- •1. Державна мова – мова професійного спілкування
- •2.Мовне законодавство та мовна політика в Україні. Державна мова в Україні
- •3.Комунікативне призначення мови в професійній сфері 4. Професійна мовнокомунікативна компетенція
- •6. Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора. 7. Комунікативні ознаки культури мови
- •8.Словники у професійному мовленні. Типи словників.
- •9.Соціопсихолінгвістичний аспект культури мови.
- •11. Парадигма мовних формул. Вибір мовних одиниць у мовленні.
- •12. Функціональні стилі української мови та сфера їх застосування. Основні ознаки функціональних стилів. 13. Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів.
- •15. Сутність спілкування. Спілкування і комунікація. Функції спілкування.
- •16. Види, типи і форми професійного спілкування. Основні закони спілкування
- •17. Невербальні компоненти спілкування. Слухання і його роль у комунікації.
- •18. Гендерні аспекти спілкування. Стратегії мовленнєвого спілкування.
- •19. Поняття ділового спілкування. Стилі та моделі ділового спілкування
- •20. Поняття комунікації, типи комунікацій, перешкоди та бар’єри комунікації
- •21. Поняття про ораторську (риторичну) компетенцію
- •23. Мистецтво аргументації. Мовні засоби переконування.
- •25. Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій. Мовленнєві, стилістичні, композиційні і комунікативні принципи презентації
- •26. Індивидуальні та колективні форми фахогово спілкування. Функції та види бесід. Співбесіда з роботодавцем.
- •28. Наради, збори, перемовини, дискусії як форми колективного обговорення.
- •31/32 Класифікація документів. Національний стандарт України. Склад реквізитів документів.
- •33. Вимоги до змісту та розташування реквізитів. Вимоги до бланків документів
- •34. Оформлення сторінки. Вимоги до тексту документа.
- •35. Документація з кадрово-контрактних питань.
- •36. Довідково-інформаційні документи.
- •40. Історія і сучасні проблеми української термінології
- •42. Термінологія обраного фаху.
- •41. Термін та його ознаки. Термінологія як система. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія.
- •43. Кодифікація і стандартизація термінів
40. Історія і сучасні проблеми української термінології
Термінологія є основним джерелом поповнення лексичного складу високорозвинених сучасних мов. Наукове знання інтернаціональне за своєю природою. Українська термінологія, яка повинна розвиватися разом із термінологіями інших національних мов, має низку специфічних проблем, зумовлених історично, гостру потребу у створенні національних термінологічних стандартів, термінологічних словників тощо.Загально визнаним є той факт, що упорядкування, унормування, кодифікація і уніфікація української термінології належить до державотворчих процесів. Безповоротний процес українського державотворення вимагає від термінологічної системи відповідності сучасним потребам науки і суспільства. У складних державотворчих процесах за роки незалежності України була сформована українська термінологічна лексикографія.Причиною нестабільності розвитку української термінології та термінографії був факт певної залежності українських термінологічних систем від російської термінологічної основи.До слабких сторін сучасної української термінографії належить те, що автори більшості іншомовно-українських словників у першій лівій колонці не ставлять української мови або хоча не дають зворотніх українсько-іншомовних показників українських термінів з відповідними вказівкою на їх наявності у виданні.
42. Термінологія обраного фаху.
Термін – це слово або словосполучення, яке зіставляється з чітко окресленим поняттям певної галузі науки, техніки, мистецтва, суспільно-політичного життя. Основні ознаки терміна: системність, точність, тенденція до однозначності в межах своєї терміносистеми, наявність дефініції тощо.
Залежно від ступеня спеціалізації значення терміни можна поділити натри основні групи. Загальнонаукові терміни – це терміни, які вживаються майже в усіх галузевих термінологіях, Міжгалузеві терміни – це терміни, які використовуються в кількох споріднених або й віддалених галузях. Вузькогалузеві терміни – це терміни, характерні лише для певної галузі.
Вирізняють кілька шляхів поповнення фонду термінів. Вторинна номінація (термінологізація загальновживаних слів) – використання наявного в мові слова для називання наукового поняття. Словотвірний – утворення термінів за допомогою префіксів, суфіксів, префіксів і суфіксів одночасно, складанням слів і основ, скороченням слів. Цей спосіб термінотворення – один з найпродуктивніших на всіх етапах становлення термінології, зокрема й сучасному. Синтаксичний – використання словосполучень для називання наукових понять. Запозичення – називання наукового поняття іншомовним словом.
Термінологія може виконувати свої основні функції позначати наукові поняття і задовільняти потреби спілкування фахівців у тому випадку, якщо вона буде загальноприйнята, унормована, відповідатиме вимогам до термінів.
Кодифікація термінів це систематизація термінів у словниках, довідниках, що орієнтують мовців на правильне їх використання.
Сьогодні в Україні видається велика кількість словників з різних галузей знань. Це в основному словники таких типів: перекладні, енциклопедичнодовідкові, тлумачноперекладні.
Стандартизація термінології це вироблення термініветалонів, термінівзразків, унормування термінології в межах однієї країни (якщо це національний стандарт) або в межах групи країн (якщо це міжнародний стандарт). Стандартизована термінологія є обов'язковою для вживання в офіційних наукових, ділових, виробничих текстах.