
- •1. Державна мова – мова професійного спілкування
- •2.Мовне законодавство та мовна політика в Україні. Державна мова в Україні
- •3.Комунікативне призначення мови в професійній сфері 4. Професійна мовнокомунікативна компетенція
- •6. Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора. 7. Комунікативні ознаки культури мови
- •8.Словники у професійному мовленні. Типи словників.
- •9.Соціопсихолінгвістичний аспект культури мови.
- •11. Парадигма мовних формул. Вибір мовних одиниць у мовленні.
- •12. Функціональні стилі української мови та сфера їх застосування. Основні ознаки функціональних стилів. 13. Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів.
- •15. Сутність спілкування. Спілкування і комунікація. Функції спілкування.
- •16. Види, типи і форми професійного спілкування. Основні закони спілкування
- •17. Невербальні компоненти спілкування. Слухання і його роль у комунікації.
- •18. Гендерні аспекти спілкування. Стратегії мовленнєвого спілкування.
- •19. Поняття ділового спілкування. Стилі та моделі ділового спілкування
- •20. Поняття комунікації, типи комунікацій, перешкоди та бар’єри комунікації
- •21. Поняття про ораторську (риторичну) компетенцію
- •23. Мистецтво аргументації. Мовні засоби переконування.
- •25. Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій. Мовленнєві, стилістичні, композиційні і комунікативні принципи презентації
- •26. Індивидуальні та колективні форми фахогово спілкування. Функції та види бесід. Співбесіда з роботодавцем.
- •28. Наради, збори, перемовини, дискусії як форми колективного обговорення.
- •31/32 Класифікація документів. Національний стандарт України. Склад реквізитів документів.
- •33. Вимоги до змісту та розташування реквізитів. Вимоги до бланків документів
- •34. Оформлення сторінки. Вимоги до тексту документа.
- •35. Документація з кадрово-контрактних питань.
- •36. Довідково-інформаційні документи.
- •40. Історія і сучасні проблеми української термінології
- •42. Термінологія обраного фаху.
- •41. Термін та його ознаки. Термінологія як система. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія.
- •43. Кодифікація і стандартизація термінів
6. Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора. 7. Комунікативні ознаки культури мови
Мова і культура як духовні цінності органічно пов’язані між собою. Слово культура (від лат. сultura – освіта, розвиток) означає сукупність матеріальних і духовних цінностей, які створило людство протягом своєї історії. Мова – це прояв культури. Мова утримує в одному духовному полі національної культури всіх представників певного народу і на його території, і за її межами. Вона об’єднує всі явища культури, є їх концентрованим виявом. Культура мови – галузь мовознавства, що займається утвердженням норм на всіх мовних рівнях. Культура мови виконує регулюючу функцію, оскільки вона впроваджує нормативність, забезпечує стабільність, рівновагу мови. Культура мови невіддільна від практичної стилістики, яка досліджує і визначає оптимальність вибору тих чи інших мовних одиниць залежно від мети і ситуації мовлення. Отже, культура мови передбачає:– виховання навичок літературного спілкування;– поширення і засвоєння літературних норм у слововжитку, граматичному оформленні мови, у вимові та наголошуванні;– неприйняття спотвореної мови або суржику. Культура мови вимагає обов’язкового дотримання комунікантами мовних норм вимови, наголосу, слововживання і побудови висловів, точність, ясність, чистоту, логічну стрункість, багатство і доречність мовлення, дотримання правил мовленнєвого етикету. Виділяють такі основні аспекти вияву культури мовлення:– нормативність (дотримання усіх правил усного і писемного мовлення);– адекватність (точність висловлювань, ясність і зрозумілість мовлення);– естетичність (використання експресивно-стилістичних засобів мови, які роблять мовлення багатим і виразним);– поліфункціональність (забезпечення застосування мови у різнихсферах життєдіяльності).Основні ознаки культури мови:а) змістовність;б) правильність;в) точність;г) логічність і послідовність;д) доречність;е) виразність і образність. Недоречним є вживання діалектизмів, жаргонів, надмірне захоплення просторічною лексикою, канцеляризмами, запозиченнями. Їх вживання може бути виправданим тільки у відповідному стилі чи ситуації, адже вони роблять мову незрозумілою і важкою для сприйняття. Чистота мовлення – це відсутність суржику. Суржик – це штучно змішана мова (наприклад, українська та російська), яка використовується комунікатором в усному спілкуванні як лінгвістичне ціле. Первісне значення слова суржик – суміш зерна різних злаків і борошна з такої суміші, яке було невисоким за якістю і вживалося у важкі голодні роки. Тому назва суржик має негативне семантичне забарвлення. Підвищення особистої культури мовлення передбачає:– свідоме і відповідальне ставлення до слова;– аналізування мовлення, контроль слововживання, перевірка за відповідними словниками;– створення настанов на оволодіння нормами української літературної мови, на удосконалення знань відповідно до українського правопису, посібників, довідників;– опанування жанрів функціональних стилів;– активне пізнання навколишнього світу, різних культур;– удосконалення фахового мовлення.