Загальні основи педагогіки

Загальне уявлення про педагогіку. Її предмет, цілі і завдання, функції. Основні категорії педагогіки, їх взаємозв’язок

Педагогіка як галузь гуманітарного, антропологічного, філософського знання. Категоріальний аспект педагогіки: виховання, освіта, навчання, розвиток, самовиховання, особистість. Система педагогічних наук. Зв’язки педагогіки з іншими науками. Завдання педагогіки. Місце педагогіки в системі наук. Підходи до визначення педагогіки як науки і як мистецтва. Джерела розвитку педагогіки.

Характеристика методів науково-педагогічного дослідження

Сутність і особливості наукових досліджень в педагогіці. Класифікація методів науково-педагогічного дослідження: Особливості та принципи застосування. Характеристика емпіричних методів дослідження. Методи педагогічної діагностики. Традиційні методи досліджень. Педагогічний експеримент. Логіка і методика педагогічних досліджень.

Уявлення про методологію педагогіки. Методологічна культура вчителя

Методологія наукового пізнання. Методологія дослідження. Сукупність прийомів дослідження. Вчення про методи пізнання. Рівні методологічних знань. Напрями науково-педагогічних досліджень: технології навчального процесу, оцінки якості навчання, експертиза підручників і навчальних посібників.

Дитина як суб’єкт і об’єкт педагогічного процесу. Індивідуальний розвиток особистості і його рушійні сили. Соціальні і біологічні чинники розвитку особистості

Особливість (розвиток, формування і соціалізація особистості), структура особистості людини, внутрішні і зовнішні чинники розвитку людини. Співвідношення: Людина-Особистість-Індивідуальність. Основні концепції співвідношення біологічного і соціального розвитку людини. Статевовікові і індивідуальні особливості дітей і підлітків, специфіка їх прояву в різних соціальних ситуаціях розвитку. Педагогічна періодизація розвитку дитини.

Загальне уявлення про дидактику. Сутність процесу навчання, його функції і структура

Понятійний апарат дидактики. Мета, завдання та структура процесу навчання. Психологічні основи процесу навчання.

Сучасні дидактичні концепції

Традиційна система навчання (Я.А. Коменський, Й.Г. Песталоцці, Й.Ф. Гербарт), педоцентрична концепція (Д. Дьюї, Г. Кершенгитейнер). Сучасна дидактична система (пояснювально-ілюстративна, проблемна І.Я. Лернер, М.Н. Скаткін) програмоване навчання, особистісно-розвивальне навчання (К. Роджерс).

Закономірності і принципи процесу навчання

Об’єктивні, істотні, стійки зв’язки між складеними компонентами процесу навчання. Виховний і розвивальний характер процесу навчання. Обумовленість процесу навчання потребами суспільства. Залежність процесу навчання від умов, у яких він відбувається. Взаємозв’язок процесу навчання і реальних навчальних можливостей учнів. Зв'язок процесу навчання із процесами освіти, виховання і розвитку. Взаємозв’язок процесів викладання і навчання. Організація навчання і завдання, зміст і методи навчання.

Характеристика видів навчання

Репродуктивне, проблемне алгоритмізоване, дистантне навчання.

Поняття про засоби навчання. Типологія і функції засобів навчання в сучасній школі

Технічні засоби навчання. Допоміжні матеріальні засоби школи з їх специфічними дидактичними функціями.

Поняття організаційних форм навчання. Загальні і конкретні форми організації навчання

Традиційні технології у сучасній школі. Індивідуальне, групове навчання, белл–ланкастерська система навчання (Е. Белл) індивідуалізоване (дальтон-план) класно-урочна система, лабораторно-бригадна організація навчання.

Класно-урочна форма організації навчання. Сучасний урок. Пошуки шляхів вдосконалення уроку

Форма організації навчання. Частина навчального процесу. Розклад і регламентація в часі. Постійна форма, що забезпечує систематичне засвоєння знань. Фронтальна, групова, парна, індивідуальна робота.

Типи і структура уроку, їх різновиди і можливості рішення задач навчання і розвитку особистості учня

Класифікація типів уроків за В.Онищуком (засвоєння нових знань, формування вмінь і навичок, застосування знань, умінь і навичок). Узагальнення і систематизація знань, перевірка, оцінювання та корекція знань, умінь і навичок.

Виховання як соціокультурний і педагогічний процес

Сутність поняття «виховання». Виховання як соціокультурний і як педагогічний процес.

Рушійні сили, логіка, закономірності і принципи виховання

Теорія і практика. Поняття «норма» в вихованні. Кризи в вихованні нема. Програмування долі. Мета виховання. Перевиховання. Самовиховання.

Базові концепції виховання і розвитку особистості

Суспільна спрямованысть виховання. Сутність і специфіка рушійних сил виховання, співвідношення понять «формування», «соціалізація» і «виховання». Сутність і структура перевиховання і самовиховання. Психоаналітична теорія (З. Фрейд і його школа). Особистість як єдність трьох структур: Ид, Его, супер-Его.

Поняття про зміст виховання. Загальнолюдське і індивідуальне, національне і інтернаціональне в вихованні

Джерела виховання. Закон мети виховання. Мета виховання радянської школи. Мета сучасного виховання. Зарубіжні концепції виховання. Загальне поняття про форми організації виховного процесу. Діалогічні, групові (колективні) і масові форми вихованого процесу.

Духовний розвиток особистості і педагогічні проблеми становлення її світогляду

Сутність методів формування свідомості особистості: розповідь, пояснення, лекція, етична бесіда, диспут, приклад. Сутність методів організації діяльності і формування досвіду суспільної поведінки.

Духовно-моральне і виховання учнів в сучасній школі

Виховання з метою забезпечення виживання, виховання громадянина, виховання гуманістичності. Виховання особистості, здатної до самореалізації. Педагогічна вимога, суспільна думка, доручення, ситуації реальні, спонтанні ситуації, рольова гра.

Громадянське виховання учнів у сучасній школі

Виховання національної гідності й менталітету, навіювання вихованням аксіоми про унікальність і неповторність людини. Формування почуттів совісті і честі як засобів самооцінки своїх дій. Поважне і вимогливе ставлення виховання. Знання історії свого народу, культури, традицій, звичаїв, віри свого народу.

Фізичне виховання школярів. Формування здорового способу життя сучасного школяра

Теорія і практика фізичного виховання школярів, зміни поглядів на фізкультуру, фізичний стан, зміст фізичного виховання школярів, засвоєння теоретичних знань (знання із загальної гігієни та гігієни фізичних вправ), гімнастичні вправи (шикування, стройові вправи), легка атлетика (види бігу, стрибки, метання на відстань). Спортивні ігри. Лижна підготовка. Зміцнення здоров’я і загартування організму школярів. Природні і гігієнічні чинники які впливають на фізичний стан школярів.

Естетичне виховання учнів у сучасній школі

Методологічна засада естетичного виховання, естетична свідомість, естетичні почуття, естетичний смак, естетичний ідеал. Естетична поведінка особистості, джерела естетичного виховання (твори образотворчого мистецтва, музика, художня література, театр, кіно, телебачення, естрада, цирк). Створення естетичної обстановки в школі, класі, квартирі.

Загальне поняття про методи і прийоми виховання. Умови оптимального вибору і використання вчителем методів виховання

Метод переконання (розповідь, бесіда, диспут, приклад, пояснення). Методи управління. Методи спілкування. Форма виховання. Види форм виховання, цілеспрямованість виховання, зв'язок виховання з життям, єдність свідомості та поведінки у вихованні. Виховання в праці. Виховання особистості в колективі. Поєднання педагогічного керівництва з ініціативою та самодіяльністю школярів. Єдність педагогічних вимог школи, сім’ї і громадськості.

Характеристика методів виховання, які формують досвід поведінки, діяльності і спілкування особистості

Група поєднує словесно-емоційні впливи – розповідь, пояснення, роз’яснення, етичну бесіду, лекцію, умовляння, навіювання, диспут, доповідь, приклад, вправи, прямі і непрямі педагогічні вимоги, суспільна думка. Доручення, що сприяє формуванню суспільної активності, створення ситуацій, що виховують.

Поняття про колектив, групу. Педагогічні аспекти взаємодії особистості і колективу. Теорія колективу А.С. Макаренка

Формування і розвиток колективу. Проблема колективу, її актуальність в педагогічній науці (Н.К. Крупська, А.С. Макаренко, С.Т. Шацький, В.О. Сухомлинський). Ознаки притаманні колективу (наявність суспільно значущих цілей, спільна праця, загальна діяльність, відносини ділової залежності, повага і вимогливість, взаємодопомога, довіра і контроль, педагогічне керівництво, суспільна думка як механізм впливу колективу на особистість). Функції колективу (організація життєдіяльності школярів у різних формах: навчанні, праці, грі, суспільній діяльності, формуванні моральних якостей особистості). Типи колективів – навчально-виховний (школа, клас), ідеологічний колектив – дитячі і юнацькі об’єднання, колектив за інтересами: дитячі клуби, гуртки, секції, творчі об’єднання.

Дитячий колектив як об’єкт і суб’єкт виховного процесу. Структура колективу, педагогічні умови його становлення

Загальношкільний колектив – мета, шлях руху вперед, пошук нових шляхів, емоційний заряд діяльності. Взаємодія первинного і загальношкільного колективів. Первинний колектив є контактним колективом, певна ланка між учнем і колективом школи. Функції первинного колективу. Вироблення системи вимог до кожного учня. Організація допомоги в навчанні проведення різних заходів, вникнення в інтереси, потреби школярів. Малі групи (мікрогрупи) у структурі первинного колективу. Теорія колективу за А.С. Макаренком. Шляхи згуртування колективу. Вивчення колективу, визначення стадій його розвитку. Висунення об’єктивних, педагогічно вивірених вимог до учнів. Навчання учнівського активу. Постановка перспектив (близької, середньої, далекої) перед колективом у навчальній, трудовій, суспільній діяльності. Залучення школярів до активної різнобічної колективної діяльності.

Поняття виховної системи школи. Характеристика різних виховних систем

Система виховної роботи в школі, об’єкт і суб’єкт ВСШ, структура виховних систем, етапи становлення виховної системи: становлення, утворення, повний розвиток, розпад або відновлення.Функції ВСШ – інтегруюча, регулююча, розвивальна, захисна, компенсаторна, коригуюча. Типи ВСШ – авторитарна, гуманістична виховна система.

Зміст, форми і методи взаємодії шкільного і сімейного виховання. Специфіка і основи сімейного виховання

Форми взаємодії сім’ї і школи. Батьківські лекторії, психологічні тренінги для батьків і дітей, тематичні семінари для батьків, відвідування сімей, батьківські збори, запрошення в школу, озброєння сім’ї технологією і методикою, участь батьків в роботі школи. Функції сім’ї - репродуктивна, економічна, виховна, комунікативна, рекреативна. Напрямки взаємодії школи і сім’ї. Примірна програма вивчення умов сімейного виховання. Методи вивчення сім’ї.

Функції і основні напрями діяльності класного керівника

Положення про середню школу України (1991р.). Виховна діяльність класного керівника. Система роботи класного керівника. Вивчення учнів. Організація і виховання класного колективу. Координація виховної діяльності вчителів. Організація і проведення позакласної виховної роботи. Підвищення якості знань учнів. Зміцнення дисципліни і виховання культури поведінки. Робота з батьками учнів. Функції класного керівника: діагностична, організаційна, вихована, координуюча, стимулююча.

Виховання патріотизму і інтернаціоналізму, віротерпимості і толерантності

Сутність понять «патріотизм», «інтернаціоналізм», «віротерпимість», «толерантність». Моральний і політичний принцип патріотизму. Соціальне почуття патріотизму. Любов до Батьківщини, відданість їй. Патріотична свідомість і поведінка як моральна риса. Поважне ставлення до рідної мови. Турбота про інтереси Батьківщини. Прояв цивільних почуттів і збереження вірності Україні. Поважне ставлення до історичного минулого України. Практична діяльність учнів з формування патріотизму, інтернаціоналізму, толерантності, віротерпимості.

Розумове виховання: завдання, шляхи, засоби і методи розумового виховання

Мотивація навчально-пізнавальної діяльності. Формування вмінь і навичок. Сутність вмінь і навичок. Розвиток ерудиції і потреб в самоосвіті. Розумова культура. Складові структури розумової культури: мотиви розумової діяльності, знання й уміння – основа кругозору і компетентності особистості, пізнавальна активність, самоконтроль і самооцінка власних інтелектуальних можливостей та здібностей. Сутність розумового виховання. Завдання розумового виховання: озброєння запасом знань, формування основ наукового світогляду, розвиток пізнавальних інтересів. Шляхи впровадження розумового виховання: організація навчальної діяльності школярів, шляхи організації позакласної і позашкільної роботи з розвитку пізнавальних сил і здібностей, процес організації інтелектуального дозвілля дітей у родині, процес самоосвіти. Форми організації розумового виховання учнів у школі.

Правове виховання школярів

Сутність правового виховання. Правове виховання учнівської молоді і розбудова правової держави. Соціально-економічна ситуація на початку ХХІ століття і її вплив на формування морального середовища для виховання дітей і молоді. Мета правового виховання. Залучення учнів до правової культури. Недоліки правової виховної роботи школи - недостатня увага до вивчення обов’язків, особистої відповідальності людини за свою поведінку. Розрив між змістом правових норм і конкретною поведінкою учнів. Озброєння учнів знаннями законів, систематичне інформування про актуальні питання права. Формування в учнів поваги до держави і права. Вироблення в учнів навичок і умінь правомірної поведінки. Формування в учнів нетерпимого ставлення до правопорушень і злочинності. Знання учнів про адміністративне, цивільне, трудове і кримінальне право. Конвенція прав дитини.

Педагогічне спілкування, його функції

Структура, рівні, види педагогічного спілкування. Спілкування як діяльність: інтенціональність (наявність конкретної мети та специфічних мотивів), результативність (міра збігання досягнуто результату з означеною метою), нормативність (необхідність соціально-психологічного контролю за перебігом і результатами акту спілкування). Педагогічне спілкування і властиві йому функції: пізнання особистості, обмін інформацією, організація діяльності, обмін ролями, співпереживання, самоствердження, регулювання спільної діяльності, спонукання особистості до дії та взаємодії. Етапи педагогічного спілкування – моделювання очікуваного спілкування, організація початкового етапу спілкування, керівництво спілкуванням, аналіз результатів спілкування. Рівні педагогічного спілкування: конвенційний, примітивний, маніпулятивний, стандартизований, ігровий, діловий, духовний. Види педагогічного спілкування, стилі педагогічного спілкування.