12 Земельні ресурси. Географічні відмінності в забезпеченості. Проблеми раціонального використання.

Земельні ресурси - вид природних ресурсів; поверхню Землі, на якій можуть розміщуватися різні об'єкти господарства, міста та інші населені пункти. Це більшою мірою територіальні ресурси. Але при оцінці території з погляду можливостей розвитку сільського і лісового господарства важливо розглянути і якість земель - їх родючість, оскільки земля в даному випадку є головним засобом виробництва.  Забезпеченість людства земельними ресурсами визначається світовим земельним фондом, що становить 13,4 млрд га. З окремих великих регіонів найбільшим земельним фондом мають Африка (30 млн км2) і зарубіжна Азія (27,7 млн ​​км2), а найменшим-зарубіжна Європа (5,1 млн км2) і Австралія з Океанією (8,5 млн км2). Однак якщо розглядати забезпеченість регіонів земельними ресурсами з розрахунку на душу населення, то результат буде протилежним: на кожного жителя малонаселеній Австралії припадає 37 га землі (максимальний показник), а на жителя зарубіжної Азії - тільки 1,1 га, приблизно стільки ж і в зарубіжній Європі.  Структура земельного фонду показує, яким чином використовуються земельні ресурси. У ній виділяються сільськогосподарські землі (оброблювані - рілля, сади, засіяні луки й природні луки і пасовища), лісові землі, землі, зайняті населеними пунктами, промисловістю і транспортом, малопродуктивні і непродуктивні землі.  Найбільш цінні оброблювані землі займають всього 11% світового земельного фонду. Такий же показник характерний для СНД, Африки, Північної Америки. Для зарубіжної Європи цей показник вищий (29%), а для Австралії та Південної Америки-менш високий (5% і 7%). Країни світу з найбільшими розмірами оброблюваних земель - США, Індія, Росія, Китай, Канада. Оброблювані землі зосереджені в основному в лісових, лісостепових і степових природних зонах. Природні луки і пасовища переважають над оброблюваними землями скрізь (в Австралії більш ніж у 10 разів), крім зарубіжної Європи. У всьому світі в середньому 23% землі використовується під пасовища.  Структура земельного фонду планети постійно змінюється під впливом двох протилежних процесів. Один - боротьба людства за розширення земель, придатних для проживання і сільськогосподарського використання; інший - погіршення земель, вилучення їх із сільськогосподарського обороту в результаті ерозії, опустелювання, промислової та транспортної забудови, відкритої розробки корисних копалин. Другий процес йде більш швидкими темпами. Тому головна проблема світового земельного фонду - деградація сільськогосподарських земель, в результаті якої відбувається помітне скорочення оброблюваних земель, що припадають на душу населення, а «навантаження» на них весь час зростає. Країни з найменшою забезпеченістю ріллею на душу населення - Китай (0,09 га), Єгипет (0,05 га).  У багатьох країнах робляться зусилля щодо збереження земельного фонду і поліпшення його структури. У регіональному і глобальному аспекті вони все більш координуються спеціалізованими органами ООН - ЮНЕСКО, ФАО (Продовольча і сільськогосподарська організація ООН) та ін