- •Відповіді на питання з екзамену Теорії драми
- •2 Симестр
- •30. У чому полягає «закон трьох єдностей»?
- •31. Що таке сюжет і в чому його відмінність від фабули?
- •32. Арістотель «Поетика» - перша праця з теорії драми.
- •33. Що таке «трагедія» у розумінні Арістотеля? На основі праці. «Поетика»
- •34. Що таке фабула в розумінні Арістотеля? На основі праці «Поетика».
- •35. Що таке комедія в розумінні Арістотеля? На основі праці «Поетика».
- •36. В чому особливість драматургії від інших родів літератури? На основі праці «Поетика».
- •37. Структура трагедії у розумінні Арістотеля? На основі праці «Поетика».
- •38. Що таке «перепитія» у розумінні Арістотеля? На основі праці «Поетика».
- •39. Герой і антигерой у творі драматургії?
35. Що таке комедія в розумінні Арістотеля? На основі праці «Поетика».
Комедія, за Арістотелем, - твір, де зображені людські недоліки. Але тут маються на увазі не вади, а, як висловлюється сам філософ, "помилки і неподобство". Іншими словами-різного роду дурні і безглузді ситуації, в які потрапляє людина.
36. В чому особливість драматургії від інших родів літератури? На основі праці «Поетика».
В установі культури: творчість сценариста професійно; драматургічна творчість здійснюється колективно й індивідуально; драматургія культурно-досуговых програм динамічна й оперативна; багатогранність і оперативність розв’язуваних установою культури завдань дає їм право використання в сценарії опублікованих літературно-художніх, документальних і історичних добутків або їх фрагментів; драматургія культурно-досуговых програм -документальна (обов’язковим є включення в сценарій фактів з життя конкретної аудиторії); побудова сценарію здійснюється по епізодах; завдання драматурга – створити найбільш ефективний інтелектуальний і емоційний вплив на аудиторію; у сценарії використовується все різноманіття виразних засобів як професійного, так і самодіяльного мистецтва, а так само й спеціальних виразних засобів; використання документального й художнього матеріалу здійснюється на основі методу монтажу; у сценарії культурно-досуговой програми герой – конкретна, реальна людина або художній образ; завдання сценариста створити ідеальне проектування майбутньої програми, яка може бути здійснена не тільки на сцені, але й у залі для глядачів, на вулиці, вдоме.
У театрі: творчість драматурга носить індивідуальний характер; написання п’єси вимагає оригінальної творчості; використання документального матеріалу буває вкрай рідко, але в основному, творчість драматурга являє собою художній вимисел; п’єса будується по актах; завдання драматурга створити п’єсу як художню цінність ( твір мистецтва); театральна драматургія сценична; герой п’єси – художній узагальнений образ; завдання драматурга наділити конкретного героя соціальними рисами, створити типовий образ
Як бачимо, драматургія культурно-досуговых програм має багато специфічних відмітних рис від драматургії театру. Але незаперечним фактом, що говорять на користь її існування, є те, що самі популярні форми культурно-досуговых програм проводилися на основі добре драматургически розроблених сценаріїв
37. Структура трагедії у розумінні Арістотеля? На основі праці «Поетика».
Отже, кожна трагедія має складатися з шести частин, а саме: фабула, характер, думка, сценічна обстановка, текст та музична композиція. Ці частини характерні для кожної трагедії.
Видів трагедії чотири:
Трагедія заплутана, яка цілком складається з перипетії і пізнавання;
Трагедія патетична, наприклад, «Еанти» і «Іксиони»;
Трагедія характерів, наприклад, «Фтіотіди» і «Пелей»;
Трагедія фантастична, наприклад, «Форкиди», «Прометей» і всі ті, де дія відбувається у пеклі.
38. Що таке «перепитія» у розумінні Арістотеля? На основі праці «Поетика».
Під перипетією Аристотель розуміє неочікувану зміну у ході подій, коли хід подій стає протилежним. Пізнавання — це один з видів перипетій, коли в результаті різкої зміни ходу подій, герої дізнаються щось важливе про свою долю чи долю інших героїв. Аристотель наголошує на тому, що перипетії та пізнавання мають обов'язково бути присутніми в фабулі трагедії оскільки тільки вони можуть викликати у глядачів страх чи співчуття, зображення яких власне і займається трагедія.
