1. Поняття етнополітології та її предмету.20-х роках зародження ЕП- швед. дослідники Челен та нім Бем. Родшельд, Паретті- „батьки” Еп, яка зародилася в 60-70 р. термін ЕП стосується практичних аспектів етнополіт.життя. Каретті вважав, що предметом ЕП є взаємозв’язок етнічної ідентифікації та політ. вибору. Ротшильд – політ зміст етнічної діяльності, вплив етнічності на політику. об'єктом ЕП можна вважати людину, етнонаціональні спільноти (етноси, нації, етнічні групи), які стали найбільш активними політичними акторами XIX та XX століть, їх утворення (партії, організації, рухи тощо), етніцизм і націоналізм, які є одними з рушійних сил суспільного розвитку та етнополітичну культуру, котра значною мірою визначає ціннісні орієнтації та поведінку широких народних мас, а також державу та її інститути, їх політику в етнонаціональній сфері. ЕП як наука. точки зору : 1)ЕП виникла в 20-х р 20 ст і повязана з творчістю таких геополітиків,як Гелен і Берн.Гелен в своїх працях використовував термін етнополітика.Берн вважав , що етн-ка має займатися дослідженням пит бор-би народів за своє існування.2)становлення етн-її повязане з вибухом етн ренесансу та політизації етнічностей в кін 50-х р. В зх сус-ві «етн-ія» не вживається,натомість – етн-на політика.Етнічна політика – наука ,яка займається вивченням теорет аспектів етнополіт процесів.Етнополітика-стосується практ аспектів етнополіт життя. Етнополітологія-наука про місце і роль етнонац спільнот в історії люд цивілізації та політ житті сус-ва, про їх взаємовідносини між собою , а також з державою та її органами , про закономірності етнополіт процесів,про рушійні сили етн та нац рухів та їх ідеології, про засади і принципи етнонац політики,шляхи і методи врегулювання етнополіт конфліктів та забезпеч етнополіт стабільності в окремій державі та світів цілому.Основні закономірності:з-н нерівномірного розвитку етносів, залізний з-н етнічностей, ланцюгова реакція, циклічний хар-р етнополіт розвитку.Еп- це наука, що вивчає політ. суб’єктивність етнонац. утворен, їх взаємовідносини або відносини з держ органами. (Антонюк)

ЕП - це не просто сукупність певних частин трьох зазначених вище наук – етнології(наука життя етносів), націолопї та політології чи сума деяких теоретичних положень та/чи парадигм інших етнонапрямків, а їх природний сплав і вищий синтез, внаслідок якого виникла нова, самостійна, загальна наука, дослідницька концепція і потенційна навчальна дисципліна із власним предметом і об'єктом дослідження, а також, всіма іншими необхідними власними атрибутами і ознаками. 2. Об'єкти , структура етнополітологічного дослідження. Етнонаціональні спільноти, етнонаціонально/політично свідома людина, Держава та її діяльність в етнонаціональній сфері, Етнонаціональна політика, Національна ідея, націоналізм, Етнічність, етніцизм, Етнополіт. конфлікти, Етнополіт. кул-ра. Історія розвитку етнополітичноі' думки Структура ЕП.1. Історія етнополіт думки, де вивчаються основні етапи зародження і розвитку етнополіт. думки з часів Старод. Греції і Риму та КРусі 2. Теоретико-методологічні засади, теоретико-концептуальні та методологічні основи аналізу етнополіт процесів, 3. Теорія етнічності, аналізуються етнічні форми існування людства, а також концепції етнічності, індивід і групової етнічної ідентичності, етнічної стратифікації, етнічної мобілізації та багатьох інших. 4. Теорія нації, вітчизняні та західні теорії нації (психологічна, культурологічна, етнічна, політична ін.) 5. Теорія етніцизму природа, сутність і характер етніцизму, умови і наслідки його піднесення і послаблення, 6. Теорія націо-му, де всебічно дослідж. природа, характер, типи і різновиди націо 7. Теорія етнонаціональної політики, де розглядаються причини й наслідки політизації етнічностей, їх місце і роль на політичній арені, 8. Теорія національно - державного устрою, де дається порівняльній аналіз форм устрою поліетнічних держав, 9. Теорія етнополітичних конфліктів причини їх виникнення, природа і характер. 10. Теорія етнополітичної культури, концепція її, з'ясовуються ії основні риси і критерії, визначаються шляхи формування як окремої особи, так і цілого суспільства. 3.Методологічні засади етнополітодогії.

Загальнонаукові: принцип наук плюралізму, критичний метод, цивілізаційний метод, принцип гуманізму,сис-ний підхід і стр-но-функц аналіз, порівняльний аналіз, дослідження випадку, прийяття рішень, моделювання.Спеціальні:Світ-сис-ний аналіз. Погляд на світ,як на цілісну сис-му і аналіз її функц-ння протягом останніх 50 рокі(перехід до індустр сус-ва).Людство незважаючи на поділ на етноси,нації становить єдину цілісну сис-му.цей метод дав можливість висунути нові гіпотези,моделі.Етнологічний метод людство поділено на 4-10 тис етносів і цей поділ є природнім.Етнос- форма існув людства і самі існують в різних формах(рід,племя)Етноси становлять цілісну вселюдську цінністьЕтнокомунікативний Аналіз етнополіт процесів,виходячи з рівня і степеню розвитку засобів спілкування та інформац-комун технологій:мова, писемність, ЗМІ.Етнодержавологічний(Римаренко) взаємодія етнонац спільностей і держави і є потрібним при виробленні стратегії нац-держ будівництва та розробці і впровадж держ концепції етнонац політики.Підхід,вільний від оціночних суджень.відмова від звички розглядати і оцінювати процеси і явища з морал-етичних позицій.(+ етнотехнологічний, етнополітологічний, етноістор)

4. Функції, категорії етнополітології 1. Теоретико-пізнавальна функція, 2.Методологічна функція, 3. Критична функція, критичному аналізі теоретичніх положень і практики етнонаціональної політики. 4. Світоглядна функція, 5. Інтегративна функція, інтеграцію знань, 6. Функція моделювання, розробка формальних, евристичних, математичних та інших моделей етнополітичних процесів 7. Прогностична функція 8. Прикладна функція, сутність якої полягає у тому, щоб на основі пізнання закономірностей розвитку етнополітичних процесів виробляти рекомендації для практичної етнонаціональної політики. Головні категорії та поняття етнополітології загальнонаукові етнополітологічні категорії . Останні, в свою чергу, можуть бути поділені на дві групи: А) ті, вживання яких поступово звужується і Б) ті, які після відповідного уточнення продовжують активно слугувати новій науці. До групи "А" можна віднести такі поняття як: "марксистсько-ленінська теорія націй", "національна політика КГЇРС", "капіталістична нація", "соціалістична нація", "злиття націй", "пролетарський інтернаціоналізм", "буржуазний націоналізм" та ін. До групи "Б" відносяться "нація", "націоналізм", "національна ідея", "національна самосвідомість", "національний інтерес" та багато інших. З нових категорій слід відзначити, перш за все, таю як: "етнополітологія", "етнополітичне мислення", "етнонаціональ-на політика", "політизована етнічність", "етнополітичний ренесанс", етнополітичний конфлікт", "етнополітична стабільність", "етнополітич-на культура" та багато інших. 5.Віродження, античність, середньовіччя

В.Перехід до індустр сус-ва, який поч. десь з XIV-XV ст, був обумовлений і позначився, перш за все, певними зру­шеннями у сфері виробництва, зокрема, винайденням повітряного дви­гуна, ткацького станка, вогнепальної зброї, компасу тощо Все це спри­яло підвищенню виробництва праці, великим географічним відкриттям, розвитку економічних та торг. зв'язків як між окремими части­нами держ, так і між держ та ін Надзвичайно велике значення мала книгодрукування Ос­таннє давало можливість тиражувати праці мислителів різних часів і народів, розвивати літ-ні мови, поширювати знання серед більш широких верств насел, формувати в межах країни спільні думки. почуття, погляди, цінності, інтереси, спосіб життя тощо Людство пере­ходило не лише від доіндустріального сус-ва, завершувався період його "чисто етнічного" істтання Європейські народи вступи, т у но­вий етап - етап національного Існування, першими атаками якого стали формування націй, іародження національної ідеї та націоналізму, створення національних держав тощо

ПРОСВІТНИЦТВО відоме новою хвилею роз­витку філософи, соціально-політичних і природничих наук та культури, а й створенням величезних колоніальних імперій, "переходом від феодалізму до капіталізму"

Френсіс Бекон

англійський філософ відродження авторитету і піднесення статусу наук про людину й суспільство, зокрема антропології та, політології, у роз­робку їх методологічних засад.сили як основи міжнародного права., як крайнього засобу при вирішенні деяких проблем.засудження релігійних війн, збройних загарбань колоній, знищень, переселень та грабунків їх населення тощо

англійський філософ Томас Гоббс

один з найбільш освічених гуманістів за вихован­ням і освітою. "Левіафан."народ"

є дещо єдине, він має єдину волю, йому може бути продиктова­на єдина дія. Нічого подібного не можна сказати про масу".

народного суверенітету,-"Левіафан".

зобразити новий феномен - національну державу чи націю-державу, яка поволі ставала актором, міркування Т.Гоб­бса щодо причин занепаду і розпаду дерлсав.

а спілка громадян, котрі мали певні індивідуальні права. французькому вченому-державознавцю Шарлю Монтеск'є міркування щодо існування й дії певних законів і закономірностей суспільного розвитку,став одним із перших засновників методу порівняльного аналізу, характер і дух народів у досить струнку. концепцію духу нації, теорії геополітикиактив­но відстоював ідею єдності Європи."європейська ідея". найвидатніших філософів і політичних мислителів епо­хи ПросвітництваЖя» Жака-Руссо (

та "Про суспільний договір або принципи політичного права' ідея свободи й рівності людини і народів засновників концепції націоналізму проявляєтья у здійсненні ним законодавчої вла­ди ідея народного суверенітет

Фран і англ. революція

6)Етнополітичні погляди Макіавеллі . в його працях розкривається проблема етновиз-боротьби. Основна праця – «Государь» написана тоді коли д-ва була роздроблена на 5 ворогуючих д-в, окупована іноземними д-вами Вірив у звільнення і обєднання. Мета – обєднання Італії та створення нац італ держви.М,описуючи сучасне Італії зазначав: «немає в Італії ні голови,ні порядку,вона пошматована і розтоптана». Основні ідеї «Государя»: 1)ідея переваги нац начала над усіма іншими,2)ідея переваги нац самоідент ифікації перед релігійною та територ.М зазначав, що церква і досі не давала і не дає Італії оюєднатися, а країна може бути щаслива тоді, коли вона підкоряється одному уряду.3)наявність ідеї,яка повинна обєднати італійців та надихати їх на визвольну боротьбу.Згідно з Картуновим,з роботи М випливає,що це повинна бути нац ідея,однак ,швидше за все мова йде про ідею нац держави.(ідея патріотичного виховання,ідея нац героя, ідея нац армії).Мета виправдовує засоби Італії потрібний новий мудрий і доблесний князь(знав потреби народу, минуле,сучасне, вболівав за майбутнє, вірність слові, хитрим, сильним, жорстоким, розум дорадників) власне народне військо, сильне ненаймане; спільний прапор. Жан Боден фран Юрист і політ діяч Походження д-ви "Кожна держава, - писав він у роботі "Шість книг про республіку", - або походить від родини, яка поступово розмножується або одразу утворюється шляхом збирання народу воєдино, або виникає із колонії" ^м

обгрунтував поняття "суверенітету" як однієї з найсуттєвіших ознак держави абсолютну, не обмежену владу держави над своїми громадянами незал держ від церкви, папи Римського, інших держав тощо.носієм суверенної влади може бути лише монарх (король, князь, імператор тощо), при­значений на цю посаду самим господом Богом і є його намісником на землізробив пев­ний внесок і в започаткування наук, які сьогодні називаються етнопсихологією та ^етногеографією, на думку франц; зького вченого, народи півдня - хитрі, бережливі, релігійні, здатні до точних на;народи півночі - хоробрі, але недостатньо мудрі, жорстокі, здатні до обробки металів, виготовлення зброї та ін , народи центра іьних регіонів (Євро­па) - мудрі, благорозумні, здатні до діалектики, торгівлі.Загалом мислителі епохи Ренесансу не лише відродили ідейну спад­щину античності, а й збагатили її новими етнополітичними ідеями, які почали зароджуватись внаслідок переходу людства до індустріального суспільства Основними серед них були національна ідея, ідеї патріотизму і національно-визвольної боротьби, національної держави та інші

7)Етнополітичні ідеї Нового Часу. Гоббс : маса- люди,які не становлять певної єдності; народ – суверен.Монтескє вважав ,що певні особливості нац к-ри форм-ся та визнач-ся насампред природн та гегр умовами.Був попередником «духу народу» та прихильником гегр детермінізму.Руссо є засновником націоналізму . Праця «про сусп договір»- народ – носій сув-ту. В основі майбутньої нації – принцип нац хар-ру. Якщо його немає-ми повинні створити його. Руссо вважав, що нація визначається як культ та дух спільнота. Нація існує незалежно від того має вона власну державу, чи ні. Всеохоплююча програма нац освіти – гарант самобереження та виживання нації. Руссо вважає необхідність боротьби.Нац ку-ра викристалізовується внаслідок впровадження нац освіти.Право нац на самовизначення.

8. Загальна характеристика концепції „духу народу" (основні ідеї, політико- ідеологічне призначення та представники), Фіхте, Шлеґелем, Шлеєрмахером, Арндтом, Яном і Мюллером: «органічною версією». Вона вважає за суб'єкта історії націю - феномен водночас унікальний, «природний» та об'єктивний. Нація займає місце над і поряд з індивідами, які її складають, а її членам притаманні спільні, об'єктивно підтверджувані ментальні характеристики, які відрізняють їх від не-членів нації. «Природа» сама визначила цю культурну індивідуальність. Із цих зовнішніх відмінностей ми можемо виснувати «дух» нації - гуртує частини нації в органічну «цілість». Саморушійний націон. дух виникає лише поступово, із нашарувань передісторії. сама нація здійснює самовизначення. і забезпечує умови для власного відродження. Фіхте, Шлеґелем, Шлеєрмахером, Арндтом, Яном і Мюллером: «органічною версією». Вона вважає за суб'єкта історії націю - феномен водночас унікальний, «природний» та об'єктивний. Нація займає місце над і поряд з індивідами, які її складають, а її членам притаманні спільні, об'єктивно підтверджувані ментальні характеристики, які відрізняють їх від не-членів нації. «Природа» сама визначила цю культурну індивідуальність. Із цих зовнішніх відмінностей ми можемо виснувати «дух» нації - гуртує частини нації в органічну «цілість». Саморушійний національний дух виникає лише поступово, із нашарувань передісторії. сама нація здійснює самовизначення. і забезпечує умови для власного відродження.

9, 10,11 -13. Поняття національної самосвідомості, націоналізму та національної місії в концепції "духу народу". Фіхте, Шлеґелем, Шлеєрмахером, Арндтом, Яном і Мюллером: «органічною версією». Вона вважає за суб'єкта історії націю - феномен водночас унікальний, «природний» та об'єктивний. Нація займає місце над і поряд з індивідами, які її складають, а її членам притаманні спільні, об'єктивно підтверджувані ментальні характеристики, які відрізняють їх від не-членів нації. «Природа» сама визначила цю культурну індивідуальність. Із цих зовнішніх відмінностей ми можемо виснувати «дух» нації - гуртує частини нації в органічну «цілість». Саморушійний національний дух виникає лише поступово, із нашарувань передісторії. сама нація здійснює самовизначення. і забезпечує умови для власного відродження. «Дух народу” – над індивід етн. свідомість, що виявляється і всіх сферах його буття. Мова народу – першооснова, а межі її поширення – кордони нації.права нації визнаються відповідно до їх свідомоті. Дух народу - хар-р народу з його особливостями, що проявляється у всіх сферах його діяльності.

15. Інтерпретація національної самосвідомості, нації та держава в суб'єктивістській культурологічної концепції нації.(Ренан) • нації - почасти нове явище в історії. Стародавній Світ не знав їх • Тільки германський наплив упровадив у світ принцип, який став потім основою цивілізації. • Насамперед від того, що германські народи прийняли християнство при перших хоч трохи регулярних зносинах з грецькими й латинськими народами. Коли переможець і переможений сповідують ту саму релігію, або ще краще, коли переможець приймає релігію переможеного, тоді вже не може постати турецька система, себто абсолютне відрізнювання людей через релігії. • Забута історія, або краще сказати, історична помилка є одним з головних чинників творення нації • Сучасна нація - історичний результат цілого ряду факторів • Ми бачили, як в наші дні Італію з'єднали її невдачі, а Туреччину - знесилили її перемоги. • більшість сучасних націй створені родинами феодального походження, які уклали шлюбний договір з землею і були свого роду осередком централізації • Та чи цей закон абсолютний? Звичайно, ні • Сполучені Штати, які постали через постійне доповнення, не мають потреби в династіях. • нація може існувати без династичного принципу і навіть нації, витворені династіями, можуть відділитися від цих династій, не перестаючи, однак, існувати. • крім права династій є право націй • етнографічні міркування не мали ніякого значення в організації сучасних націй. • Суть раси, найголовніше при її походженні, поступово втрачає своє значення. • Мова запрошує до єднання, але не змушує до нього. • людині є щось понад мову: це її бажання. Бажання Швейцарії об'єднатися, незважаючи на різницю її мов • Релігія також не могла би дати достатньої підстави для встановлення сучасної національності. • Тепер уже нема мас, що однаково вірять. Кожний вірить по-своєму, як може, як хоче. • Нація - це душа, духовний принцип. • Мати спільну славу в минулому, спільні бажання в майбутньому, здійснити разом великі вчинки, бажати їх і в майбутньому - ось головні умови для того, щоб бути народом. • спільні терпіння єднають більше, ніж спільні радощі. • Таким чином, нація - це велика солідарність, утворювана почуттям жертв, які вже принесено й які є намір принести в майбутньому. • це ясно висловлене бажання продовжувати спільне життя. • Для нації ніколи не було справжньої користі в тому, щоб приєднувати або утримувати країну проти її бажання. Врешті-решт, бажання нації - єдиний законний критерій, до якого треба завжди звертатися. • Людина не є рабом ні раси, ні мови, ні релігії, ні течії рік, ані напрямку гірських хребтів. • Наскільки ця моральна свідомість доводить свою силу жертвами, що вимагають зречення особи на користь спільноти, настільки вона законна, вона має право на існування. 17. Поняття нації, типологія націй (австромарксизм). Карл Каутський. "Нація - це протей, який вмить вислизає у нас з-під рук, як тільки ми хочемо його схопити, і який продовжує існувати и справляти на нас могутній вплив філософи мають нахил вважати націю "культурним союзом географи зосереджують увагу на значимості для нації території та природного середовища; психологи аналізують поведінку членів нації, досліджують їх психологічні риси, свідомість, емоції, "nasci"- народитись, з якого і виник Іменник "natio", що означав - порода, рід або раса. Назву "нація" римляни давали групам '"чужинців" або "іноземців", які за своїм статусом були нижчими за них - Пізніше „нація” – набуває політичного змісту. - Е.Ренан, "цілком зрозуміла на перший погляд ідея нації" в дійсності "викликає небезпечні непорозуміння". Класифікація націй два основних підходи: формаційно-класовий та критичний, або цивілізаційно-гуманістичний. розподіл націй на "історичні" та "неісторичні", а також на "'революційні" та "контрреволюційні. - соціалістичні та капіталістичні - "корінні" або "титульні" нації. - політичні та етнічні нації - "давні тривкі" (old continuous) та "нові" нації. " - "разбудовані" та "недобудовані" нації. - 'повнаиасштабні нації" (full-scale nations); 2) "державні" або "політичні" нації, 3) "етнічні" нації Марсель Vlocc. Особливий інтерес, на наш погляд, становить його ідея "завершеної" або "досконалої" нації (complete nation), До "завершених" або "досконалих" надій він зараховував ті нації, які були достатньо інтегровані й цивілізовані, мали центральну демократичну владу і суверенітет, мову та національний характер, який відрізняв їх від інших подібних утворень. - "територіальні", "безте-риторіальпі"'. - "розколоті" або "розділені" нації (devided nations). 16, 17, 18. Етнополіт. концепція австромарксизму.

Поняття нації, чинники націогенезу (концепція Е.Ренана). • Нація - це душа, духовний принцип. • Мати спільну славу в минулому, спільні бажання в майбутньому, здійснити разом великі вчинки, бажати їх і в майбутньому - ось головні умови для того, щоб бути народом. • спільні терпіння єднають більше, ніж спільні радощі. • Таким чином, нація - це велика солідарність, утворювана почуттям жертв, які вже принесено й які є намір принести в майбутньому. • це ясно висловлене бажання продовжувати спільне життя. • Для нації ніколи не було справжньої користі в тому, щоб приєднувати або утримувати країну проти її бажання. Врешті-решт, бажання нації - єдиний законний критерій, до якого треба завжди звертатися.

Бауер: основні праці – „Нац. питання та соц.-дем.” , „Шлях до соціалізму”. Ренер – „Нація та держава”, „Боротьба австр. народів за державу”, „Право народів на самовизначення”. На думку Бауера, істор. Розвиток становлення нації. У своєму розв. нація пройшла 3 стадії: 1) рід – в основі лежить спільність крові та спільна к-ра предків. 2) нація класового сусп. – хар-ся культурною єдністю лише панівних класів. 3) соціалістична нація – сусп. майб, яке знову об’єднує всіх одноплемінників в автономне нац. ціле. І оскільки націю тоді об’єднує вже не спільність походження, а спільність виховання, праці, спільне користування культур. Цінностями, то нація отримає міцну гарантію своєї єдності. Важливим фактором націотворення є нац. аперцепція – зрівнювання нац. культур зовсім не означає знищення нац. індивідуальностей, тобто нац. культури збагачують одна одну. Нація виступає як єдність єдність двох чинників: спільність долі та нац. хар-ру. До сутності нації можна підійти лише виходячи з поняття нац. хар-ру – вся сума ознак, що різнять людей однієї від людей іншої національності. Нація – сукупність людей, об’єднаних спільністю хар-ру на грунті спільності долі. ( Бауер). Нація – спілка людей, що однаково думають та говорять; культурна група не пов’язана з землею. Принцип національності - кожна нація має свор. самостійну державу – кожна держава має склад. з однієї нації. Нац. держава – нац. однорідний склад населення. Держава національностей – держава з нац. змішаним складом населення.

19. Культурно-націон. Автономія Бауера та Ренера.

Австро марксисти виходили з дилеми „нація-держава”. Нац. держави в чистому вигляді не існує. У будь-якій державі є нац. меншини. Таким чином, будь-яка держава за своєю суттю є багатонаціон. Взаємовідносини нації всередині однієї держави є конфліктними через спірність території. Нац. держава завжди нав’язує свою волю меншинам, які проживають на її території. В країні вибори відбув. За територ. ознакою (в органи держ. влади), та нац. ознакою ( в органи культур-нац. автономії). Регулювання процесів нац. культури, мовне виховання – повноваження культур-нац. автономії.

20. Загальна характеристика нації (історико-економічна концепція марксизму). Класики марксизму-ленінізму проблемами теорією нації не займались. Стрункої завершеної теорії нації основоположники наукового комунізму так і не виробили. Для К.Маркса і особливо Ф.Енгельса нація була історичною категорією, яка виникає внаслідок розвитку капіталізму. Головною умовою формування нації, її основними ознаками вважались спільні економічні зв'язки та спільні класові інтереси. До ознак нації вони також відносили територіальну цілісність та спільну літературну мову. При чому завоювати політичне панування, піднятись до становища національного класу, конституюватись як нація міг лише пролетаріат. Нація була не загальнонаціональною спільнотою, а національною класовою спільнотою. Нації бувають за марксизмом (помилкове судження) історичні, неісторичні, революційні та реакційні. На Заході більшого поширення набула історико-еконамічна теорія нації, (соціал-демократ Карл Каутський). Згідно з цією теорією, нація - це "дуже рухоме суспільне утворення", "продукт суспільного розвитку", "один з найбільш могутніх факторів суспільного прогресу". Націю утворює група людей, які: • розмовляють однією мовою "незалежно від свого характеру і соціального становища". • проживають на одній території. • мають міцні, "повсякденні економічні стосунки". К. не характеризував націю як соціально-класову спільноту, не вважав пролетаріат єдиним творцем нації, не абсолютизував жодної із ознак нації і не намагався довести, що в разі відсутності однієї з них, нація не виникне чи припинить своє існування. Зазначена теорія, увібрала в себе чимало положень етнічної теорії нації. І саме у такому комбінованому вигляді вона проіснувала до середини 80-х років, спричинившись певною мірою до дезінтеграції колишнього СРСР та ескалації цілої низки етнополітичних конфліктів.

Поняття та ознаки нації в концепції марксизму (Й.Сталін та радянський марксизм).Й.Сталін. • Засади визначення нації запозичені у Каутського, додавши до них одне з положень О.Бауера та К.Реннера. • Нація, - писав И.Сталін 1913 p., - є усталена спільність людей, яка склалась історично, виникла на базі спільності мови, території, економічного життя та психічного складу, що виявляється в спільності культури. • Лише наявність усіх ознак, взятих разом, дає нам націю. • Пізніше, вже 1929 p., И.Сталін повторить всі ці міркування /із незначними змінами /, назве їх "російською /русекой/ марксистською теорією нації" і оголосить її "єдино правильною теорією".140 Тим самим буде накладене "вето" на будь-які дискусії щодо проблем теорії нації на цілі десятиліття. Класики марксизму-ленінізму проблемами теорією нації не займались. Стрункої завершеної теорії нації основоположники наукового комунізму так і не виробили. Для К.Маркса і особливо Ф.Енгельса нація була історичною категорією, яка виникає внаслідок розвитку капіталізму. Головною умовою формування нації, її основними ознаками вважались спільні економічні зв'язки та спільні класові інтереси. До ознак нації вони також відносили територіальну цілісність та спільну літературну мову. При чому завоювати політичне панування, піднятись до становища національного класу, конституюватись як нація міг лише пролетаріат. Нація була не загальнонаціональною спільнотою, а національною класовою спільнотою. Нації бувають за марксизмом (помилкове судження) історичні, неісторичні, революційні та реакційні. На Заході більшого поширення набула історико-еконамічна теорія нації, (соціал-демократ Карл Каутський). Згідно з цією теорією, нація - це "дуже рухоме суспільне утворення", "продукт суспільного розвитку", "один з найбільш могутніх факторів суспільного прогресу". Націю утворює група людей, які: • розмовляють однією мовою "незалежно /від свого характеру і соціального становища". • проживають на одній території. • мають міцні, "повсякденні економічні стосунки". К. не характеризував націю як соціально-класову спільноту, не вважав пролетаріат єдиним творцем нації, не абсолютизував жодної із ознак нації і не намагався довести, що в разі відсутності однієї з них, нація не виникне чи припинить своє існування. Зазначена теорія, увібрала в себе чимало положень етнічної теорії нації. І саме у такому комбінованому вигляді вона проіснувала до середини 80-х років, спричинившись певною мірою до дезінтеграції колишнього СРСР та ескалації цілої низки етнополітичних конфліктів. Поняття нації та історичні тенденції в розвитку націй в марксизмі. Соціалістична й марксистська історичні оцінки. Маркс і Енгельс не приділяли систематичної уваги цьому феномену; нації - це спільноти, засновані на мовній і природній спільності, треба підтримати великі чи «провідні» нації, які пішли далеко вперед по шляху капіталізму, у їхньому протистоянні таким абсолютистським реакційним державам, як царська Росія, або малим, відсталим націям, як серби чи чехи; робітничий клас ніщо не прив'язує до його вітчизни, тому він перш за все мусить спрямовувати свою боротьбу проти власної національної буржуазії; націоналізм соціалісти можуть підтримувати тільки у тому випадку, коли він прискорює повалення феодалізму або знищує домінування буржуазії. національна незалежність - це передумова соціального розвитку і що (як проголосив Геґель) тільки ті нації, які збудували в минулому власну державу, зможуть спромогтися на зміни в майбутньому, відтак саме вони заслуговують підтримки соціалістів. І Каутський, Ленін і Люксембург: націоналізм - засіб, що використовується феодальним і буржуазним класом, Карл Реннер і Отто Багер: нація - це «спільнота долі», якій притаманні власні характер і культура. Націю формували матеріальні фактори, але близькість і спілкування у спільній історії й культурі пов'язували членів нації навіть сильнішими зв'язками, ніж класові. індивід має право вибирати свою культурну приналежність до певної нації; поступово це уявлення еволюціонувало. А 1899 році на Бернському конгресі австрійська Соціал-демократична робітнича партія вимагала «демократичної федеративної держави націй», яка розглядалася як культурно-історична спільнота без територіальних прав. 21. Діалектика класового, етнічного та загальнолюдського в марксистській концепції. Соціалістична й марксистська історичні оцінки. Маркс і Енгельс не приділяли систематичної уваги цьому феномену; нації - це спільноти, засновані на мовній і природній спільності, треба підтримати великі чи «провідні» нації, які пішли далеко вперед по шляху капіталізму, у їхньому протистоянні таким абсолютистським реакційним державам, як царська Росія, або малим, відсталим націям, як серби чи чехи; робітничий клас ніщо не прив'язує до його вітчизни, тому він перш за все мусить спрямовувати свою боротьбу проти власної національної буржуазії; націоналізм соціалісти можуть підтримувати тільки у тому випадку, коли він прискорює повалення феодалізму або знищує домінування буржуазії. національна незалежність - це передумова соціального розвитку і що (як проголосив Геґель) тільки ті нації, які збудували в минулому власну державу, зможуть спромогтися на зміни в майбутньому, відтак саме вони заслуговують підтримки соціалістів. І Каутський, Ленін і Люксембург: націоналізм - засіб, що використовується феодальним і буржуазним класом, Карл Реннер і Отто Багер: нація - це «спільнота долі», якій притаманні власні характер і культура. Націю формували матеріальні фактори, але близькість і спілкування у спільній історії й культурі пов'язували членів нації навіть сильнішими зв'язками, ніж класові. індивід має право вибирати свою культурну приналежність до певної нації; поступово це уявлення еволюціонувало. А 1899 році на Бернському конгресі австрійська Соціал-демократична робітнича партія вимагала «демократичної федеративної держави націй», яка розглядалася як культурно-історична спільнота без територіальних прав. 22.Роль творчої спадщини Ф Ліста у формулюванні ідеології націоналізму.

Ліст(Л) нім. націоналіст 19 ст.Один з перших політекономів, хто намагався шляхом економ.розвитку перетворити нацю-культурну спільноту на політ.націю. Розглядав культуру, політику і економ. держави. Подібно до Маркса вважав, що економ. міцно пов’язана з політикою і цей зв’язок стає ще тіснішим у новітню індуст-ну епоху. Політекономія була елементом значно мирної інтелектуальної системи світогляду, як результат частиною програми побуд. майбутнього. Проте на відмінну від Маркса, основою світогляду Ліста було відборювання інтересу нації а не класу. Ліст адресував свою увагу не державі а нації(культурно-мовній спільноті, якою і була нім.нація його часів держава повинна бути національною) . Критикував класичну школу (А. Сміта) за навмисне ігнорування того факту, що вільна торгівля між націями, які перебувають на різних щаблях економ.розвитку, поглиблює нерівність між ними не тільки в економ. але і у політ. та культурн.сферах.(= нерівноправні відносини між націями в умовах вільної торгівлі). Ідея промислового перевороту у Нім. доктрина Ліста.(використовував ідеї Сен-Сімона).

Порівняння його з Марксом: „вони досить швидко зробили власне бачення ери нових технічних і соц-еоном.зрушень, вони філософи нової індустр.ери, які відкинули систему Гегеля і дали зразки більш прийнятного інтелектуального стилю”.