Вільний діалог

Вільний діалог – це метод видобування знань у формі бесіди інженера по знаннях і експерта, в якій немає жорсткого регламентованого плану і запитальника. Це визначення не означає, що до вільного діалогу не треба готуватися. Навпаки, зовні вільна і легка форма цього методу вимагає високої професійної і психологічної підготовки. Підготовка до вільного діалогу практично може співпадати з пропонованою в роботі [Шуміліна, 1973] підготовкою до журналістського інтерв’ю. Малюнок 4.4 графічно ілюструє схему такої підготовки, доповнену у зв’язку із специфікою інженерії знань. Підготовка займає різний час залежно від ступеня професіоналізму аналітика, але у будь-якому випадку вона необхідна, оскільки зменшує вірогідність найраціональнішого методу – методу проб і помилок.

Р ис.4.4. Підготовка до видобування знань

Кваліфікована підготовка до діалогу допомагає аналітику стати істинним драматургом або сценаристом майбутніх сеансів, тобто запланувати гладкий перебіг процедури видобування: від приємного враження на початку бесіди перехід до професійного контакту через пробудження інтересу і завоювання довіри експерта. При цьому для забезпечення бажання експерта продовжити бесіду необхідно проводити «погладжування» (термінологія Е. Берна [Берн, 1988J), тобто підбадьорювати експерта і підтверджувати всіляко його упевненість у власній компетентності (фрази-вставки: «Я вас розумію...», «...це дуже цікаво» і т. д.).

Так, в одному з досліджень по техніці ведення професійних журналістських діалогів [Matarozzo, Wettman, Weins, 1963] було експериментально доведено, що схвальне і заохочувальне «хмикання» інтерв’юєра збільшує довжину відповідей респондента. При цьому схвалення повинне бути щирим, як показав досвід інтерв’юєрів Інституту демоскопії Німеччини: «Кращий прийом – це уникати всяких прийомів: відноситися до опитуваного з істинним людинолюбством, не з награним, а із справжнім інтересом» [Ноель, 1978]. Щоб розговорити співбесідника, можна спочатку аналітику розповісти про себе, про роботу, тобто поговорити самому.

Ми вже писали про професійну придатність інженерів по знаннях і необхідності попереднього психологічного тестування при підготовці інженерів по знаннях. Тут тільки приведемо каталог властивостей ідеального інтерв’юєра [Ноель, 1978]. На наш погляд, це цілком відповідний зразок портрета інженера по знаннях перед серією вільних діалогів: «Він повинен виглядати здоровим, спокійним, впевненим, вселяти довіру, бути щирим, веселим, виявляти цікавість до бесіди, бути охайно одягненим, доглянутим». Хороший аналітик може особистою чарівливістю і вмінням приховати вади підготовки. Блискуча коротка характеристика інтерв’юєра приведена в тій же роботі - «товариський педант».

У вільному діалозі важливо також вибрати правильний темп або ритм бесіди: без великих пауз, оскільки експерт може відвернутися, але і без гонки, інакше швидко стомлюються обидва учасники і наростає напруженість, крім того, деякі люди говорять і думають дуже поволі. Уміння чергувати різні темпи, напруги і розрядку в бесіді істотно впливає на результат.

Підготовка до діалогу так само, як і до інших активних методів видобування знань, включає складання плану проведення сеансу видобування, в якому необхідно передбачити наступні стадії:

1. Початок бесіди (знайомство, створення у експерта «образу» аналітика, пояснення цілей і задач роботи).

2. Діалог по здобуванню знань.

3. Завершальна стадія (подяка експерту, підведення підсумків, договір про подальші зустрічі).

Девізом для інженера по знаннях можуть послужити погляди одного з класиків вітчизняного літературознавства М. М. Бахтіна [Бахтін, 1975]:

«Діалог – зіткнення різного розуму, різних істин, несхожих культурних позицій, що становлять єдиний розум, єдину істину, загальну культуру».

«Діалог припускає:

• унікальність кожного партнера і їх принципова рівність один одному;

• відмінність і оригінальність їх точок зору;

• орієнтацію кожного на розуміння і на активну інтерпретацію його точки зору партнером;

• очікування відповіді і його передбачення у власному вислові;

• взаємну доповнюваність позицій учасників спілкування, співвідношення яких і є метою діалогу».

Порівняльні характеристики активних індивідуальних методів видобування знань представлені в табл. 4.2.

Таблиця 4.2. Порівняльні характеристики активних індивідуальних методів видобування

Активний індивідуальний метод видобування знань	Анкетування	Інтерв’ю	Вільний діалог
Достоїнства	Можлтвість стандартизованого опитування декількох експертів Не вимагає особливої напруги від аналітика під час процедури анкетування	Наявність зворотного зв’язку (можливість уточнення і вирішення суперечностей) для експерта	Гнучкість Сильний зворотній зв’язок зміни Можливість зміни сценарію і форми сеансу
Недоліки	Потребує вміння і досвіду складання анкет Відсутність контексту між експертом, немає зворотного зв’язку. Питання анкети можуть бути неправильно зрозумілі експертом	Вимагає значного часу на підготовку питань інтерв’ю	Вимагає від аналітика високої напруги Відсутність формальних методик проведення Важкість протоколювання результатів
Вимоги до експерта (типи і якості)	Практик і мислитель	Співбесідник або мислитель	Співбесідник або мислитель
Вимоги до аналітитка (типи і якості)	Мислитель (педант у складанні анкет, уважність)	Співбесідник (журналістські навики, уміння слухати)	Співбесідник (спостережливість уміння слухати, чарівливість)
Характеристика предметної області	Слабо структуровані, слабо і середньо документовані	Теж	Теж