29. Міжнародна економічна інтеграція(меі): причини, фактори та етапи.

В 2 половині 18 ст. починається процес інтернаціоналізації – розвиток зв’язків між націями.

Інтернаціоналізація – це об’єктивний економічний процес виникнення і розвитку зв’язків між національними господарствами різних країн, що охоплюють всі сфери суспільного відтворення. В 50 р.20 ст. розпочався процес економічної інтеграції – це новий стан розвитку і форми прояву інтернаціоналізації господарського життя, що передбачає збільшення і взаємопристосування , переплетення всіх структур національних економік.

Об’єктивні передумови МЕІ :

1. найважливішою передумовою і водночас основою розвитку МЕІ є НТР;

2. соціально-економічна однорідність національних економік, що зближуються;

3. наявність достатньо високих і близьких рівнів економічного розвитку країн, що інтегруються;

4. наявність достатньо тривалого періоду і досвіду економічного співробітництва груп країн; 5) економіко-географічна близькість країн, наявність спільних кордонів.

Суб’єктивні передумови :

1. цілеспрямована діяльність соціальних груп, партій, законодавчих та виконавчих органів країн щодо розвитку інтеграційних процесів;

2. принцип «доміно»: країни, які входять до об’єднання отримують додаткову увагу, розвинуті зв’язки.

Етапи інтеграції:

1) зона вільної торгівлі – це рівень міжнародної економічної інтеграції, означає, що країни, які інтегруються відміняють у торгівлі між собою митні бар’єри , але по відношенню до 3-х країн, кожна з країн, що інтегруються зберігає власні митні тарифи;

2) митний союз означає, що не лише скасовується мито між країнами, що інтегруються, але й встановлюються єдині тарифи, щодо 3-х сторін;

3) спільний ринок – це так звані «чотири свободи» ,тобто вільне пересування : товарів, послуг, робочої сили, капіталу;

4) економічний союз включає спільний ринок і проведення єдиної економічної політики, створення системи міждержавного регулювання соціально-економічних процесів;

5) політичний союз – країни створюють єдине державне об’єднання конфедеративного типу. Це означає, що країни частину своїх повноважень передають наднаціональним органам.

30. Європейський Союз: особливості інтеграції.

Утворився Європейський Союз в 1967 році на базі злиття трьох раніше самостійних регіональних організацій, створених шісткою провідних європейських країн – Німеччиною, Францією, Італією, Нідерландами, Бельгією та Люксембургом: Європейського об’єднання вугілля і сталі (1951р.); - Європейського економічного співтовариства (Римська угода про створення ЄЕС 1957р.); - Європейського співтовариства з атомної енергії (угода 1958р.). Розвиток інтеграції в рамках ЄС пройшов всі етапи: від зони вільної торгівлі до економічного і валютного союзу. - Функціонування ЄС базується на політико-правовій системі управління, яка включає в себе наднаціональні та національно-державні органи регулювання. До основних правових структур ЄС відносяться Рада міністрів, Комісія ЄС, Європейський парламент, Суд ЄС. У реалізації проголошених завдань ЄС досягнуті значні успіхи: проводиться єдина торгівельна політика стосовно третіх країн, уніфіковані національні фінансові системи і створена Європейська валютна система, сформовано єдиний внутрішній ринок, скасовано обмеження щодо ряду товарів, послуг, капіталів, введені єдині стандарти на багато видів продукції тощо. Для вступу до Євросоюзу країна-кандидат повинна відповідати Копенгагенським критеріям. Копенгагенські критерії — критерії вступу країн в Європейський союз, які були прийняті в червні 1993 року на засіданні Європейської Ради в Копенгагені.Критерії вимагають, щоб в державі дотримувалися демократичні принципи, принципи свободи і пошани прав людини, а також принцип правової держави (ст. 6, ст. 49 Договору про Європейський союз). Також в країні має бути конкурентоздатна ринкова економіка, і повинні признаватися загальні правила і стандарти ЄС, включаючи прихильність цілям політичного, економічного і валютного союзу. Хорватія розпочала переговори у жовтні 2005 року. 1 липня 2013 року очікується приєднання Хорватії до ЄС. Країна стане 28-м членом Євросоюзуз 14 квітня1987 р. Туреччина є офіційним кандидатом на вступ до ЄС. Однак аналітики прогнозують можливий вступ Туреччини у 2015-му році. Туреччина має здійснити деякі необхідні соціальні і економічні реформи.Республіка Македонія отримала офіційний статус кандидата у грудні2005 року.Норвегія, Ісландія та Ліхтенштейн у різний час також подавали заяви про вступ до Європейського Союзу. Однак через ті чи інші причини (зокрема, негативні результати референдумів у Норвегії) так і не стали його членами. Однак ці країни є членами єдиної економічної зони ЄС без набуття членства.Чорногорія отримала статус офіційного кандидата 17 грудня2010 року.Сербія отримала статус офіційного кандидата 1 березня2012 року.Албанія, Боснія і Герцеговина офіційно визнані потенційними кандидатами. Існує дві основні групи чинників, що стають на заваді якнайшвидшої інтеграції ЄС — зовнішні та внутрішні. До зовнішніх, у першу чергу, слід віднести невизначену остаточно позицію самого ЄС щодо географічних кордонів майбутнього Європейського Союзу та, навіть, часових рамок приєднання до нього нових країн. При цьому, якщо полеміка відносно першого питання на сьогодні має, здебільшого, довготерміновий характер, і його природа залишає певний лаг до отримання остаточної відповіді, то щодо другого — необхідні швидкі, оперативні, але ретельно виважені дії. У цьому контексті логічно визначитися з другою групою чинників, які стримують євроінтеграційний рух України, — внутрішніх. Слід зазначити, що ми ще й досі відчуваємо на собі наслідки недостатньої скоординованості заходів з економічних реформ і завдань євроінтеграційного розвитку. Водночас, динаміка подолання цих наслідків сьогодні надихає на оптимізм. Основою такого консенсусу має стати розуміння того, що шлях в Європу — це вибір цілком конкретної моделі соціально-економічного та політичного розвитку.