атмосферою, викликаною крахом фашизму, для зміцнення своїх позицій в Європі та світі. В умовах повного банкрутства більшості провідних політичних партій колись окупованих гітлерівцями країн Європи, що скомпрометували себе співробітництвом з окупантами, комуністи за безпосередньої підтримки з боку СРСР, швидко набирали ваги в Югославії, Албанії, Польщі, Болгарії, Румунії, Угорщині, в радянській зоні окупації Німеччини, а також в Італії, Франції і деяких інших країнах.

У країнах Азії, Африки, Латинської Америки крах фашизму, японського мілітаризму викликав посилення антиколоніальних рухів народів, які при вагомій політичній, матеріально-технічній, а часто і щедрій військовій допомозі з боку СРСР набирали виразного антиімперіалістичного, антиамериканського характеру.

Лідери КПРС поспішили зробити авантюрний висновок про те, що крах фашизму наблизив смертельну кризу капіталізму і, отже, створив надзвичайно сприятливі умови для розгортання боротьби за соціалістичне оновлення світу, започатковане революцією більшовиків в Росії у 1917 р.

У керівних колах провідних західних країн, зокрема в США, Великобританії, задовго до закінчення війни, наростало серйозне занепокоєння розгортанням міжнародного комуністичного руху, прагненням СРСР будь-якою ціною завоювати лідерські позиції у світі, створити в прикордонних з СРСР країнах Східної і Центральної Європи лояльні, практично, прокомуністичні політичні режими.

Відбувався процес утвердження режимів “народної демократії” у Польщі, Угорщині, Болгарії, Югославії, Албанії, Румунії, Чехословаччині. Згодом у цих країнах утвердилася тоталітарна комуністична диктатура. На підставі двосторонніх договорів СРСР нав'язав країнам Східної і Центральної Європи вигідну для себе співпрацю.