42. Форми державного правління: світовий досвід та українські реалії.

Форма державного управління – це організація верховної державної влади, а саме:

• визначає структуру вищих органів держави

• визн. Принципи їх взаємовідносин.

Ядро – проблема розподілу державної влади.

Різновиди: монархія, республіка

Монархія – Є така організація дердавної влади, де влада глави держави передається у спадщину і вважається незалежною від будь-якої іншої влади.

Республіка – така форма державного правління, при якої влада глави Д. Є обмеженою і залежною від представницького органу (парламенту) і виборів. Республіка буває: президентська, парламентська, змішана.

43. Форми державного устрою.

теріторіально-політична організація держави, яка включає в себе політичний статус частин Д. і принципу взаємовідносин центру і частин Д.

• унітарна Д – частина Д. Не мають політичних важелів

• Федеративна Д. – Д. яка створюється на основі союзу державних утворень.

• Конфедерація – союз держав (нетривкі)

44. Тенденції розвитку сучасної держави.

45. Сутність та функції парламенту в структурі державної влади.

Парламент – вищий колегіальний представницький законодавчий орган держ, який функц за демократ правління. Парламенти – арени для узгодж соц інтересів, розв”яз наявних суперечностей у сус-ві.

Ознаки структури парламентів:

- двопалатність (бікамералізм): верхні палати вводились для представництва аристократії, для стримування радикалізму нижніх палат , для представництва на держ рівні інтересів суб”єктів федерацій у федерат держ.

- парл фракції – утвор за належністю депутата до тієї чи іншої ПП (або кількох партій), представленою у парламенті.

- керівні органи (президія, бюро, спікер тощо) – можуть бути виборними або ні.

- комітети

Функції парламенту:

- законотворчість

- прийняття бюджету

- контроль за діяльн органів виконавч влади (уряду): довіра уряду.

- зовнішньополітична

- судова (супутньо)

Парламентаризм – верховенство парл у сфері законод влади і провідне становище в сис-мі органів держ влади, наявність в держ впливових політ партій, досконалого виборчого зак-ва, політ структурованість парламенту, формув більшості, парт дисципліни.

46. Особливості виборчих систем сучасності.

Як правило, виборчі системи є різними модифікаціями двох основних типів: мажоритарній і пропорційній .

Мажоритарна (+)

- безпосередній зв'язок між виборцями і кандидатом в депутати;

- відсіває з органів влади дрібні по своєму впливу партії;

- формує парламентську більшість;

- сприяє встановленню стабільної двопартійної системи;

- приводить до формування однопартійного, але ефективного і стабільного уряду.

Мажоритарна (-)

- не відображає реальної розстановки політичних сил в країні і не забезпечує їх адекватного представництва в парламенті. В першу чергу це розповсюджується на систему голосування в один тур, коли стороною, що виграла, є кандидат, що набрав менше половини голосів з числа тих, що беруть участь у виборах. Але, навіть якщо одна сторона набирає 52%, проблема зберігається - 48% виборців буде позбавлено представництва. Бувають випадки, коли "пропадають" до 2/3 голосів, поданих за неминулих кандидатів. Подібна ситуація може виступати джерелом потенційних політичних конфліктів і сприяти активізації непарламентських методів боротьби з боку сторони, що програла;

- породжує диспропорції між набраними голосами і отриманими мандатами. Наприклад, в 1997 р. на парламентських виборах у Великобританії лейбористи отримали 64% мандатів, при цьому за них проголосувало лише 44% виборців, консерватори отримали відповідно 31% голосів і 25% мандатів, а ліберальні демократи - 17% голосів і всього 7% місць ;

- встановлює залежність результатів голосування від нарізки округів, що може породити "спокуса" махінацій з визначенням їх меж і чисельністю виборців для отримання виборчої вигоди;

- можливість переважання регіональних (місцевих) інтересів над загальнонаціональними інтересами;

- приводить до дорожчання виборчого процесу при необхідності проведення другого туру.

Пропорційна (+)

- забезпечує більш адекватне представництво політичних сил;

- скорочує кількості "неврахованих" голосів виборців. Навіть при використовуванні виборчого бар'єру рідко буває, щоб виявилося неврахованим більше 1/4 голосів, і ще рідше це число наближається до 1/2 ;

- дозволяє забезпечити представництво меншинам (наприклад, етнічним, релігійним);

- стимулює створення партій і розвиток політичного плюралізму.

Пропорційна (-)

- слабий зв'язок кандидата в депутати з виборцями;

- залежність депутата від партійної фракції в парламенті;

- породжує велике число фракцій, що змагаються, в парламенті, що негативно впливає на стабільність роботи останнього;

- сприяє формуванню (при парламентській і змішаній формах правління) коаліційних урядів, які іноді бувають менш ефективними і стабільними, ніж однопартійні уряди;

- потенційно збільшує вплив партійної еліти при формуванні виборчих списків, особливо якщо використовується система із закритим списком.

Мажоритарна система.

Мажоритарна система має свої різновиди.

При мажоритарній системі відносної (простого) більшості вибраним вважається той кандидат, який отримав голосів виборців більше, ніж будь-який з його суперників. В даний час ця система використовується в США, канаді, Великобританії, Новій Зеландії і ін.

Мажоритарна система абсолютної більшості припускає, що вибраним є той кандидат, який отримав більше половини голосів виборців, що брали участь в голосуванні (50% плюс один голос).

В світовій практиці зустрічаються декілька різновидів цієї системи:

- Система двох турів. Якщо жоден з кандидатів не набрав більше 50% голосів виборців, проводиться другий тур виборів.

- Альтернативне голосування. Використовується при виборах в нижню палату парламенту Австралії. В одномандатному окрузі виборець голосує за декількох кандидатів, відзначаючи цифрами (1,2, 3 і т.д.) проти прізвищ їх перевага для виборця (рейтингове голосування).

- мажоритарна система кваліфікованої більшості (Украй рідко використовується), коли потрібна підтримка 2/3 або 3/4 від загального числа поданих голосів (Чилі).

Пропорційна система припускає голосування за списками партій, що означає виділення багатомандатного округу (округом є вся територія країни) або декількох округів.

Існує безліч варіантів пропорційної системи голосування.

Приведемо деякі з них:

- система із загальнонаціональним партійним списком (Ізраїль, Нідерланди). Голосування відбувається в масштабі всієї країни в рамках єдиного загальнонаціонального округу;

- система з регіональними партійними списками припускає формування декількох округів (Австрія, Скандінавські країни, Іспанія, Греція і ін.);

- система із закритим списком: виборець голосує за партію і не може виразити свою перевагу окремим кандидатом, внесеним в партійний список. Кандидати в партійному списку розташовуються в порядку убуваючої важливості, і ті, що розміщені в кінці списку, мають менші шанси на перемогу;

- система з відкритим списком дозволяє голосувати за партію і виражати перевагу комусь з її кандидатів, тобто виборці можуть змінити розташування кандидатів в списку (Преференцироване голосування). Робиться це різними способами: виборець ставить хрестик напроти прізвищ кандидатів, яких він хотів би бачити (Бельгія); вписує прізвища кандидатів в бюлетень (Італія); ранжирує кандидатів по ступеню переваги (Швейцарія, Люксембург) і ін.