
- •Історія України
- •Вступ до курсу історії україни
- •Лекція № 1
- •Правління перших князів
- •Розквіт Давньоруської держави. Запровадження християнства
- •Роздробленість давньоруських земель. Причини феодальної роздробленості Русі.
- •Лекція № 2
- •Утворення Галицько-Волинської держави
- •Князь Данила Галицький та його наступники
- •4.Значення Галицько-Волинської держави.
- •Лекція № 3
- •Соціально-економічне становище українських земель у другій половині хіv-хvі ст.
- •Політика великих литовських князів в українських землях. Кревська та Городельська унії
- •Соціально-економічне становище українських земель у другій половині хіv-хvі ст.
- •Входження українських земель до складу Речі Посполитої
- •Виникнення і розвиток українського козацтва
- •Лекція № 4
- •Національно-визвольна боротьба українського народу
- •Періодизація Української національної революції.
- •Перші перемоги та розгортання боротьби в 1648-1654 рр. Зборівський договір (1649 р.)
- •Розвиток подій в 1650-1653 рр. Білоцерківський договір (1651 р.)
- •Переяславська Рада та українсько-російський договір 1654 р.
- •Історична постать б_ Хмельницького
- •Лекція № 5
- •Україна у другій половині XVII ст.
- •Гетьман і. Мазепа та участь України у Північній війні
- •Пилип Орлик і Конституція України
- •Україна у першій половині XVIII ст.
- •Україна у другій половині XVIII ст.
- •Лекція № 6
- •2. Соціально-економічний розвиток
- •3. Декабристський рух в Україні
- •4. Діяльність Кирило-Мефодіївського братства
- •5.Суспільно-політичний рух в Україні у XIX ст.
- •6. Перші політичні партії України: виникнення, суть. Лідери
- •Формування державницьких структур в Україні на початку 1917р. Діяльність Центральної Ради
- •Державний переворот навесні 1918р. Гетьманат та його крах
- •3. Директорія
- •4.Українська Народна Республіка на теренах західноукраїнських земель
- •Поразка національно-патріотичних сил України
- •Лекція № 8
- •Міжнародно-правовий статус усрр на початку 20-х років. Створення срср.
- •3.Неп: основні заходи, суть. Досягнення, суперечливість, причини згортання
- •4 .Політика українізації
- •5.Україна в умовах здійснення політики індустріалізації
- •6.Колективізація сільського господарства Голод 1932-193з рр.
- •7.Формування сталінського тоталітарного режиму. Політичні репресії в Україні
- •Лекція № 9
- •1.Українське питання у міжнародній політиці напередодні II світової війни
- •2.Початок Другої Світової війни. Включення Західної України, Північної Буковини та Південної Бессарабії до складу срср
- •1 Вересня 1939 р. Фашистська Німеччина напала на Польщу. З вересня 1939 р. Англія і Франція, виконуючи свої зобов'язання перед Польщею, оголосили війну Німеччині. Почалася II світова війна.
- •3. Напад Німеччини на срср. Місце України в планах фашистського керівництва
- •4.Фашистський «новий порядок». Рух опору в Україні
- •5.Визволення українських земель від німецько-фашистських загарбників
- •Лекція № 10 розвиток україни у повоєнний перод
- •Адміністративно-територіальні зміни на українських землях у другій половині 40-х — першій половині 50-х років
- •2.Урср в системі повоєнних міжнародних відносин
- •3.Особливості відбудови народного господарство України
- •5.«Відлига» у духовному житті радянського суспільства
- •6.Соціально-економічний розвиток за часи «відлиги»
- •Лекція № 11 україна в період кризи тоталітарної системи
- •2.Економічна реформа 1965 р.
- •3. Реформи м.С. Горбачова. Перебудова
- •Лекція № 12 утвердження незалежної україни
- •Політичний розвиток незалежної України
- •Соціально-економічна трансформація України
- •Зовнішня політика України
- •Політичний розвиток незалежної України
- •Соціально-економічна трансформація України
- •Зовнішня політика України
- •II. Важливе значення для України має східний напрямок її зовнішньої політики через історичні та духовні традиції, економічні інтереси. Пріоритетом є Росія.
- •III. Україна повинна зробити найбільший прорив у зовнішній політиці в західному напрямку.
Україна у першій половині XVIII ст.
Після поразки І. Мазепи російський царизм активізував наступ на автономію Гетьманщини. Перша Малоросійська колегія була органом управління, який з 1722 до 1727 року контролював діяльність гетьмана. Але після смерті І.Скоропадського у 1722 р. було припинено дію виборної системи нового гетьмана. Наказний гетьман повинен був виконувати волю російського царя. Трагічна доля спіткала наказного гетьмана П. Полуботка (1722 – 1724), який ціною власної свободи намагався відстояти права і вольності Гетьманщини, за що його було поміщено до Петропавловської фортеці, де він скінчив своє життя. На деякий час влада перейшла до Малоросійської колегії.
Право на обрання нового гетьмана було відновлено після смерті Петра І у 1725 р.. З новою силою боротьбу за повернення автономних прав України розпочав Д. Апостол, який став гетьманом в 1727 році. За його гетьманування проведено ряд реформ, спрямованих на укріплення політичного, соціального, економічного становища українського суспільства.
Завдяки перетворенням в податковій фінансовій системі було створено річний державний бюджет Гетьманщини. Д. Апостол сприяв розвитку економіки, спираючись, в першу чергу, на активну буржуазну верству суспільства. Ще більше створювала умови для ефективного поліпшення економічного розвитку реформа в системі землеволодіння. В результаті реформи поверталися незаконно отримані шляхтою, старшиною землі та ін. Такі зміни значно покращили становище козацтва та селянства. Гетьман розумів важливу роль торгівлі в економіці, тому тут також було здійснено заходи, які значно впорядковували торговельні операції. Та головною важливою подією, яка відбулася за часів правління Д. Апостола, було отримання згоди російського уряду на повернення козаків на українську землю в 1734 році. На землях Подніпров'я було засновано Нову Січ (1734-1775), яка стала останньою в історії запорозького козацтва.
За часів гетьманування Д. Апостола українське суспільство зазнало певної політико-соціальної і економічної стабілізації. Але після його смерті знову було припинено обрання нового гетьмана і введено управлінську структуру у формі «Правління гетьманського уряду» (1734 – 1750), яку очолив князь О.Шаховський. Даний «уряд» значно обмежив функції козацьких полковників, що викликало незадоволення серед всіх верств козацтва.
Україна у другій половині XVIII ст.
Відновлення права обирати гетьмана відбулося в 1750 році, коли гетьманом став Кирило Розумовський (1750 – 1764). За його часів Україна мала право вести самостійно міжнародні зносини, здійснено ряд реформ прогресивного характеру. Велике значення для економіки України мала відносно самостійна фінансова політика. Але багато чого, з розпочатого гетьманом, не було завершено, так як він пішов у відставку.
Своєрідно склалося життя графа К. Розумовського після припинення його гетьманства в 1764 році. Він перебував при царському дворі і в уряді па посаді сенатора і генерал-фельдмаршала. Але в 1794 р. його здоров'я значно погіршується. Він приїздить в Україну. К. Розумовський веде активну господарську діяльність і, як зазначає дослідник П. Путро, останній гетьман України «... був одним з перших в Росії та Україні поміщиків, хто почав займатися вівчарством, заснував в Яготині шовкове виробництво, застосував у своєму господарстві сільськогосподарські машини, вдосконалював свічкову і сукняну фабрики в Батурині тощо».
В травні 1803 року К. Розумовський помер і похований в трапезній Батуринської церкви. Так закінчилось життя останнього гетьмана України, який, певною мірою мав відношення до довготривалої боротьби українського народу за свою державність.
Розвиток історичних подій в другій половині XVIII століття свідчив про повне знищення умов для реалізації ідеї української державності. Вся політика російського уряду була спрямована на підпорядкування українських земель і розповсюдження тут всіх політичних норм і законів Росії.
Російський уряд саме в цей час остаточно скасував державний лад України, ліквідувавши в 1764 році гетьманський уряд, знищивши в 1775 році Запорозьку Січ і припинивши існування військового устрою гетьманщини в 1782 році.
Для управління Україною за царським указом після скасування гетьманства у 1764 р. було створено Другу Малоросійську колегію на чолі з графом П. Румянцевим. Ці дві події свідчили про планомірне знищення залишків української державності. Ліквідація гетьманської форми правління стала логічним продовженням політики російського уряду щодо України, спрямованої на остаточну ліквідацію її політичної самобутності.
Жорстока політика Катерини II, спрямована на остаточну ліквідацію автономії української державності. Царський уряд намагався економічно і політичне повністю поневолити український народ. Після відставки К. Розумовського, в 1764 році українські державні справи виконувала Малоросійська колегія, яка діяла до 1786 року. За цей час, практично, ліквідовано всі автономні права українського народу: було проведено ряд заходів по обмеженню переходу селян, вводились норми російського законодавства в судову систему, козацькі полки Слобожанщини перетворено на регулярні військові полки і створено Слобідсько-Українську губернію. Адміністративно-територіальні зміни здійснено і на Лівобережній Україні. Замість полково-сотенної системи в 1781 р. створено Чернігівське, Новгород-Сіверське та Київське намісництва. В 1785 році на Лівобережжі поширено чинність «Жалуваної грамоти дворянству». А ще раніше, в 1783 році, ліквідовується важлива ознака державності — збройні сили. Українські козацькі полки реорганізовано в регулярні полки на зразок російської армії. В цьому ж році запроваджено на Лівобережній Україні кріпацтво.
Трагічною сторінкою в історії українського народу стала ліквідація Запорозької Січі. У квітні 1775 року армії генерала П. Текелі дано розпорядження зайняти Нову Січ і розпустити Запорозьке військо. В червні 1775 року царські війська захопили січову фортецю, заарештували кошового П.Калнишевського та козацьку старшину. Всі вони зазнали різних покарань, а П. Калнишевського відправлено на Соловки, де він помер в 1803 році в 114 років. П. Калнишевський був останнім кошовим гетьманом Запорозької Січі, про якого складено багато пісень. Цариця Катерина II основною мотивацією цього жорстокого руйнування Січі висунула те, що запорожці нібито не бажали здійснювати господарське освоєння степів, а також приймали переселенців-хліборобів з України.
Після зруйнування Січі одна частина козаків перемістилася на Дунай і утворила Задунайське козацтво, запорожці, що залишились увійшли до Чорноморського козацького війська. Задунайська Січ проіснувала недовго, її козаки в 1828 р. влилися до Кубанського козацького війська. Козацька старшина отримала дворянські титули.
Знищення Запорозької Січі і ліквідація залишків автономії України було головним в політиці російського царизму відносно українського народу та його державності.
Отже, друга половина вісімнадцятого століття на правобережних землях принесла істотні зміни в соціальному, економічному, політичному житті. Возз'єднання земель Наддніпрянської України являло собою нову політичну конфігурацію і, певною мірою, сприяла внутрішній консолідації українських земель в цілому. Більша частина української території знаходилась в складі Росії, тому, безперечно, даний факт, не дивлячись на насильницькі дії російського уряду по захопленню правобережних земель, можна все ж оцінювати позитивно, хоча цей уряд не зміг створити умови тут для повноцінного розвитку українського суспільства. На жаль, західноукраїнські землі та Закарпаття продовжували перебувати під владою інших іноземних держав, які всіляко визискували і знищували українство регіону. Та все ж Австрійська держава, захопивши майже всі західноукраїнські землі, в кінці вісімнадцятого століття, визнавала факт існування української мови і української культури. Росія ж намагалася повністю русифікувати всі сфери українського суспільства.