38 Міграції населення та їх причини. Вплив міграцій на зміну народонаселення. Приклади зовнішніх і внутрішніх міграцій.

Велике вплив на розміщення, чисельність і склад населення надають міграції, тобто переселення людей з одного місця проживання в інше. Причини міграції можуть бути змушеними, економічними, політичними, національними, релігійними. Виїзд людей зі своєї країни на постійне місце проживання називається еміграцією, а в'їзд до іншу країну - імміграцією.  Зовнішні міграції населення виникли в глибокій старовині і тривали в середні віки. Осередком масової еміграції став Старий Світ. З початку XIX в. до другої світової війни з Європи виїхало близько 60 млн чол. у зв'язку із зростаючою там безробіттям. Велика частина осіла там, де розвивалося господарство і були вільні землі, - в США, Канаді, Австралії та Нової Зеландії, у країнах Південної Америки і ПАР.  Після другої світової війни Центральна Європа перетворилася на осередок імміграції, в місце тяжіння робочої сили з країн Південної Європи, Північної Африки, Туреччини, Індії, Пакистану. Таким чином, широке поширення набула трудова міграція. Нафтовидобувні країни Близького Сходу також стали центром припливу робочої сили з Єгипту, Ємену, Йорданії, Сирії та ін Важливим центром трудовий імміграції залишаються США, куди приїжджає робоча сила з країн Латинської Америки, Азії.  У другій половині XX в. з'явилася нова форма зовнішніх міграцій, яка одержала найменування «відплив умів». Суть її полягає в переманюванні висококваліфікованих іноземних учених і фахівців. Почалася вона з відтоку з країн Західної Європи в США, але потім основними постачальниками таких іммігрантів стали країни, що розвиваються. В кінці 80-х - початку 90-х рр.. у зв'язку з політичним я економічною кризою посилилася «відплив умів» із Росії, України.  До внутрішнім міграціям належить переміщення населення із сільської місцевості в міста, яке в багатьох країнах служить джерелом швидкого зростання міст, особливо це характерно для країн, що розвиваються. Для великих держав із великими контрастами в щільності населення типова міграція, пов'язана з освоєнням нових територій (США, Канада, Австралія, Росія, Бразилія, Китай).  Останніми роками наростають міграційні потоки біженців. Вони характерні для районів міжнаціональних конфліктів, військових дій. 

39 Загальна економіко-географічна характеристика Китаю.

Китай - велике древнє держава, що виник задовго до нової ери. Воно внесло величезний внесок у матеріальну та духовну культуру людства. ЕГП. Китайська Народна Республіка - третє за розмірами території держава світу, яке простягнулося у центральній і східній частинах Азії зі сходу на захід на 5,7 тис. км, а з півночі на південь - на 3,7 тис. км. Кордони проходять як по високогірних територій, так і в міжгірських долинах. Кордону з Монголією і Росією на великому протязі мають рівнинний характер. Надзвичайно вигідно приморське становище країни. Практично незамерзаючі моря відкривають широкий вихід в Тихий океан і величезні можливості для розвитку зовнішніх економічних зв'язків.  Природні ресурси Китаю великі й різноманітні. На півночі країни розташовані величезні масиви далекосхідних лісів, на півдні простору зайняті тропічними лісами. Країна займає одне з перших місць у світі за запасами кам'яного вугілля, залізної і марганцевої руд, бокситів і цинку, олова, вольфраму, молібдену та інших видів мінеральної сировини. Величезні водні ресурси бережуть у собі великі запаси гідроенергії.  Китай - сама багатонаселена країна в світі. Згідно з переписом 1990 р. чисельність населення Китаю становила 1 млрд 134 млн чол. Хоча в Китаї і проводиться активна демографічна політика зниження темпів зростання населення, до 2000 року вона становитиме 1,3 млрд чол. З одного боку, таке велике населення зумовлює величезні трудові ресурси (близько 700 млн чол.), З іншого - загострює житлову і продовольчу проблеми. КНР - країна багатонаціональна, хоча більше 90% її жителів - китайці. Велика частина національних меншин проживає у внутрішніх районах країни. Для Китаю характерні великі контрасти розселення: майже 90% жителів зосереджені на 1/3 території країни на сході. Китай слабко урбанізована країна, лише кожен третій житель країни - городянин. При цьому ні в одному іншому державі світу немає такої кількості міст-мільйонерів (близько 40).  За останні десятиліття Китай, господарство якого грунтується на суспільній власності, перетворився на велике індустріальне держава з найвищими темпами розвитку. Основу паливно-енергетичного комплексу Китаю утворює вугільна промисловість. Видобуток вугілля розосереджена по багатьом басейнах Північного та Східного Китаю. Зростає видобуток нафти і газу. Виробництво електроенергії базується на ТЕС (3/4 електроенергії). У Китаї здійснюється програма розвитку гідроенергетики: головні каскади ГЕС споруджуються в верхів'ях Янцзи і Хуанхе.  Основу металургійного комплексу становлять великі комбінати повного циклу, орієнтуються на родовища кам'яного вугілля й залізної руди (Анинань, Пекін).  У машинобудівному комплексі переважають не спеціалізовані, а універсальні підприємства. Вони тяжіють до великих міст, до морських портів та металургійних баз. В останні роки КНР домоглася помітних успіхів у виробництві побутової електроапаратури, приладів, ЕОМ. Головні центри машинобудування - Шанхай, Харбін, Пекін, Лоян і ін  Хімічний комплекс спирається на продукти коксо-і нафтохімії, горнохимическое і рослинна сировина. Виділяють дві групи виробництв: 1) мінеральних добрив; 2) побутової хімії і фармацевтики.  Столицею текстильної промисловості є Шанхай. За виробництвом бавовняних тканин КНР займає одне з провідних місць у світі.  У сільському господарстві Китаю зайнято 400 млн чол. У рослинництві різко переважають зернові - 80% всіх посівів. Головною оброблюваної культурою залишається мал. Він вирощується на зрошуваних землях, на півдні країни і в долині Янцзи. Основні посіви пшениці зосереджені на Великій Китайській рівнині, в басейні Хуанхе. Також вирощуються кукурудза, чай, картопля. Серед технічних культур переважає бавовник, основні посіви якого зосереджені в басейнах річок Хуанхе і Янцзи. На північному заході Китаю переважає інтенсивне кочове чи напівкочове скотарство. Розводять робочий худобу: коней, биків, волів.  Приблизно половина вантажообігу і пасажі-рооборота припадає на залізничний транспорт. Проте зростає частка автомобільного, морського і трубопровідного транспорту.  ^