16. Міграція підприємницького капіталу та наслідки для країн-експортерів і країн-імпортерів.

Підприємницький капітал – це закордонні інвестиції, що спрямовані на створення закордоном філій, дочірніх компаній та змішаних підприємств.

Сучасні тенденції підприємницького капіталу:

1. Динаміка експорту капіталу випереджує динаміку експорту товарів;

2. Сучасний стан міжнародного руху капіталу характеризується зростанням як прямих так і портфельних інвестицій у країнах з різним рівнем економічного розвитку, проте основні обсяги інвестицій залишаються в розвинутих країнах;

3. Зростає роль ТНК як основного суб’єкта світового ринку іноземних інвестицій;

4. Орієнтація на інформаційний ринок, ринок передових технологій і послуг;

5. Динаміка щорічного росту іноземних інвестицій відбувається нерівномірно;

6. Поглиблення інтеграційних процесів призводить до утворення єдиних економічних просторів, що притягує і стимулює потоки інвестиційного капіталу в рамках інтеграційного угрупування;

7. З кінця 50-х рр. поступово відновлюється система вільної конвертованості валют до якої включаються все нові країни, що стимулює рух інвестицій;

8. Шляхом переміщення прямих іноземних інвестицій відбувається відмивання величезних коштів тіньової економіки;

9. На підприємствах іноземного сектору все частіше відбувається процес реінвестування

Для приймаючої країни привабливість прямих інвестицій зумовлена тим, що: імпорт прямих інвестицій веде до збільшення виробничих потужностей та ресурсів; сприяє поширенню передової технології та управлінського досвіду, підвищенню кваліфікації трудових ресурсів;

з'являються не тільки нові матеріальні та фінансові ресурси, а й мобілізуються і більш продуктивно використовуються ресурси наявні; прямі інвестиції сприяють розвитку національної науково-дослідної бази; стимулюється конкуренція і пов'язані з нею позитивні явища (підрив позицій місцевих монополій, зниження цін та підвищення якості продукції, що заміщує як імпорт, так і застарілі вироби місцевого виробництва); підвищуються попит та ціни на місцеві фактори виробництва; збільшуються надходження в бюджет у вигляді податків на діяльність міжнародних спільних підприємств;

при залученні інвестицій з'являється можливість доступу до нових технологій та передових методів управління, використання збутової мережі партнера й відомих у світі торгових марок тощо.

До негативних наслідків прямого іноземного інвестування: імпортовані ресурси працюють для окупності та отримання прибутку, який потім репатріюється. У довгостроковій перспективі відтік коштів через репатріацію прибутку, як правило, перевищує величину первинних капітале вкладень;

цілі іноземного інвестора можуть не збігатися з національними. На практиці, як правило, не вдаєтьсяуникнути зіткнення національних інтересів та інтересів іноземних інвесторів;

іноземні інвестори можуть вступати в угоди з діючою на місцевому ринку олігополією (або ще гірше — монополією), яка не зацікавлена "збивати ціни". Вони також можуть справляти стримуючий вплив на національне підприємництво, поглинаючи фінансові накопичення в місцевій та іноземній валюті;

суттєві експортні надходження найбільш реальні у сировинних галузях, тому результатом їх функціонування дуже часто є трансформація галузевої структури приймаючої країни в сировинно-периферійну; нерегульований розвиток підприємств з іноземними інвестиціями може підсилити соціальне розшарування, маргіналізацію країни та її громадян.