6.Соціально-економічний розвиток за часи «відлиги»

На початку 50-х років дуже гострою залишалася продовольча проблема, тому нове керівництво визначило систему пріоритетів щодо радикального ре­формування всього комплексу сільськогосподарського вироб­ництва. Аграрний сектор був пасинком соціалізму і з часів колек­тивізації перебував у стані хронічного застою. Колгоспи і радгоспи працювали малоефективно і досягли довоєнних показників значно пізніше, ніж підприємства промисловості. Численні обмеження стримували розвиток особистих підсобних господарств, хоча ті й давали вагому частку продукції сільського господарства.

Заходи вжиті у 1953-1955 рр. сприяли піднесенню сільського господарства і поліпшенню становища трудящих. Серед найваж­ливіших кроків М. Хрущова — підвищення матеріальної зацікавле­ності колгоспників, збільшення державних асигнувань на потреби села, покращення технічного і кадрового забезпечення госпо­дарств. У 1957 р. було відмінено обов'язкові поставки сільськогосподарських про­дуктів державі колгоспниками, робітниками, службовцями. Але як тільки економіка села зміцніла, знову почалися обмеження особис­тих господарств колгоспників. У 1955 р. удвічі зменшено розміри присадибного господарства, у 1959 р. заборонено утримання худо­би у містах і робітничих селищах.

З іменем М. Хрущова пов'язана цілинна епопея, яка стартувала на початку 1954 р. Позиція, виразником якої був В. Молотов, що­до доцільності вкладання коштів у піднесення сільського господар­ства центральної нечорноземної смуги та України, сприйнята не була. До Казахстану, Західного Сибіру та Північного Кавказу бу­ло направлено десятки тисяч українських юнаків і дівчат. Цілинна програма дозволила розширити зернове виробництво, але надовго законсер­вувала екстенсивний характер сільського господарства.

Суб'єктивізм хрущовського керівництва також яскраво про­явився у кукурудзяній кампанії, яка передбачала поспішне і неви­правдане розширення посівних площ під цю зернову культуру. За короткий час посіви «цариці полів» досягли в Україні понад 20% усіх посівних площ, і відповідно зменшились посіви озимої пше­ниці та кормових культур. Однак затрачені зусилля і ресурси не да­ли очікуваного результату, зернова проблема так і не була виріше­на.

Навесні 1957 р. він ви­сунув програму «у найближчі роки» наздогнати США з вироб­ництва м'яса, масла і молока на душу населення. Але саме підви­щення цін на м'ясо-молочні продукти влітку 1962 р. стало причи­ною заворушень у Новочеркаську у червні місяці. У сутичках між військами і демонстрантами загинуло 22 осіб, десятки з обох сторін отримали травми і поранення. Для України ця «гонка за лідером» завершилася тим, що обсяг продукції тваринництва у 1964 р. впав до 92% рівня 1958 р.

Протягом 50-х років відбулось укрупнення колгоспів, що серед іншого призвело до зменшення апарату управління. Весною 1958 р. МТС були перетворені на ремонтно-технічні станції, їх техніку зму­шені були втопити колгоспи. Тепер земля і техніка були об'єднані в одних руках.

Пріоритетність у розвитку сільського господарства у середині 50-х років дало свої позитивні результати, вперше воно стало рен­табельним. Але форсованість темпів, грандіозність масштабів, пріоритетність екстенсивних форм господарювання, волюнта­ристські методи управління звели нанівець всі досягнення цього періоду. Після 1958 р. темпи розвитку його значно знизились.

Навесні 1956 р. прийнято низку документів, спря­мованих на поліпшення умов праці і підвищення рівня життя лю­дей. У березні на дві години скорочено тривалість робочого дня у передвихідні і передсвяткові дні, збільшено тривалість відпусток у зв'язку з вагітністю і родах, у відмінено судову відповідальність працівників за самовільне залишення підприємств і установ за прогул без поважних причин, встановлено 6-годинний робочий день для підлітків від 16 до 18 років. Відмінено плату за навчання в старших класах се­редніх шкіл та вищих навчальних закладах. У липні прийнято за­кон про державні пенсії, за яким збільшено розміри нижчих роз­рядів і знижено розміри високих пенсій: мінімальний розмір пенсії за старістю — 300 крб., максимальний — 1200 крб.

Нарешті увагу керівництва держави привернув соціальний стан селянства. У липні 1964 р. Верховна Рада СРСР прийняла закон про пенсії і допомогу членам колгоспів, що означало встановлення державної системи соціального забезпечення колгоспників. Право на пенсію за старістю мали члени колгоспів: чоловіки — 65 років (при стажі роботи не менше 25 років), жінки — 60 років (при стажі не менше 20 років). Мінімальний розмір пенсії колгоспників становив 12 крб. на місяць.

У 1955 р. відбула­ся переорієнтація в житловому, цивільному та промисловому будівництві: зроблено акцент на спорудженні будівель за типовими проектами, «без надмірностей», на основі індустріальних методів виробництва. З вересня цього року будівництво житлових і куль­турно-побутових будівель повинно було здійснюватись тільки за типовими проектами. В побут поступово входили швейні і пральні машини, хо­лодильники і телевізори. Обсяги виробництва цих товарів не могли забезпечити всіх бажаючих.

Реформи системи управління. У 1957 р. розпочалася масштабна реформа у промисловості, яка пе­редбачала децентралізацію управління і скорочення більшості со­юзних міністерств. Стара система галузевого, вертикального цент­ралізованого управління ліквідовувалась. На її місці постала систе­ма раднаргоспів, які здійснювали територіальне планування й управління промисловістю та будівництвом у рамках відповідних економічно-адміністративних районів. На території СРСР було створено понад 100 таких районів, з них 11 в Україні. У рамках раднаргоспів підприємства об'єднувались у трести і комбінати за галузевим принципом, підпо­рядковуючись відповідним галузевим управлінням. Керівництво аграрним сектором економіки тепер будувалося з березня 1962 р за територіальним принципом. Реформа проводилася до 1965 р.

14 жовтня 1964 р. відбувся пленум ЦК КПРС, який звільнив М. Хрущова від обов'язків першого секрета­ря ЦК КПРС, члена Президії ЦК і Голови Ради Міністрів СРСР. Першим секретарем ЦК КПРС обрано Л. Брежнєва, на посаду Го­лови Ради Міністрів СРСР пленум рекомендував О. Косигіна.

Про­цес демократизації, розпочатий Хрущовим, дуже швидко захлинув­ся в потоці консерватизму, що заполонив усі сфери життя з благо­словення Л.Брежнєва. Суть жовтневого перевороту полягала у збереженні і консервації відносин, народжених у «культовий» період.