- •1. Поняття сімейного права. Метод сімейного права. Принципи сімейного права.
- •2. Підходи до визначення сімейного права на різних історичних проміжках (у Російській Імперії, у срср, у незалежній Україні).
- •3. Норми сімейного законодавства іноземних держав у системі сімейного законодавства України.
- •4. Історичні форми сім’ї та шлюбу.
- •5. Поняття сім’ї (у філософському, соціологічному та юридичному розумінні).
- •6. Доктринальні та законодавчо закріплені поняття шлюбу.
- •7. Умови та підстави реєстрації шлюбу (за чинним ск).
- •8. Шлюбний вік. Надання права на шлюб.
- •9. Значення державної реєстрації шлюбу, порядок, правові наслідки.
- •10. Фактичні шлюбні відносини, правові наслідки.
- •11. Порядок встановлення факту перебування у фактичних шлюбних відносинах.
- •12. Перші декрети, які заклали принципи побудови сімейно-шлюбного законодавства, загальна характеристика.
- •13. Перші кодифікації сімейно-шлюбного законодавства.
- •14. Указ Президії вр срср від 8 липня 1944 року, його значення для розвитку сімейно-шлюбного законодавства, рівень забезпечення прав дітей за його положеннями.
- •15. Поняття сімейних правовідносин, зміст, елементи, суб’єкти, види.
- •16. Акти громадянського стану. Реєстрація актів цивільного стану.
- •17. Спорідненість та свояцтво, їх юридичне значення.
- •18. Особиста приватна власність дружини, чоловіка.
- •19. Здійснення дружиною , чоловіком право особистої приватної власності
- •20. Обєкти права спільної сумісної власності
- •21. Виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало дружині, чоловікові.
- •22. Здійснення подружжям права спільної сумісної власності.
- •23. Дія і застосування презумпції «згоди» та необхідність згоди іншого з подружжя на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном.
- •24. Договори подружжя між собою. Управління спільним майном.
- •25.Відповідальність подружжя по власним та спільним зобов’язанням.
- •26. Здійснення права спільної сумісної власності після розірвання шлюбу.
- •27. Розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
- •28. Способи та порядок поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
- •29. Шлюбний договір зміст та форма його укладання. Зміна умов шд. Відмова від шд.
- •30. Поняття та загальні підстави припинення шлюбу.
- •31. Припинення шлюбу шляхом його розірання (за зпільною згодою подружжя, яке не має дітей, за спільною згодою подружжя яке має малолітніх, неповнолітніх дітей)
- •33.Режим роздільного проживання подружжя
- •34. Порядок поновлення шлюбних відносин
- •36 Визнання походження дитини. Визнання походження дитини у випадку застосування методу штучного запліднення, при імплементації ембріона «сурогатній матері».
23. Дія і застосування презумпції «згоди» та необхідність згоди іншого з подружжя на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном.
Згідно ст. 65 СК подружжя розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності за взаємною згодою. Більш того, при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Законодавець у наведеній нормі передбачив так звану презумпцію згоди одного з подружжя на укладення другим з подружжя договорів щодо відчуження спільного майна. Однак не можна не погодитися із твердженням, що встановивши таку презумпцію, законодавець не передбачив правових наслідків укладення угод одним з подружжя без згоди другого з подружжя, а також не встановив критеріїв, які слугували б підставою для висновку, щоб не вважати, що той з подружжя, який є учасником угоди, діяв за згодою другого з подружжя, і якими доказами має підтверджуватися відсутність такої згоди. Законом надається право дружині або чоловіку на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним, як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Застосовуючи статтю 31 Цивільного кодексу можна зазначити, що дрібним побутовим правочином, який укладається одним із подружжя, є правочин, якщо він задовольняє побутові потреби подружжя та стосується предмета, який має невисоку вартість.
Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. На питання, яке саме майно слід відносити до цінного, ні Сімейний, ні Цивільний кодекси України не дають чіткої відповіді та не містять визначення критеріїв цінності майна.
Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена (ч.4 ст. 65ЦК). Аналіз ст. 65 СК дає підстави зробити висновок, що така згода подружжя викладається на окремому документі (заяві), а справжність підпису нотаріально засвідчено.
24. Договори подружжя між собою. Управління спільним майном.
Подружжя як суб'єкт майнових відносин здійснює право спільної власності також через укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, (ст. 64 СК).
На практиці коло правочинів між подружжям не досить широке. Однак, оскільки між подружжям відповідно до закону можуть укладатися будь-які договори, то важливим є питання про форму таких договорів, на яке сімейне законодавство відповіді не дає. У літературі висловлюється думка про необхідність поширення на майнові угоди між подружжям положень цивільного законодавства .
Відповідно до ч. 2 ст. 64 СК подружжя має право відчужити на користь другого з подружжя свою частку у праві спільної сумісної власності шляхом укладення певного договору, який може бути укладений без виділу цієї частки. Практична реалізація цієї норми в нотаріальному процесі може мати два варіанти.
1. Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
2. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
3. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.