Лекція № 1

КИЇВСЬКА РУСЬ (2 год.)

План

1. Передумови утворення Київської Русі. Теорії походження Давньоруської держави.

2. Правління перших князів

3. Розквіт Давньоруської держави. Запровадження християнства

4. Роздробленість давньоруських земель. Причини феодальної роздробленості Русі.

5. Значення Київської Русі

Основний зміст: Теорії походження Київської Русі та їх оцінка в сучасній історіографії. Походження термінів «Русь», «Руська зем­ля». Внутрішні і зовнішні фактори розвитку Київської Русі. Розд­робленість давньоруських земель. Причини ослаблення влади київських князів.

1. Передумови утворення Київської Русі. Проблема виникнення Київської Русі — одна з найактуальніших в українській історичній науці. В І тис. до н.е. слов’янське суспільство переживало значні зміни. Виникнення приватної власності, майнова диферен­ціація спричинили соціальне розшарування, формування класів, владних інститутів.

У слов’ян поряд з землеробством розвиваються ремесла, про­мисли, торговельні зв’язки та обмін як між слов янськими племенами, так і з іншими народами. В цій діяль­ності слов’янам сприяє вигідне географічне становище, розгалуже­на система водних шляхів. Правляча верхівка слов’янських племен прагне до накопичення багатств та їх примноження і тому вдається до пошуку нових джерел та виходу із пануючого натурального гос­подарства. Стосунки між етносами все більше ускладнюються, змінюється їх характер — від мирних, торговельних до ворожих з військовим протистоянням.

В процесі розкладу первіснообщинного ладу та під впливом зовнішніх факторів в надрах слов’янського суспільства створюють­ся передумови для виникнення держави. Першим, хто започатку­вав процес становлення слов’янської державності були анти і склавини. Наприкінці II — на початку III cт. анти і склавини утворили два могутніх політичних об’єднання: Антське царство на сході і Склавинське на заході.

Антське царство являло собою конфедерацію племен, які заселяли територію лісостепової зони від Дону до Румунії і далі на Балкани. Але наприкінці 50-х років VI ст., внаслідок слов’яно-аварських воєн, масових міграцій Антський союз припинив своє існування. Згодом провідну роль у східнослов’янському світі починають відігравати склавини.

Розселення східних слов’ян, утворення окремих племінних об’єднань, розташування і назва їх відомі нам із літопису «Повість временних літ» - поляни, деревляни, сіверяни, уличі, волиняни, білі хорвати, дреговичі тощо. Суспільний лад слов’янських союзів племен поєднував у собі пережитки родоплемінної структури, елементи рабовласництва і нового, прогресивного на той час, ранньофеодального ладу. Літо­писні відомості підтверджуються археологічними пам’ятками. Відмінності в культурі й побуту між племінними об’єднаннями так і не були подолані в часи існування Давньоруської держави та її на­родності в ІХ-ХІІ ст.

Великі й малі союзи племен у перебігу розвитку східнослов’ян­ського суспільства поступово переросли в утворення більш високо­го соціально-політичного рівня — племінні княжіння. Час утворен­ня таких племінних княжінь. Саме поляни стали центром консолідації східнослов’янських племен, на землях яких згодом постало місто Київ і Київське князівство. Київ був їх столицею, за даними архео­логів він був заснований в кінці V — першій половині VI ст. н.е. Вже в VІ-VП cт. поляни на чолі з напівлегендарним Києм утвори­ли сильний племінний союз, що панував над сусідніми племенами і мав тісні стосунки з Візантією.

Кий — це ім’я антського вождя, який близько середини VI cт. зі своїми загонами служив у візантійського імператора, здійснив воєнний похід на Царгород. Але після ряду невдалих походів відійшов до Середнього Подніпров’я, де і заклав своє поселен­ня — Київ.

Місто знаходилось у най­більш вигідному геополітичному положенні, на перехресті важливих торгових шляхів, що сполучали Середню Європу зі Сходом, північ із Чорним морем. Так було започатковано племінне княжіння Кия. Племінні княжіння ще називали землями. Племінні княжіння були додержавними об’єднаннями, що заклали фундамент східно­слов’янської державності.

Теорії походження Київської Русі. Проблема походження Київської Русі викликає великий інтерес у науковому світі. В історичній науці існує декілька теорій щодо утворення Київської Русі; найпоширенішими є норманська та антинорманська.

Норманська теорія була започаткована в другій половині XVIII ст. німецькими істориками Г. Байєром і Г. Міллером. Вони стверджували, що варяги, тобто нормани, відіграли вирішальну роль у створенні Давньоруської держави, так як східнослов’янські племена були нездатні самостійно утворити свою державу.

Антинорманісти (у XVIII започатку­вав М. Ломоносов) довели, що східні слов’яни були в змозі утворити свою державу, що державність — це результат тривалого соціально­го, економічного, політичного розвитку, тобто вони мали всі необ­хідні внутрішні передумови; державотворчі процеси у східних слов’ян розпочалися ще до появи варягів; з’явившись на східнослов’янських землях, варяги переслідували свої власні інтереси — захоплення шляхів, обкладення даниною місцевого населення і т.п. Антинорманську теорію репрезентували у свій час українські істори­ки: М. Костомаров, В. Антонович, М. Грушевський, Д. Багалій та інші.

Окрім цих теорій, існують і інші теорії (хозарська — пантюркистська, яка стверджує, що Київську Русь заснували хозарські і тюркські вожді), але ці гіпотези не знайшли свого переконливого підтвердження.

Відносно назви «Русь», то в історичних джерелах вона тлумачиться по-різному і ос­таточно ще все ж не з’ясована: одні вважають її фінського поход­ження, інші — бачать корені в слов’янських мовах. Це в свою чергу засвідчує те, що назва «Русь» була поширеною серед інших народів. З плином часу термін «Русь» поширився на всіх дружинників, а на межі VІІ-ІХ ст. і на слов’янські племена Середнього Подніпров’я. В першу чергу назва «Русь» по­ширилась на полян і за ними закріпилась. А згодом, цим же словом називали територію Давньоруської держави з центром у Києві.

Таким чином, слово «Русь» з’явилось не як етнонім, а як полі­тична назва державного об’єднання. Руська земля стала територі­альним і політичним ядром, навколо якого зростала Давньоруська держава. А очолила це об’єднання місцева правляча династія Києвичів.