
- •1. Державна мова – мова професійного спілкування
- •2.Мовне законодавство та мовна політика в Україні. Державна мова в Україні
- •3.Комунікативне призначення мови в професійній сфері 4. Професійна мовнокомунікативна компетенція
- •6. Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора. 7. Комунікативні ознаки культури мови
- •8.Словники у професійному мовленні. Типи словників.
- •9.Соціопсихолінгвістичний аспект культури мови.
- •11. Парадигма мовних формул. Вибір мовних одиниць у мовленні.
- •12. Функціональні стилі української мови та сфера їх застосування. Основні ознаки функціональних стилів. 13. Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів.
- •15. Сутність спілкування. Спілкування і комунікація. Функції спілкування.
- •16. Види, типи і форми професійного спілкування. Основні закони спілкування
- •17. Невербальні компоненти спілкування. Слухання і його роль у комунікації.
- •18. Гендерні аспекти спілкування. Стратегії мовленнєвого спілкування.
- •19. Поняття ділового спілкування. Стилі та моделі ділового спілкування
- •20. Поняття комунікації, типи комунікацій, перешкоди та бар’єри комунікації
- •21. Поняття про ораторську (риторичну) компетенцію
- •23. Мистецтво аргументації. Мовні засоби переконування.
- •25. Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій. Мовленнєві, стилістичні, композиційні і комунікативні принципи презентації
- •26. Індивидуальні та колективні форми фахогово спілкування. Функції та види бесід. Співбесіда з роботодавцем.
- •28. Наради, збори, перемовини, дискусії як форми колективного обговорення.
- •31/32 Класифікація документів. Національний стандарт України. Склад реквізитів документів.
- •33. Вимоги до змісту та розташування реквізитів. Вимоги до бланків документів
- •34. Оформлення сторінки. Вимоги до тексту документа.
- •35. Документація з кадрово-контрактних питань.
- •36. Довідково-інформаційні документи.
- •40. Історія і сучасні проблеми української термінології
- •42. Термінологія обраного фаху.
- •41. Термін та його ознаки. Термінологія як система. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія.
- •43. Кодифікація і стандартизація термінів
34. Оформлення сторінки. Вимоги до тексту документа.
Організаційно-розпорядчі документи оформляють на папері форматом А4 (297 х 210 мм) та А5 (148 х х 210 мм). Для зручності з обох боків сторінки залишаються вільні поля: ліве — 35 мм; праве — не менше 8 мм; верхнє — 20 мм; нижнє — 19 мм (для формату А4) та 16 мм (для формату А5).
Тільки перша сторінка документа друкується на бланку, друга і наступні — на чистих аркушах паперу.
Нумерація сторінок. У документах, оформлених на двох і більше аркушах паперу, нумерація сторінок починається з другої.
Якщо текст документа друкується з одного боку аркуша, то номери проставляються посередині верхнього поля аркуша арабськими цифрами на відстані не менше 10 мм від краю. Слово «сторінка» не пишеться, а також біля цифр не ставляться ніякі позначки.
Абзац — це відступ на початку першого рядка кожної частини документа, а також фрагмент тексту між двома такими відступами. Він вказує на перехід від однієї думки до іншої.
Типовий абзац має три частини:
1) зачин (формулюється тема абзацу, тобто повідомляється, про що йтиметься);
2) фраза (міститься основна інформація абзацу);
3) коментарі (підбивається підсумок того, про що говорилося в абзаці).
Вимоги до тексту документа
Основою службового документа є текст, який має чітко й переконливо відбивати причину й мету його написання, розкривати суть конкретної справи, містити докази, висновки.
Текст поділяється на взаємозумовлені логічні елементи: вступ, основну частину (доказ), закінчення. У вступі зазначається причина написання документа; в основній частині викладається суть питання, наводяться докази, пояснення, міркування; у закінченні вказується мета, заради якої складено документ.
У розпорядчих документах слід вживати дієслівні конструкції у формі наказового способу: Наказую… ; Пропоную... Використовувати скорочення слів, складноскорочені слова й абревіатури, які пишуться у діловодстві за загальними правилами: р-н, обл., км, напр., канд. філол. наук.
Віддавати перевагу простим реченням. Використовувати форми ввічливості за допомогою слів: шановний; високошановний; вельмишановний; високоповажний...
35. Документація з кадрово-контрактних питань.
В даний час на жорсткому ринку праці на перший план виходить проблема звернення на себе уваги працедавця. Саме тому періодично кожен з нас стикається з необхідністю правильно та вміло написати власний життєпис,- резюме чи автобіографію. Отже:
Резюме — це документ, в якому коротко викладаються особисті, освітні та професійні відомості про особу, один з найефективніших інструментів пошуку роботи. На вивчення резюме в середньому витрачається не більше 1-2 хвилин, тому дуже важливо відразу привернути увагу працедавця, зацікавити його і примусити призначити вам співбесіду. При створенні резюме потрібно пам’ятати про те, що воно стане вашою візитною карткою і повинно виділяти вас зі всього потоку людей, що шукають роботу.
Для того, щоб досягнути успіху, під час складання резюме варто дотримуватись певних правил:
Формулюйте свою мету зрозуміло, чітко, дохідливо.
Намагайтесь вжити якомога більше фахових слів, що відповідають посаді, яку ви хочете обійняти.
Для кожного конкретного конкурсу складайте окреме резюме.
Намагайтесь не вживати такі слова, як „я”, „ми”. Замість них вживайте на початку речення активні дієслова: організував, створив, керував, вивчав, обізнаний з.
Не надсилайте своєї фотокартки, якщо цього спеціально не передбачено.
Не вказуйте розмір заробітної плати й особисті відомості.
Для передруку резюме використовуйте якісний папір стандартного розміру.
Час від часу кожний з нас стикається з необхідністю написати і автобіографію.
Автобіографія — це документ, у якому особа, що складає його, подає опис свого життя та діяльності в хронологічній послідовності. Вона має бути вичерпною і лаконічною, може писатися від руки або з використанням технічних засобів. Залежно від призначення автобіографія може бути:
- автобіографією-розповіддю (укладається в довільній формі);
-втобіографією-документом (точно викладаються основні факти).
Основними складовими частинами тексту автобіографії є:
1. Прізвище, ім’я, по батькові (повністю, у називному відмінку).
2.Число, місяць, рік і місце народження.
3. Відомості про навчання.
4. Відомості про трудову діяльність.
5. Відомості про батьків.6. Склад родини і стан сім’ї.7. Паспортні дані, домашня адреса, номер телефону.