Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
lektsia_po_nalogam.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
104.93 Кб
Скачать

5)За суб’єктами оподаткування:

- податки з юридичних осіб (податок на прибуток, комунальний податок);

- податки з фізичних осіб ( податок з доходів фізичних осіб, податок на промисел);

- змішані ( плата за землю, податок з власників транспортних засобів).

Також можна класифікувати податки залежно від методів встановлення відсоткових ставок:

Прогресивні – податки, що передбачають зростання податкової ставки при збільшенні об’єкта оподаткування;

Регресивні – податки, що передбачають зменшення податкової ставки при збільшенні об’єкта оподаткування;

Пропорційні – податки які мають єдині ставки, що не залежать від розміру об’єкта оподаткування.

6) За повнотою прав використання податкових надходжень податки поділяються на:

  • закріплені – обов’язкові платежі. які на тривалий період повністю чи частково закріплені як дохідне джерело конкретного бюджету (бюджетів);

  • регулюючі – обов’язкові платежі, які можуть надходити до різних бюджетів ( наприклад, акцизний збір).

7) За джерелом сплати податки поділяють на:

  • податки, що включаються у виробничі витрати;

  • податки, що включаються у виручку від продажу;

  • податки, що сплачуються з прибутку або доходу;

  • податки, що сплачуються із фінансового результату;

  • податки, що сплачуються із заробітної плати.

  1. Елементи системи оподаткування

Теоретичну основу податків складають їх елементи. Кожен податок містить наступні основні елементи: суб'єкт (платник) податку, об'єкт податку, джерело податку, одиницю оподаткування, податкову ставку, податкову квоту, податкові пільги.

Основними елементами системи оподаткування є:

Об’єкт податку вказує на те, що саме оподатковується (дохід, земля, транспортний засіб тощо). Назва податку майже завжди походить від об’єкта оподаткування. У фіскальній термінології об’єкт оподаткування ще називають податковою базою.

Суб’єкти оподаткування — це особи (юридичні або фізичні), на яких покладено обов’язки сплачувати, утримувати та перераховувати податки до бюджету. Платника податку треба відрізняти від справжнього носія податку (кінцевого споживача) — особи, на яку податок припадає наприкінці усіх процесів перекладання.

Джерелом податку називають дохід, з якого платник сплачує податок. Джерело сплати може бути безпосередньо пов’язане з об’єктом оподаткування (коли оподатковується сам дохід або майно, що приносить дохід), а може і не мати стосунку до об’єкта оподаткування (наприклад, податки на майно і землю, які перебувають в особистому користуванні і не приносять доходу їх власникам). Податок може сплачуватись із доходу (незалежно від джерел його отримання), або капіталу (майна), коли для покриття податку доводиться витрачати його частку.

Одиницею оподаткування (або масштабом вимірювання) є одиниця виміру (фізичного чи грошового) об’єкта оподаткування. Фізичний вимір точніше відображає об’єкт оподаткування (площа земельної ділянки в га або м2, обсяг циліндра двигуна транспортного засобу в м3). Грошовий вимір може бути безпосереднім — у разі оцінювання доходів і опосередкованим — якщо оцінюється земельна ділянка, майно тощо.

Ставка податку — це законодавчо встановлена величина податку на одиницю виміру бази оподаткування. Існують два підходи до встановлення податкових ставок: універсальний і диференційований. За універсального встановлюється єдина для всіх платників ставка, за диференційованого — кілька. Диференціація ставок може відбуватися у двох напрямах. Перший — у розрізі платників, коли для більшості платників виділяється основна ставка, а також знижені й підвищені ставки для окремих платників. Другий — у розрізі різних характеристик і оцінок об’єкта оподаткування. За способом побудови ставки податку поділяються на тверді та процентні. Тверді ставки встановлюються у грошовому вимірі на одиницю оподаткування в натуральному обчисленні. Процентні ставки встановлюються щодо об’єкта оподаткування, який має грошовий вимір. Процентні ставки можуть бути пропорційними, прогресивними, регресивними і змішаними. Пропорційні — це єдині ставки, що не залежать від розміру об’єкта оподаткування. Прогресивні — це такі ставки, розмір яких зростає в міру збільшення обсягів об’єкта оподаткування. Регресивні ставки на відміну від прогресивних зменшуються в міру зростання об’єкта оподаткування. У практиці оподаткування прогресивні і регресивні ставки можуть застосовуватись як окремо, так і в поєднанні — у вигляді прогресивно-регресивної і регресивно-прогресивної шкали ставок.

Податкова квота — частка податку в доході платника. Вона характеризує рівень оподаткування і може бути як в абсолютному, так і у відносному вимірах. У податковій справі податкові квоти законодавчо не встановлюються.

Додатковими елементами системи оподаткування є:

  • норма оподаткування – відношення податкових надходжень до податкової бази;

  • податковий борг – це величина не внесених у встановлений термін сум податку, а також штрафні санкції за порушення терміну сплати податку;

  • податкова застава – це матеріальне або майнове забезпечення непогашеного вчасно податкового зобов’язання;

  • податкові канікули – відстрочення на певний період належних до сплати сум податків або певне звільнення від сплати податку протягом певного періоду;

  • податкове право – сукупність правових норм, що регулюють відносини в галузі податків;

  • податковий звіт – документ, що подається до податкової інспекції зі звітними даними про розрахунки з бюджетом;

  • податковий період – термін, протягом якого завершується процес формування бази оподаткування і визначається розмір податкового зобов’язання;

  • податковий кредит – термінова відстрочка податку, який належить до сплати. (полягає в перенесені терміну сплати на користь платника, тобто платник податку користується коштами, які належить зарахувати до бюджету).

  • Податковий тиск – відношення загальної суми податкових зборів до сукупного національного продукту;

  • Податкове розслідування – виявлення і розслідування фактів ухилення від оподаткування шляхом приховування доходів та інших об’єктів оподаткування.

  • Ухилення від сплати податків – дії платників податків, спрямовані на несплату податків шляхом заниження доходу чи оцінки майна або повного приховування їх.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]