Мотивація
є висловленням (вказівкою) людина на те, що, на її думку, спонукає до діяльності.
може не збігатися з реальним мотивом з двох причин:
людині, особливо підростаючій особистості, важко усвідомити реальний мотив;
д еякі люди свідомо маскують реальний мотив
говорять про нереальний мотив,
аби краще виглядати перед
оточуючими
Мотиви навчання
Усвідомлені Неусвідомлені Пов’язані із Пов’язані з результатами
навчальною
діяльністю навчання
Ведучі Другорядні із змістом із процесом широкі вузькі
навчання навчання соціальні особисті
Прийом мотивації навчання
Гуманізація відносин у колективі
Задоволення активних потреб дитини
Застосування групових форм роботи (парних, колективних)
Ігрові ситуації
Розвиток інтелектуальних почуттів
Стимулювання самооцінки
Створення „ситуації успіху”
Захоплення викладання
Новизна навчального матеріалу
Зв’язок знань з життям, практична значимість матеріалу
Історизм у розкритті питання
Використання нетрадиційних методів, форм
Проблемне, евристичне навчання
Показ досягнень учнів
Змагальність
Довіра до дитини, право на помилку
Само та взаємооцінювання
Варіативність, вибір завдань учнями
Як мотивувати?
Опиратись на допитливість.
Використовувати ефекти допитливості.
Створювати ситуацію пошуку.
Вимагати увагу і зосередженості.
Підштовхувати до пошуку пояснень
Розвивати здібності.
Робити зауваження неуважним.
Забезпечувати зворотній зв’язок.
Хвалити.
Використовувати „ефект виклику”.
Тема № 2 : Основи психології виховання .
Завдання психології виховання . Управління вихованням / зовнішнє , внутрішнє /. Психологічний аналіз окремих методів виховання / навіювання , заохочення , покарання , переконання / .
Критерії та показники моральної вихованості дитини . Врахування вікових та індивідуальних особливостей у виховному процесі , вікова динаміка розвитку властивостей особистості .
Роль спілкування і діалога у вихованні дітей .
Ключові поняття : виховання , заохочення , покарання , навіювання , переконання , моральна вихованість , вікові та індивідуальні особливості , динаміка розвитку властивостей , зовнішнє та внутрішнє управління вихованням .
Орієнтовна тематика самостійної роботи :
Дати характеристику методам виховання та показати їх роль у виховному процесі . / ПФ.Е.54.ПР.212 / .
Критерії і показники моральної вихованості дитини . / ПФ.С.48.ПР.О.157 / .
Роль спілкування і діалога у вихованні дітей / метод активного слухання дитини , метод " Я – повідомлення " , метод " Ти – повідомлення " / . / ПФ.С.48.ПР.Р.155 /.
Психологія виховання
Головні завдання психології виховання - вивчення психологічних механізмів формування особистості, які є необхідною умовою перетворення виховних вимог суспільства у внутрішні регулятори поведінки і діяльності підростаючої особистості.
S
S
Діяльність |
Спілкування |
Взаємини |
Мета В: формування людини як неповторної особистості, творця самої себе і своїх обставин.
Теорії виховання:
1. Персонадістичні.
2. Академічні.
3. Соціальні.
4. Спірптуалістичні.
5. Соціокогнітивні.
6. Психокогнітивні.
7. Технологічні.
Підходи до розв'язання проблеми виховання в Україні:
Антропологічні - пропагує ідеї народної педагогіки;
Гуманістичні:
- ідея вільного вибору;
- людина - мета, а не засіб виховання;
- пристосування системи виховання до дитини.
1.Ідея громадянськості як провідного чинника національного В.
2. Ідеологія виховання повинна мати позитивний зміст.
3. Єдність процесу навчання і виховання.
4. Увійти в світ кожної дитини (цінності, інтереси, потреби), допомогти зорієнтуватись в моральних цінностях.
5. Педагогізувати цінності молодіжної субкультури.
6. Включити у різні види діяльності.
7. Розуміти значення групи чи колективу в розвитку особистості.
8. Цінності - системоутворюючий фактор побудови процесу В