
- •1. Державна мова – мова професійного спілкування
- •2.Мовне законодавство та мовна політика в Україні. Державна мова в Україні
- •3.Комунікативне призначення мови в професійній сфері 4. Професійна мовнокомунікативна компетенція
- •6. Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора. 7. Комунікативні ознаки культури мови
- •8.Словники у професійному мовленні. Типи словників.
- •9.Соціопсихолінгвістичний аспект культури мови.
- •11. Парадигма мовних формул. Вибір мовних одиниць у мовленні.
- •12. Функціональні стилі української мови та сфера їх застосування. Основні ознаки функціональних стилів. 13. Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів.
- •15. Сутність спілкування. Спілкування і комунікація. Функції спілкування.
- •16. Види, типи і форми професійного спілкування. Основні закони спілкування
- •17. Невербальні компоненти спілкування. Слухання і його роль у комунікації.
- •18. Гендерні аспекти спілкування. Стратегії мовленнєвого спілкування.
- •19. Поняття ділового спілкування. Стилі та моделі ділового спілкування
- •20. Поняття комунікації, типи комунікацій, перешкоди та бар’єри комунікації
- •21. Поняття про ораторську (риторичну) компетенцію
- •23. Мистецтво аргументації. Мовні засоби переконування.
- •25. Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій. Мовленнєві, стилістичні, композиційні і комунікативні принципи презентації
- •26. Індивидуальні та колективні форми фахогово спілкування. Функції та види бесід. Співбесіда з роботодавцем.
- •28. Наради, збори, перемовини, дискусії як форми колективного обговорення.
- •31/32 Класифікація документів. Національний стандарт України. Склад реквізитів документів.
- •33. Вимоги до змісту та розташування реквізитів. Вимоги до бланків документів
- •34. Оформлення сторінки. Вимоги до тексту документа.
- •35. Документація з кадрово-контрактних питань.
- •36. Довідково-інформаційні документи.
- •40. Історія і сучасні проблеми української термінології
- •42. Термінологія обраного фаху.
- •41. Термін та його ознаки. Термінологія як система. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія.
- •43. Кодифікація і стандартизація термінів
43. Кодифікація і стандартизація термінів
.Кодифікація термінів це систематизація термінів у словниках, довідниках, що орієнтують мовців на правильне їх використання. У наш час в Україні видається велика кількість словників з різних галузей знань. Це в основному словники таких типів: перекладні, енциклопедично-довідкові, тлумачно-перекладні.Перекладні словники найпоширеніший тип сучасних термінологічних словників. Більшість з них це російсько-українські видання, що зумовлено об’єктивними потребами професійного спілкування.Енциклопедично-довідкові словники подають пояснення наукових понять, а не просто фіксують терміни. Словникова стаття в лексикографічних працях такого типу складається з двох частин назви поняття і його визначення (дефініції).Тлумачно-перекладні словники це праці змішаного типу, які перекладають термін іноземною мовою (або кількома мовами) і подають його тлумачення.Стандартизація термінології це вироблення термінів-еталонів, термінів-зразків, унормування термінології в межах однієї країни (якщо це національний стандарт) або в межах групи країн (якщо це міжнародний стандарт). Стандартизована термінологія є обов’язковою для вживання в офіційних наукових, ділових, виробничих текстах.Основи стандартизації термінів було закладено в Німеччині в кінці XIX на початку XX ст., коли в багатьох терміносистемах виникла потреба впорядкувати нагромаджену термінологію, виявити межі галузевих термінологій, уточнити значення кожного терміна. Теоретичні основи стандартизації термінів розробив німецький учений В.Вюстер.У першій половині ХХ-го сторіччя в Україні і Росії було створено наукову термінологічну школу під керівництвом Д. Лотте, яка вивчала проблеми нормування термінології. Цей процес перебував під контролем держави: над виробленням стандартів працювали Комітет науково-технічної термінології (КНТТ), Комітет стандартизації мір і вимірних приладів та Всесоюзний науково-дослідний інститут інформації, класифікації та кодування. Прийняті державні стандарти мали силу закону. Ця система нормативної документації вилучила українську мову зі сфери науково-технічної діяльності. Понад 20 тис. державних стандартів, 47 тис. галузевих стандартів, 80 тис. технічних умов (ТУ) були російськомовні. Навіть 600 республіканських стандартів УРСР, що їх затвердив і видав Держплан УРСР, також були російськомовні.В українській історії першим нормувальним термінологічним центром можна вважати Наукове товариство імені Т. Шевченка (кінець ХІХ початок ХХ століття). З огляду на ці умови в Держстандарті України розроблено Концепцію державних систем стандартизації, метрології та сертифікації, яку схвалив уряд. У липні 1992 року спільним наказом Міносвіти та Держстандарту України створено Технічний комітет стандартизації науково-технічної термінології.