5. Особливості суб'єкту та об'єкту політологічного пізнання.

Гносеологічна проблема.

В будь-якому процесі пізнання є О та S пізнання. Об’єкт пізнання політичних явищ є сама політика. ЇЇ ознаки:

- велике значення ірраціонального в політиці. Політика це людська взаємодія, і тому вона завжди викликає емоції. Вебер вважає, що в політиці немає залізних законів.

- наука – виявляється повторюваність явищ і подій і виникає закон. В політиці немає цього всі події – унікальні. У політиці є елемент невизначеності. А наука будується на сталих причинно-наслідкових зв’язках.

Характеристика політики:

• прояв суб’єктивності людської сваволі (діють у відповідності своїх інтересів, прагнуть щось досягти

• Непередбачуваність

Політика як О пізнання характеризується тим, що в неї велике значення має:

• Суб’єктивні уподобання

• Не передбачувані процеси та явища

• Високий динамізм змінюваність, плинність (Чим кризовіше суспільство, тим більший динамізм)

Особливості суб’єкту пізнання:

Характеристика активної сторони (окремі групи, людина, суспільство)

• Суб’єкт є залежним від наявних в суспільстві матеріальних, соціальних, духовних і політичних пріоритетів, або умов (знаходячись в середині ми намагаємось пояснити те, що відбувається далі, де знах. Суб’єкт)

• Сам суб’єкт пізнання є джерелом суб’єктивності політологічних знань, а суб’єктивність – це різноманітні характеристики (можливості пізнання)

З цього виникають наукові проблеми:

- проблема достовірності політологічного знання. На скільки ті характеристики пояснюють формулювання законів відповідно дійсності

- Проблема закону в політиці (чи є закони в політиці? Марксизм: В політиці як в явищі є закони, і відповідно в науці про політику також є закони. Позитивізм: заперечення існування в політиці основних законів як наукових. Визнається основна специфіка політології – гіпотетичність знання, тобто не закони формулюються, а гіпотези, припущення, і на основі здійснення їх, вони мають високу достовірність.

- проблема понятійно-категоріального апарату в політології. Як відображення в мисленні явища політичного життя, тобто рівень апарату. В сучасній політологічній науці не існує загально визначених категорій. Бо:

- особливості об’єкту і суб’єкту – невизначеність

- є багато заперечень з різних наук і сфер суспільного життя

- наслідок популяризації політичного знання: спрощення, примітивування деяких явищ політики.

- відсутність понять, які б відображали нові явища та процеси суспільно-політичного життя.

Напр. „безпредел” – це не наукове поняття, але його використовують.

6. Основні парадигми політології.

- Теологічна – пояснення політики через призму бога.

- Натуралістичні – пов’язана з поясненням політики через призму позасоціальної природи, їх чинників. Якщо географічне – геополітика (ресурсні, вихід до моря, родючість). Психологізаторські парадигми (Фрейд, Юм).

- Через призму соціальних інтересів – економічна парадигма (Маркс)

- Пояснення з самої себе. – елітарна парадигма.