- •2. Місце психології в системі наук
- •3. Методи психології доцільно розділити на дві групи:
- •4. Мозок і психіка
- •5. Психіка і свідомість
- •6. Походження та розвиток свідомості людини
- •11. Структура особистості.
- •12. Спрямованість особистості.
- •13. Самосвідомість та я-концепція особистості.
- •14. Розвиток особистості на різних вікових етапах.
- •15. Криза особистості підлітків, особливості її протікання.
- •16. Мова і мовлення. Механізми мовної діяльності. Різновиди мовлення.
- •18. Структура спілкування.
- •19. Функції та форми спілкування.
- •20. Засоби спілкування.
- •45) Види пам'яті:
- •47. Індивідуальні особливості пам'яті
- •48. Розвиток памяті на різних вікових етапах.
- •49. Поняття про мислення
- •50. Мислительні операції
- •52. Логічні форми мислення
- •53. Види мислення
- •54. Індивідуальні особливості мислення
- •56. Поняття про уяву
- •57. Види уяви
- •58. Фізіологічні основи процесів уяви
- •59. Розвиток уяви у дітей
- •60. Виховання та індивідуальні особливості уяви
- •61. Поняття про емоції і почуття
- •62. Види емоцій і почуттів
- •63. Фізіологічна основа емоцій
- •64. Форми переживання почуттів
- •65. Вищі почуття
- •66. Проблеми волі, поняття про волю
- •67. Класифікація вольових якостей
- •68. Аналіз вольової дії
- •69. Класифікація вольових якостей особистості
- •70. Розвиток та виховання вольової активності людини
- •71. Поняття про характер
- •74. Вчинок і формування характеру
- •75. Формування характеру
- •86) Відносини, стосунки та ставлення
- •87) Поняття про групи
- •90. Комунікація в міжособистісних відносинах. Сутність міжособистісної комунікації
52. Логічні форми мислення
Основними формами абстрактного (логічного) мислення є поняття, судження, умовивід.
Кожна з названих логічних форм буде предметом нашого вивчення в наступних розділах. Зараз ми коротко розглянемо їх з метою висвітлення поняття логічної форми.
Окремі предмети або їх сукупності відображаються нашим мисленням у поняттях, які є різними за своїм змістом. Наприклад, "підручник" і "злочин" - поняття, що відображають абсолютно різні предмети думки. Підручник - це друковане джерело знань основ якоїсь науки і слугує навчанню майбутніх фахівців. Злочин - це суспільно небезпечне, протиправне, винне та карне діяння. Як бачимо, ці різні предмети відображаються у мисленні однаковим способом - як певна сукупність їх загальних, суттєвих властивостей і ознак.
Виділяючи характерні ознаки одного предмета, або повторювані і спільні ознаки деякої множини предметів, ми утворюємо поняття предмета "А" як деяку сукупність його суттєвих ознак "а", "b", "с".
Таким чином, різні предмети відображаються в мисленні людини однаково - як певний зв'язок їх суттєвих ознак, тобто у формі поняття.
У формі судження відображаються відношення між предметами та їх властивостями. Ці відношення стверджуються або заперечуються. Наприклад, "звинувачуваний має право на захист" і "Волга не впадає в Чорне море".
Наведені судження різні за своїм змістом, але спосіб зв'язку складових їх змісту однаковий - цей зв'язок виражається у формі ствердження або заперечення. Позначивши поняття, що входять у судження, прийнятими в логіці символами S (суб'єкт - від латинського - той, що лежить внизу, знаходиться в основі поняття про предмет судження) - так позначається поняття про предмет судження - і Р (предикат - від латинського - сказане, ознака предмета) - поняття про ознаку предмета, дістанемо схему, яка є загальною для будь-якого судження даного типу: "S - Р", де S і Р -поняття, що входять в судження, а знак " - " - означає зв'язок між ними. Під S і Р можна розуміти будь-які предмети та їх властивості, під знаком " - " - будь-який зв'язок (і стверджувальний, і заперечний).
Таким чином, судження є певним способом відображення відношень предметів дійсності, який виражається у формі ствердження або у формі заперечення.
Розглядаючи умовивід, за допомогою якого з одного або декількох суджень виводиться нове судження, можна встановити, що в умовиводах одного типу вивід здійснюється одним і тим же способом.
Наприклад:
Усі філологи вивчають логіку
Ми — студенти-філологи
Ми вивчаємо логіку.
Висновок ("Ми вивчаємо логіку") з необхідністю виводиться із засновків тому, що вони пов'язані спільним поняттям "філологи".
Таким же чином, тобто завдяки змістовному зв'язку суджень-засновків, можна отримати висновок із будь-яких інших за змістом суджень.
Отже, ми виділяємо дещо спільне в різних за змістом умовиводах: спосіб зв'язку між судженнями.
Розглянувши основні форми мислення - поняття, судження та умовивід, ми знайшли в них дещо спільне, що не залежить від предметного змісту думок, а саме: спосіб зв'язку елементів думки - ознак у понятті, понять у судженні й суджень в умовиводі. Зумовлений цими зв'язками зміст думок існує не сам по собі, а в певних логічних формах: поняттях, судженнях, умовиводах.
Логічна форма або форма мислення - це спосіб зв'язку елементів думки, її будова, завдяки якій зміст існує й відображає дійсність.
У реальному процесі мислення зміст та форма думки існують у нерозривній єдності. Нема такого змісту, який би був позбавлений форми, як і нема такої форми, яка була б беззмістовною. Але з метою спеціального аналізу ми абстрагуємося від предметного змісту думок і зосереджуємося на вивченні їх форми. Дослідження логічних форм поза їх конкретним змістом і є найважливішим завданням науки логіки.Таким є загальне поняття логічної форми.
