19. Міжнародні правила «Інкотермс».

Потреби міжнародного товарообігу обумовили необхідність уніфікації певних правил про укладення договорів купівлі-продажу. Для цього Міжнародною торгівельною палатою була проведена копітка робота з узагальнення умов поставки товару та, починаючи з 1923 року, вона пропонує їх базисні умови. Нині, у зовнішньоторговельних відносинах, контрагенти угоди керуються Правилами інтерпретації комерційних термінів за редакцією 2000 року — скорочена назва «Інкотермс — 2000» (існували версії Правил, видані Міжнародною торговельною палатою у 1936, 1953, 1967, 1980 та 1990 роках). З метою однакового тлумачення комерційних термінів суб'єктами підприємницької діяльності України при укладені договорів, а також учасниками відносин, що виникають у зв'язку з такими договорами, Указом Президента України від 4 жовтня 1994 р. «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів» було встановлено, що ці Правила застосовуються при укладенні суб' єктами підприємницької діяльності України всіх форм власності зовнішньоекономічних договорів (контрактів), предметом яких є товари. Кожною з тринадцяти умов поставки товару, що існують нині, визначаються обов' язки продавця та покупця з доставки товару та момент переходу ризику випадкової втрати або пошкодження товару від продавця до покупця. Ці умови визначаються терміном «вільно» (франко), який свідчить, що покупця звільнено від ризику та будь-яких витрат з доставки товару до місця, яке означене словом «франко». Для зручності в користуванні усі терміни, що визначають умови поставки, поділяються на чотири групи: Е, Б, С та Б.

20. Сертифікація товарів та верифікація сертифікатів при митному оформленні.

Практика світової сертифікації свідчить, що регулювання її державою існує в усіх країнах світу, і чим більш розвинута економіка держави, тим складніше система державного регулювання. В Україні, як і в більшості країн світу, проектування, підготовка до виробництва, виготовлення багатьох видів продукції існують під контролем державних органів. По-перше, це відноситься до харчових продуктів, лікарських засобів, миючих засобів, електропобутових товарів, тим самим створюються визначені гарантії якості та безпеки вітчизняної продукції. Експерти Всесвітнього банку в результаті переговорів та всебічного аналізу інформації признали українську систему сертифікації відповідною до принципів ГАТТ/СОТ.

Для усунення торгових бар' єрів, подолання технічної ізоляції України Держстандарт активно працює в міжнародних організаціях зі стандартизації, встановлює двосторонні сприятливі для України відносини з більш ніж 40 країнами світу щодо взаємного визнання результатів оцінки відповідності. У зв' язку з цим територіальні центри стандартизації, метрології та сертифікації, акредитовані як органи в Системі УкрСЕПРО, можуть видавати свідоцтво про визнання сертифіката з зазначеними країнами СНД.

21. Митне оформлення інвестиційної діяльності.

Державне регулювання інвестиційної діяльності спрямоване на забезпечення рівного захисту прав, інтересів і майна суб' єктів інвестиційної діяльності незалежно від форм власності.

У перекладі з англійського «інвестиції» (investments) означають «капіталовкладення», «внесок», без яких немислима підприємницька діяльність у будь-якій організаційно-правовій формі. Основними правовими актами, що містять механізми регулювання інвестиційної діяльності є Закони України «Про інвестиційну діяльність», «Про режим іноземного інвестування». У статті 1 Закону «Про інвестиційну діяльність» у якості інвестицій признаються усі види майнових і інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької й інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток (прибуток) або досягаються соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути:

• кошти, цільові банківські вклади, паї, акції й інші цінні папери;

• рухоме і нерухоме майно (дома, спорудження, устаткування й інші матеріальні цінності);

• майнові права, що випливають з авторського права, досвід і інші матеріальні цінності;

• сукупність технічних, технологічних, комерційних і інших знань, оформлених у виді технічної документації, навичок і виробничого досвіду, необхідних для організації того або іншого виду виробництва, але не запатентованих («ноу-хау»);

• права користування землею, ресурсами, будинками, спорудженнями, устаткуванням, а також інші майнові права; інші цінності.