74)Методи вирішення етнополіт конфліктів

стилі поводження при конфлікті: пристосування, компроміс, співробітництво, ігнорування, суперництво або конкуренція. Стиль конкуренції, суперництва може використовувати людина, що володіє сильною волею, достатнім авторитетом, владою, не дуже зацікавлений у співробітництві з іншою стороною і прагнучий у першу чергу задовольнити власні інтереси. Його можна використовувати, якщо

результат конфлікту дуже важливий лля вас і ви робите велику ставку на своє рішення виниклої проблеми Стиль співробітництва можна використовувати, якщо, відстоюючи власні інтереси, ви вынужаены брати до уваги нестатку і бажання іншої сторони. Цей стиль найбільш важкий, тому що він вимагає більш тривалої роботи. Ціль нею застосування - розробка довгострокового взаємовигідного рішення. Такий стиль вимагає уміння пояснювати свої бажанням вислухувати один одного, стримувати свої емоції. Відсутність одного їхній цих факторів робить цей стиль не фективным.Стиль компромісу-сторони прагнуть врегулювати розбіжності при взаємних поступках.Цей стиль найбільш ефективний, обидві сторони хочуть того самого , але знають, що одночасно це нездійсненно. Наприклад, прагнення зайняти ту саму посаду або те саме приміщення для роботи. При використанні цього стилю акцент робиться не на рішенні, що задовольняє інтереси обох сторін.Стиль відхилення реалізується звичайно, проблема, що коли торкається, не настільки важлива для вас, ви не відстоюєте свої права, не співробітничаєте ні з ким для вироблення рішення і не хочете витрачати час і сили на її рішення. Цей стиль рекомендується також у тих випадках, коли одна зі сторін має більшу владу або почуває, що неправо, або вважає, що немає серйозних основ для продовження контактів.Стиль відхилення можна рекомендувати до застосування в наступних ситуаціях:джерело розбіжностей тривіальне і несущественен для вас у порівнянні з іншими більш важливими задачами, а тому ви вважаєте, що не варто витрачати на нього сили;знаєте, що не можете або навіть не хочете вирішити питання у свою користь; у вас мало влади для рішення проблеми бажаним для вас способом.

78 Етнократія

Е – монопольна влада одного етносу в державі.в основному це історичне явище. Зараз етнократичні клани які орієнтуються на нац-етн символи і традиції які є етноінтегруючими заходами для етнічних еліт у політиці бізнесі. Етнократичні ідеї –прояв пол..орієнтації, їх роль збільшується в період нац.криз, наслідок – влада на місцевому регіональному рівні, переходить до рук етнократичних сил.головне – ідея національного сувурунітету. Приоритет етнічного над принципами демократії веде, що етнократія стає тиранією.настає криза нац.ідеї –громадянська війна.

79. Етнічність та Демократія (д е)

Д називають державний устрій, в якому забезпе­чується реальна влада народу або безпосередньо (народні збо­ри, раніше віче, сього.референдум) пряма демократія, або опосередковано — через обрання представників до органів влади — представницька демократія. У демокр. державі повинно бути гарантовано і забезпе­чено реальну рівність усіх громадян перед законом, реалі­зацію проголошених прав і свобод. Це завдання Конституції, який закріплює права громадян і порядок їх взаємовідносин з держ. Щоб надати можливість для участі всіх громадян в економ і політ житті, демок. держ. забезпечує існування різних форм власності, свободу діяльності політичних та інших об'єднань, розмаїття політичного життя (або плюралізм). У демократичній країні створено умови для верховенства права і незалежності правосуддя. На відміну від демократичної держави в антидемократичних суспільствах громадяни позбавлені можливості брати участь у роз­в'язанні державних питань або їх участь є формальною. Здебіль­шого в таких країнах утверджується влада однієї особи (або групи осіб), партії, ідеології, інші зазнають переслідувань. В антидемо­кратичних державах права особи не гарантовані, постійно об­межуються.

• Держава посідає центральне місце в політичній системі суспільства. Вона має певні ознаки — відокремлену те­риторію, державний апарат, зокрема органи примусу, по­даткову систему та систему права. Важливою ознакою дер­жави є її суверенітет.

• Держава виконує внутрішні і зовнішні функції.

• Усі держави можна поділити за формою правління, держав­ного устрою та політичного режиму.

• Більшість країн світу сьогодні прагне побудувати демокра­тичне суспільство. У демократичних державах є система поділу державної влади на законодавчу, виконавчу і судо­ву, забезпечується верховенство права і незалежність пра­восуддя, політичне й економічне розмаїття. У таких держа­вах додержують права і свободи всіх людей. Демократія як народовладдя на сьогоднішній день має дві загальновизнані форми: пряму (або безпо­середню) демократію та представницьку демократію. Пряма демократія —це безпосередня участь громадян у вирішенні державних справ (прийняття рішення на референдумі, вирішення питань на загальних зборах тощо). Представницька демократія — це вирішення державних питань представницькими органами (парламентом, місцевими Радами тощо), управління державними справами не безпосередньо, а через обраних депутатів парламенту чи місцевого представ­ницького органу. Поняття Е Слово "етнічний" від грец. слова "нація" або "раса" і завжди використ. для визначення "сторонніх" осіб чи груп Е - це сукупність спільних цінностей, вірувань, норм, смаків, самосвідомості, усвідомлення спорідненості в групі, спільної групової пам 'яті та лояльності, певних стру-их взаємовідносин в середині групи та стремліпня до продовження існування".На Зх "Е" розглядається як специфіка самого буття та особливостей будь-якої етнічної спільнот.

81. Нац ідея

Національна ідея – збуджуючий фермент оновлення суспільства, стихійний процес боротьби за збереження етн соби яку коли якийсь народ помітить свою єдність, свій внутрішній зв’язок, свій істинний характер, свої традиції своє становлення і розвиток, свою долю і призначення, робить їх предметом своєї діяльності – це нац ідея

У XV-XVI ст зародилась і почала формуватись національна ідея На відміну від етнічної ідеї з Ті дещо вузьким. а подекуди і суто племінним характером, вона набула більш широкого, поліетнічного змісту і політичного, загальнодержавного характеру Спроби апелювати до "чи­стої" етнічної ідеї, намагання будувати на ній внутрішню і зовнішню політику в нових історичних умовах обертались трагічними наслідками Нац ідея виявилась надзвичайно живучою і могутньою Посту­пово вона почала перемагати релігійну, класову, космополітичну, інтернаціоналістську та інші ідеї Саме тоді людство вступило до нац-го етапу свого розвитку Рід-плем'я- народ- нація- таки­ми були шлях і форми задоволення потреб людини у належності до пев­ної групи, етнонацюнальної