Експертні ігри

Грою називають такий вид людської діяльності, який відображає (відтворює) інші її види [Комарів, 1989]. При цьому для гри характерні одночасно умовність і серйозність.

Поняття експертної гри або гри з експертами в цілях видобування знань сходить до трьох джерел – це ділові ігри, що широко використовуються при підготовці фахівців і моделюванні [Борісова, Соловьева і ін., 1988; Бурков, 1980; Комарів, 1989]; діагностичні ігри, описані в роботах [Алексєєвськая, недоступ, 1988; Рельфанд, Розенфельд, Шифрін, 1988], і комп’ютерні ігри, все частіше вживані в навчанні [Пажітнов, 1987].

В даний час в психолого-педагогічних науках немає розвиненої теоретичної концепції ділових ігор і інших ігрових методів навчання. Проте на практиці ці ігри широко використовуються. Під діловою грою найчастіше розуміють експеримент, де учасникам пропонується виробнича ситуація, а вони на основі свого життєвого досвіду, своїх загальних і спеціальних знань і уявлень приймають рішення [Бурков, 1980]. Рішення аналізуються, і розкриваються закономірності мислення учасників експерименту. Саме ця аналізуюча частина ділової гри корисна для отримання знань. І якщо учасниками такої гри стають експерти, то гра з ділової перетворюється на експертну. З трьох основних типів ділових ігор (учбових, планово-виробничих і дослідницьких) до експертів найближче дослідницькі, які використовуються для аналізу систем, перевірки правил ухвалення рішень.

Діагностична гра – це та ж ділова гра, але вживана конкретно для діагностики методів ухвалення рішення в медицині (діагностика методів діагностики). Ці ігри виникли при дослідженні способів передачі досвіду від досвідчених лікарів новачкам. У нашому розумінні діагностична гра – це гра, безумовно, експертна без жодних обмовок, тільки з жорстко закріпленою предметною областю – медициною.

Рис.4.5. Класифікація експертних ігор

Плідність моделювання реальних ситуацій в іграх підтверджується сьогодні практично у всіх областях науки і техніка. Вони розвивають логічне мислення, вміння швидко ухвалювати рішення, викликають інтерес у експертів.

Відповідно до класифікації, введеної в п. 4.1, поділятимемо експертні ігри на:

• індивідуальні;

• групові.

Окрім цього (Рис.4.5), продовжимо і розвинемо цю класифікацію введенням інших критеріїв:

• використання спеціального устаткування;

• застосування обчислювальної техніки.

Ігри з експертом

В цьому випадку з експертом грає інженер по знаннях, який бере на себе яку-небудь роль в модельованій ситуації. Наприклад, одному з авторів часто доводилося розігрувати з експертом гру «Вчитель і учень», в якій інженер по знаннях бере на себе роль учня і на очах у експерта виконує його роботу (наприклад, пише психодіагностичний висновок), а експерт поправляє помилки «учня». Ця гра – зручний спосіб розговорити соромливого експерта.

Приклад 4.2

Інша гра (запозичена з роботи [Гельфанд, Розенфельд, Шифрін, 1988]) примушує інженера по знаннях dзяти на себе роль лікаря, який знає добре хворого, а експерт виконує роль консультанта. Консультант ставить питання і робить прогноз про доцільність застосування того або іншого виду лікування (у описаній грі це був прогноз доцільності електростимулюючої терапії при серцевій аритмії). Гра «двох лікарів» дозволила виявити, що експерту знадобилося всього 30 питань для успішного прогнозу, тоді як первинний варіант запитальника, складений медиками для тієї ж мети, містив 170 питань.

Приклад 4.3

Спочатку експерта просять написати обгрунтування для власного прогнозу. Наприклад, чому він вважає, що язва у хворого X заживає. Накопичується декілька таких обгрунтувань [Гельфанд, Розенфельд, Шифрін, 1988], а через деякий час експерту зачитують тільки його обгрунтування і просять зробити прогноз. Як правило, цього він зробити не може, тобто обгрунтування (або його знання) було неповним. Експерт доповнює обгрунтування, тим самим виявляються приховані (для самого експерта) пласти знань. Так, в іграх «Обгрунтування прогнозу рецидиву кровотечі» язви вдалося виявити, що значущими для прогнозу є всього три правила. Причому два правила входили в традиційно-діагностичний запитальник, а третє було сформульоване під час гри.

Приклад 4.4

Гра «фокусування на контексті»: експерт виконує роль ЕС, а інженер по знання – роль користувача. Розігрується ситуація консультації. Перші питання експерта виявляють найзначущіші поняття, найважливіші аспекти проблеми. Роль користувача може взяти на себе і інший експерт [Rabbits, Wright, 1987].

Основні поради інженеру по знаннях по проведенню індивідуальних ігор:

• грайте сміливіше, придумуйте ігри самі;

• не нав’язуйте гру експерту, якщо він не намеє бажання;

• у грі не «тисніть» на експерта, не забувайте мету гри;

• грайте весело, нешаблонно;

• не забувайте про час і про те, що гра втомлива для експерта.