2. Гетьман і. Мазепа та участь України у Північній війні

Починаючи з XVIIІ століття, центром політичних подій та куль­турного життя стає Лівобережна Україна (Гетьманщина). На цій території ще певний час зберігались інституції української держав­ності, що позитивно позначилось на становищі українського суспільства. Але не дивлячись на це, з перших днів свого правління російський цар Петро І почав активно здійснювати наступ на авто­номію України, яка і так була обмеженою. І. Мазепа (1687 – 1708), якого обрали гетьманом в липні 1687 року, намагався всіляко зберегти козацьку автономію. Мазепа розпочав своє гетьманство як прихильник російського царя. Але згодом неодноразово переконувався в тому, що Петро І виношував плани знищення козацтва і повного закабалення України.

І. Мазепа в 1691 році видає Універсал, який спрямований на об­меження феодального визиску шляхом змін в орендній системі, так як розумів, що це могло призвести до нового соціального вибуху в Україні. Але починаючи з 1701 року, виданням чергового універ­салу, І. Мазепа сприяв реальному закріпаченню селян.

І. Мазепа зробив багато для розвитку науки, освіти. Він сприяв отриманню статусу академії (в 1701 році) Києво-Могилянським ко­легіумом. Грамотою 26 вересня 1701 р. цар підтвердив право ви­кладання богослов'я, здобуте самоврядування і назву. За І. Мазепи відбулось відновлення Києво-Печерської лаври, побудовано церк­ву Вознесіння в Переяславі, церкву святого Миколая у Миколаївському монастирі. Взагалі, за роки його перебування ге­тьманом було збудовано двадцять церков і монастирів, що відоме в українській культурі як мазепинське бароко.

В 1700-1712 роках Росія вела війну із Швецією. Ця війна увійшла в історію як Північна. Розуміючи плани російського царя відносно України, І. Мазепа вирішив вийти з-під сильної влади ца­ря і здобути повну автономію для України. Про це свідчать нам до­кументи тих часів. В жовтні 1708 р. він переходить на сторону шведського короля. Це викликало обурення російської сторони і царем було призначено нового гетьмана І. Скоропадського, якого формально обрала старшинська рада. Після такої «зради» російсь­кий цар репресивними діями знищив багато прихильників Мазепи, було зруйновано гетьманську столицю Батурин. А в травні 1709 р. за його наказом ліквідовано Запорозьку Січ. Такі дії Петра І яскра­во свідчили про відкриту антиукраїнську політику, спрямовану на повне знищення залишків української державності. А влітку 1709 р. Петро І задав нищівного удару шведсько-українським військам під Полтавою. Карл ХІІ та І. Мазепа вимушені тікати до турецьких володінь (сучасна Молдавія), де незабаром престарілий І. Мазепа помер.

3. Пилип Орлик і Конституція України

Вірним прибічником і продовжувачем справи І. Мазепи був Пилип Орлик (1710 – 1742).. Його обрали гетьманом в еміграції в квітні 1710 року на козацькій раді в місті Бендери. Він став творцем однієї з перших в Європі державних кон­ституцій під назвою «Конституція прав і свобод Запорозького Війська». Це також був перший конституційний акт в Україні. По­чинався документ релігійним змістом, потім слідував вступ і шістнадцять пунктів договору. В пунктах визначено статус релігії, територію, кордони, необхідність забезпечення демократичних прав людини, про українську державність. Особливо підкреслюва­лась незалежність України від Москви і Польщі, передбачалось створити конституційну державу в Україні через наявність козаць­кого парламенту і обмеження гетьманської влади. Ця перша демо­кратична конституція була відображенням сподівань та прагнень українського суспільства на краще життя, вона стала маніфестом державної волі українського народу. Однак, повернення гетьмана П. Орлика в Україну було неможливим. Тому конституція на тери­торії України не змогла діяти. Тільки на Правобережній Україні Конституція була нормативним документом в 1710-1714 роках, як зазначають Шевчук В.Н. і Тараненко М.Г., оскільки саме на Правобережжі Орлику вдалося на деякий час встановити свою владу.