Психологія навчання

Навчання

• як передача суспільно – виробленого досвіду підростаючому поколінню;

• як групова діяльність, що включає викладення та учіння;

• як управління засвоєнням знань.

(Ю.І. Машбиць)

Н == передача знань бо їх може виробити тільки S

• практична діяльність - теоретична (пізнавальна)

• розв’язує дидактичні задачі - діяльність

- розв’язує учбові задачі

„Уміння є особистісним присвоєнням знань, умінь у процесі якого заданий зміст знань перетворюється через індивідуальний досвід учня, через його потреби та мотиваційну сферу”.

(О.М. Леонтьєв)

Моделі навчання

Інформаційні Операційні Розвивальні

Мета – засвоєння Н. – цілі мотиви, предмет Мета -

ЗУН. Н. – процес і засоби діяльності, її кон- розвиток учня.

сприймання, збе- троль і оцінка. Мета-ово- Опора на мож-

реження, відтворення лодіння способом дій. ливості дитини.

та переробки науко- Вчитель задає еталон дій. На суб’єктив-

вої інформації. ний досвід

Суб’єктивний досвід школяра не враховується.

Теорії навчання

*Асоціативна – частота повторення для утворення і зміцнення асоціацій

*Біхевіорістична – теорія „проб і помилок”, „стимул – реакція”.

*Традиційне Н. – навчання як управління процесом накопичення знань: від безпосередніх відчуттів і сприймань – через їх розкладання на елементи – до уявлень і ідей. Дитина має справу не з реальністю, а з спеціально обробленою моделлю реальності-навчальним матеріалом. Пасивність учнів.

*Розливальне Н. – А.В. Знаков : - на високому рівні труднощів; - швидким темпом; - забезпечення провідної ролі теорії в навчанні; - усвідомлення учнями процесу учіння; - врахування особливостей всіх учнів.

В.В.Давидов: - засвоєння системи теоретичних понять, які відкриваються і засвоюються дітьми; - засвоєння понять передує знайомству з більш частковими і конкретними фактами із відповідної галузі знань; - при засвоєнні понять і законів учні повинні відкрити в них генетично вихідні зв’язки, що визначають об’єкт; - формувати спеціальні предметні дії.

*Н. як організація пізнавальної активності – Н.О. Менчинська, Д.М. Богоявленський: потреби і почуття, що рухають активність дитини – управління учнями та включає у його процес сприймання, аналіз-синтез, асоціації, запам’ятовування, розуміння, застосування. Вироблення способів самостійного засвоєння знань.

*Теорія поетапного формування розумових дій – П.Я.Гальперін – процес інтеріоризації – переведення дій із зовнішнього плану у внутрішній.

Управління процесом навчання

П. Я. Гальперин: „Правильно, що засвоєння проходить лише тільки через власну діяльність, але вона сама повинна бути сформована, а, відповідно, і організована”.

Л. М. Фрідман:

1. учні повинні знати плани, програми своєї діяльності;

2. чітко знати, які знання потрібно засвоювати;

3. вивчення теми мотивувати, ставити проблему;

4. розчленувати мислительну діяльність на операції;

5. виявляти „орієнтири”, що визначають тип задачи чи ситуації;

6. роботу кожного учня контролювати, оцінювати;

7. обмін роботи має бути відкритим.

А. Б. Орлов:

Традиційне навчання	„Концентроване на світі дитинства”
принцип субординації; монологізм довільність контроль мужніння (створення уявою дорослих) ініціації (існування межі між світом дорослих і дітей); деформації (світ дітей деформується дорослими).	рівність; діалогізм співіснування; свобода; співрозвиток; єдність; взаємо прийняття.

Діяльнісний підхід передбачає:

1. Підсилення мотивації учення та переведення її у план свідомого учня;

2. Вироблення здатності формулювати мету учення, планувати, приймати рішення в навчальній діяльності;

3. Формування дій і операцій досягнення мети.

4. Здійснення контролю та оцінювання.